Віліс Лацис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віліс Лацис
латис. Vilis Lācis
Vilis Lācis.jpg
Народився 29 квітня (12 травня) 1904(1904-05-12)
с. Рінужі, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер 6 лютого 1966(1966-02-06) (61 рік)

·гострий інфаркт міокарда
Поховання Лісовий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність прозаїк
Знання мов латиська[1]
Членство Спілка письменників СРСР
Роки активності 1921—1966
Напрямок реалізм
Жанр роман
Посада депутат Сейму[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія Communist Party of Latviad і КПРС
Автограф Vilis Lācis signature.png
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
Сталінська премія — 1949 Сталінська премія — 1952

Ві́ліс Тенісович Ла́цис (латис. Vilis Lācis; 12 травня 1904 — 6 лютого 1966) — латиський радянський письменник і державний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Рінужі, нині — в межах міста Рига (Латвія), в родині портового робітника.

У 1917 році разом з сім'єю виїхав до Алтайського краю (Росія), протягом 1917—1918 років навчався в Барнаульській учительській семінарії. Наймитував, був секретарем сільської ради.

У 1921 році повернувся в Латвію. Працював вантажником в порту, рибалкою, кочегаром на судні. У вільний від роботи час займався літературною діяльністю.

Після більшовицького перевороту в червні 1940 року, підтриманого СРСР, став міністром внутрішніх справ в Народному уряді А. Кірхенштейна (20 червня — 25 серпня 1940). 21 липня 1940 року на засіданні Сейму Латвії Віліс Лацис вніс пропозицію про входження Латвії до складу СРСР.

25 серпня 1940 року обраний головою Ради народних комісарів Латвійської РСР, в також членом ЦК КП(б) Латвії.

Під час німецької окупації Латвії з липня 1941 по жовтень 1944 року перебув у Москві, очолюючи уряд Латвійської РСР у вигнанні.

Після повторної радянської окупації Латвії у 1944 році повертаються до Риги, де веде активну радянську політику. Після перетворення у 1946 році Раднаркому Латвійської РСР в Раду міністрів Латвійської РСР, продовжив очолювати останню.

З 20 квітня 1954 року по 27 березня 1958 року — Голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР 4-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПРС (1952—1961). Депутат Верховної Ради СРСР 1—5-го скликань. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР.

27 листопада 1959 року полишив посаду голови Ради міністрів Латвійської РСР і відійшов від великої політики. В останні роки життя обіймав посаду заступника голови і члена Правління Спілки письменників Латвії.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Друкуватись в періодичних виданнях розпочав у 1921 році.

Ввів у латиську літературу образ самобутнього вольового героя — неспокійного шукача правди, носія кращих чеснот трудового народу.

Найвідоміші твори: трилогія «Безкрилі птахи» (1931—33), романи «Син рибалки» (т. 1—2, 1933—34), «Старе гніздо моряка» (1937), «Земля і море» (1938), «Буря» (1945—48; Сталінська премія — 1949), «До нового берегу» (1950—51; Сталінська премія — 1952).

Твори Віліса Лациса перекладені багатьма мовами світу, а також екранізовані.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Краулинь К., Вилис Лацис. — М., 1958.
  • Соколова И., Бочаров А., Вилис Лацис. — М., 1959.
  • Табун Б., Вилис Лацис // История латышской литературы. — Рига, 1971. — Т. 2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]