Вінаго яванський
| Вінаго яванський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron griseicauda Bonaparte, 1855 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го яванський[2] (Treron griseicauda) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Індонезії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 28 см. Довжина хвоста становить 7,7-8,6 см, довжина дзьоба 16-18 мм. У самців обличчя і верхня частина голови попелясто-сірі, скроні і задня частина шиї темно-оливково-зелені. Верхня частина тіла темно-рудувато-коричнева, покривні пера крил темно-оливково-зелені з жовтими краями. Махові пера чорні з вузькими білими краями. Нижня частина спини, надхвістя і центральні стернові пера оливково-зелені, крайні стернові пера попелясто-сірі, на хвості широка, нечітка чорна смуга. Підборіддя жовтувато-сіре або попелясто-сіре, горло і груди яскраво-зелені, на грудях з боків є оранжеві плями. Живіт яскраво-зелений, боки попелясто-сірі, стегна і гузка темно-зелені, поцятковані кремово-білими плямками. Навколо очей зелені кільця. Дзьоб і восковиця зелені або чорнувато-зелені, кінчик дзьоба жовтуватий або зеленуватий, лапи червоні. У самиць верхня частина тіла темно-оливкова, покривні пера крил мають жовті края. Оранжеві плями на грудях відсутні. Дзьоб і восковиці зеленуваті, менше контрастують з кінчиок дзьоба, який завжди є зеленуватим.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- T. g. sangirensis Brüggemann, 1876 — острови Сангіхе[en] і Талауд[en];
- T. g. wallacei (Salvadori, 1893) — Сулавесі і сусідні острови, острови Банґґаї[en] і Сула[en];
- T. g. vordermani Finsch, 1901 — острови Канґеан[en];
- T. g. pallidior (Hartert, E, 1896) — острови Танахьямпеа[en], Калао і Калаотоа;
- T. g. griseicauda Bonaparte, 1855 — Ява і Балі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Яванські вінаго живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях, в сухих чагарникових заростях, на плантаціях і в садах. Зустрічаються парами або зграями, на висоті до 2500 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами. Гніздо являє собою невелику платформу з гілочок. В кладці 2 білих яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Treron griseicauda. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |