Вінберг Ернест Борисович
| Вінберг Ернест Борисович | |
|---|---|
| рос. Винберг Эрнест Борисович | |
 | |
| Народився |
26 липня 1937 (81 рік) Москва, СССР |
| Громадянство (підданство) |
 СРСР Росія |
| Діяльність | математик |
| Відомий завдяки | математика |
| Alma mater | Московський державний університет імені Ломоносова і механіко-математичний факультет МДУ[d] |
| Науковий ступінь | Доктор наук (1984) |
| Науковий керівник | Динкін Євген Борисович, Ілля Йосипович Пятецький-Шапіро[en][1] |
| Відомі учні | Віктор Кац, Борис Юлійович Вейсфеллер[en][1] |
| Володіє мовами | російська[3] |
| Заклад | МДУ |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Відомий завдяки: | математиці |
| Нагороди |
Премія Московське математичне товариство (1963) Премія Олександра фон Гумбольдта (1997) Премія «Життя, присвячене математиці»[ru] (2014)[2] |
| Сторінка в Інтернеті | mech.math.msu.su/department/algebra/staff/vinberg/ |
Ернест Борисович Вінберг (народився 26 липня 1937, Москва) — радянський і російський математик, доктор фізико-математичних наук (1984), професор кафедри вищої алгебри МДУ (1990), професор Незалежного Московського університету (1991), заслужений профессор МДУ. Фахівець в області вищої алгебри, теорії груп Лі, теорії інваріантів[4].
Зміст
Біографія[ред. | ред. код]
Е. Б. Вінберг народився в Москві в 1937 році. Його батько, Борис Георгійович Вінберг, був інженером і працював на заводі «Динамо»[ru] (Московський завод електромашинобудування імені С. М. Кірова). Мати, Віра Євгенівна Похвальнова, деякий час після закінчення фізико-математичного факультету 2-го МДУ[ru] викладала в різних місцях, а потім працювала на заводах інженером-розраховувачем[5].
Закінчивши школу із золотою медаллю, Ернест вступив на механіко-математичний факультет[ru] МДУ без іспитів — успішно пройшовши співбесіду. Проте із зарахуванням у нього виникли проблеми через дуже високу короткозорість; прийняли на факультет Вінберга тільки після особистого втручання Ю. М. Работнова[ru] (у той час — декан мехмату)[5].
Закінчив механіко-математичний факультет[ru] МГУ (1959) і аспірантуру по кафедрі вищої алгебри (1961)[6]. Кандидат фізико-математичних наук (1962), доктор фізико-математичних наук (1984)[4]. З 1961 року працює на кафедрі вищої алгебри; з 1966 року — доцент, з 1991 року — професор[7].
Головний редактор журналів «Transformation Groups» (з 1996 р.), «Математична просвіта» (з 2006 р.). Член редколегій журналів «Функціональний аналіз і його застосування»[ru], «Праці Московського математичного товариства» (з 1999), «Journal of Lie Theory» (з 1994 р.)[8].
Член правління Московського математичного товариства[4].
Запрошений доповідач на Міжнародному конгресі математиків у Варшаві (1983). Лауреат премії Гумбольдта (1997). Іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (2010)[8].
Читає основні й спеціальні курси лекцій «Вища алгебра», «Лінійна алгебра і геометрія», «Групи Лі», «Напівпрості групи Лі», «Симетричні простори», «Теорія інваріантів», «Групи відображень». Співкерівник спецсемінару «Групи Лі та теорія інваріантів»[8].
Автор класичного університетського підручника «Курс алгебри». У введенні до цього підручника Вінберг писав: «Відповідно до свого погляду на математику я прагнув замінювати викладення та складні міркування ідеями»[9]; ці слова виражають математичне кредо вченого, якому він намагався слідувати в усіх своїх роботах, замінюючи довгі рутинні докази короткими, елегантними і в той же час цілком строгими аргументами[7].
Під науковим керівництвом Е. Б. Вінберга захищені 42 кандидатські дисертації і 7 докторських[4].
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Наукові інтереси Е. Б. Вінберга пов'язані з теорією груп і алгебр Лі, однорідних просторів[en], симплектичною геометрією, теорією інваріантів, теорією представлень, алгебричною геометрією, геометрією Лобачевского[4].
Такий круг інтересів Вінберга багато в чому визначився ще в його студентські роки, коли він в школі Е. Б. Динкіна вивчав теорію груп Лі. Першою його науковою роботою стала дипломна робота, в якій Е. Б. Вінберг отримав опис інваріантних лінійних зв'язностей в однорідному просторі[en] групи Лі [10].
Наступний цикл робіт Е. Б. Вінберга відноситься до теорії однорідних опуклих конусів. З кожним таким конусом асоційована однорідна область Зігеля[ru], і Вінберг істотно продовжив і розвинув вивчення цього круга питань, почате в піонерських роботах Э. Картана і І. Пятецького-Шапіро[en]. Зокрема, Вінберг побудував перший приклад несамопов'язаного опуклого однорідного конуса і отримав повну класифікацію самопов'язаних опуклих однорідних конусів, основану на несподівано виявленому зв'язку таких конусів з компактними йордановими алгебрами. В ході своїх досліджень він відкрив новий клас неасоціативних алгебр, які в сучасній математичній літературі прийнято називати алгебрами Вінберга[7].
Е. Б. Вінберг першим (починаючи зі своєї роботи «Дискретні групи, породжені відображеннями, в просторах Лобачевского»[11]) став систематично вивчати гіперболічні групи відображень — дискретні кристалографічні групи, породжені відображеннями; у цій області він став і основоположником, і визнаним науковим лідером[12].
У 1980 році Вінберг повернувся до вивчення опуклих конусів, але вже в абсолютно іншому контексті: він опублікував роботу «Інваріантні опуклі конуси і впорядкування в групах Лі»[13], відкривши новий напрям в теорії груп і алгебр Лі[14].
Е. Б. Вінберг опублікував понад 100 наукових статей, видав 10 монографій і навчальних посібників[4].
Публікації[ред. | ред. код]
- Вінберг Е. Б. . Інваріантні лінійні зв'язності в однорідному просторі // Праці Московського математичного товариства. — 1960. — Т. 9. — С. 191—210.
- Вінберг Е. Б. . Теорія однорідних випуклих конусів // Праці Московського математичного товариства. — 1963. — Т. 12.
- Вінберг Е. Б. . Дискретні групи , породжені відображеннями, в просторах Лобачевського // Математичний збірник[en]. — 1967. — Т. 72 (114), № 3. — С. 471—488.
- Вінберг Е. Б. . Інваріантні випуклі конуси та упорядкування в групах Лі // Функціональний аналіз і його додатки[ru]. — 1980. — Т. 14, вып. 1.
- Вінберг Е. Б. . Лінійні уявлення груп. — М. : Наука, 1985. — 144 с.
- Вінберг Е. Б., Оніщік А. Л. . Основи теорії груп Лі. — М. : ВІНІТІ[ru], 1988. — С. 5—101. — (Підсумки науки і техніки. Сер. «Сучасні проблеми математики. Фундаментальні направлення». Т. 20)
- Вінберг Е. Б. . Курс алгебри. 2-е вид. — М. : Вид-во МЦНМО, 2013. — 590 с. — ISBN 978-5-4439-0209-8.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Вінберг Ернест Борисович(англ.) в проекті «Математична генеалогія».
- ↑ Названі лауреати премії «Життя, присвячене математиці». Сайт фонду «Династія» Дмитра Зіміна[ru].
- ↑ data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Вінберг Ернест Борисович. Сайт кафедри вищої алгебри МДУ.
- ↑ а б Ігор Чубаров. Інтерв'ю з Ернестом Борисовичем Вінбергом. // «Семь искусств» [ru], 2013, № 7 (40).
- ↑ Олексіївский, Бугаєнко, Ольшанський та ін., 1997, с. 193
- ↑ а б в Arzhantsev, Gusein-Zade, Ilyashenko et al., 2008
- ↑ а б в Вінберг Ернест Борисович. Загальноросійський математичний портал.
- ↑ Вінберг, 2013, с. 63
- ↑ Олексіївський, Бугаєнко, Ольшанський та ін., 1997, с. 193
- ↑ Вінберг, 1967
- ↑ Олексіївський, Бугаєнко, Ольшанський та ін., 1997, с. 196
- ↑ Вінберг, 1980
- ↑ Олексіївский, Бугаенко, Ольшанский та ін., 1997, с. 194
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Олексіївський Д. В., Бугаенко В. О., Ольшанський Г. І., Попов В. Л., Шварцман О. В. Эрнест Борисович Винберг // Успехи математических наук. — 1997. — Т. 52, вип. 6 (318). — С. 193—200. — DOI:10.4213/rm1602..
- Arzhantsev I. V., Gusein-Zade S. M., Ilyashenko Yu. S., Onishchik A. L., Sossinsky A. B., Timashev D. A., Tsfasman M. A. Ernest Borisovich Vinberg // Moscow Mathematical Journal[ru], 2008, 8 (4). — P. 617—620.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вінберг Ернест Борисович (Сторінка на сайті кафедри вищої алгебри МГУ)
- Вінберг Ернест Борисович (Сторінка на Загальноросійському математичному порталі)
