Вінник Іван Юлійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінник Іван Юлійович
Народився 3 січня 1979
Нова Каховка, Херсонська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність підприємець, політик
Alma mater Херсонський національний технічний університет
Посада Народний депутат України
Партія Блок Петра Порошенка «Солідарність»
Україна Народний депутат України
8 скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014

Вінник Іван Юлійович на сайті Верховної Ради України

Іва́н Ю́лійович Ві́нник (нар. 3 січня 1979(19790103), Нова Каховка, Херсонська область) — український підприємець та політик, Народний депутат України VIII скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Вінника Юлія Івановича (нар. 1 січня 1946) та Вінник Людмили Іванівни (нар. 22 січня 1956). Має молодшу сестру Вінник (Крючевську) Марію Іванівну (нар. 6 липня 1982).

Освіта[ред. | ред. код]

1986-1993 — загальноосвітня школа № 4, м. Нова Каховка.

1993-1996 — загально освітня школа № 10, м. Нова Каховка.

1996-2001 — Херсонський технічний університет (спеціальність «Менеджмент виробництва»).

Закінчив Міжнародний інститут бізнесу у Києві за спеціальністю «Фінанси» й отримав ступінь магістра ділового адміністрування).

2018 — Закінчив навчання в Національна академія державного управління при Президенті України. Магістр у сфері національній безпеки.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1996-1998 — слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики 3-го розряду відділу головного метролога ВАТ «Новокаховський електромашинобудівний завод».

1998-2003 — заступник начальника постачання ЗАТ «Чумак».

2003-2007 — підприємець, власник бізнесу з імпорту і торгівлі продуктами харчування, сировини для сокової промисловості.

2007-2013 — засновник і генеральний директор ТОВ «Завод будівельних матеріалів № 1».

Підприємницька діяльність[ред. | ред. код]

У 2007 році Іван Вінник заснував ТОВ «Завод будматеріалів № 1» («ЗБМ № 1»), який мав 360 робітників і випускав 450 тис. м³ бетону на рік[1]. Для будівництва заводу та купівлі обладнання підприємець взяв у «Альфа-Банку» кредит на суму 322 млн гривень[2]. Поручителем кредиту виступив Іван Вінник. Однак підприємство не виплатило повністю кредит, а сам Вінник 2013-у був усунутий акціонерами з посади гендиректора[1]. Кредитори, у свою чергу, звернулися до Новокаховського міського суду, який постановив стягнути з підприємця 335 млн гривень[2]. Вінник оскаржив це рішення в Апеляційному суді Херсонської області, але 29 січня 2015-го його апеляція була відхилена[1]. До погашення заборгованості Івану Віннику було заборонено покидати територію України, а його спроби оскаржити заборону були відхилені судами різних інстанцій, включаючи Верховний суд[3].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Брав участь у парламентських виборах 2012-го, балотуючись як самовисуванець по 184-у мажоритарному виборчому окрузі. Основним конкурентом Вінника був провладний кандидат, представник «Партії регіонів» Микола Дмитрук. В результаті виборів Вінник поступився конкуренту з різницею 22 голоси[4].

На позачергових виборах до Верховної Ради 2014 року знову взяв участь у виборах, як кандидат від пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенка» по 184 окрузі. За І.Винника проголосувала 18,3 % виборців[5]

В парламенті Вінник зайняв посаду секретаря комітету з питань національної безпеки і оборони[6]. Станом на 5 квітня 2018 року став автором або співавтором понад сотні законопроектів, 24 з яких були прийняті парламентом[7].

За інформацією інформаційного агенства УНІАН Вінник є соратником Сергія Пашинського[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]