Віляка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віляка
Католицька церква
Католицька церква
Герб Віляка
Герб
Flag of Віляка
Прапор
Віляка. Карта розташування: Латвія
Віляка
Віляка
57°11′03″ пн. ш. 27°40′21″ сх. д. / 57.18417° пн. ш. 27.67250° сх. д. / 57.18417; 27.67250
Країна Латвія
Регіон Латгалія
Край Вілякський край
Перша згадка 1224
Площа
 • Загалом 6,4 км²
Висота 95 м
Населення (2016)[1]
 • Загалом 1407 ос.
 • Густота 219,8 осіб/км²
Часовий пояс EET (UTC+2)
 • Літній час EEST (UTC+3)
Сайт www.vilaka.lv
Віляка на Вікісховищі

Віляка (латис. Viļaka; латгальське - Vileks) — прикордонне місто на сході Латвії на історичній території Латгалії, адміністративний центр Вілякського краю. Населення — 1269 осіб (2019).

Назва[ред. | ред. код]

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване за 246 км від Риги та за 6,5 км від нинішнього кордону Російської Федерації, який пролягає по території анексованого Абренського повіту Латвії. Місто знаходиться у верхів'ях річки Кіра (басейн річки Велика). Місцевість в околицях заболочена, лісиста.

Історія[ред. | ред. код]

У німецьких хроніках місто відоме як Марієнгаузен, засноване на території Латгалії. У 15 столітті входило до складу Речі Посполитої, а з 1772 - до складу Російської імперії, де включено до складу Ліфляндська губернія. З 1920 у складі Латвії.

1509 у місті зведено кам'яну фортецю силами Лівонського Ордену. Вона стала найімпозантнішою спорудою міста, яка зупинила наступ московських орд у Балтику. Зрештою зруйнована московитами1702 — під час Північної війни.

Перший Вілякський костел збудований 1683. Новий зведений із дерева 1748 поблизу монастиря Капуцинів. Нинішня готична кам'яна споруда зведена 1880 коштом княгині Аліне Ліппе-Ліпке. Проєкт храму підготував латвійський архітектор Флоріян Віґановскіс. 1891 відбулося єпископське освячення костелу в ім'я Святого Ісусового Серця. Храм двічі постраждав - під час Першої і Другої світової війни, при чому після московської окупації 1944 простояв пусткою аж до 1956.

Сучасність[ред. | ред. код]

В околицях Віляки побутує латгальська мова, люди переважно католицького сповідання. У місті працює льнопереробний та маслобійний цехи.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]