Вінсент Кенбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінсент Кенбі
Vincent Canby
Народився27 липня 1924(1924-07-27)
Чикаго
Помер15 жовтня 2000(2000-10-15) (76 років)
Нью-Йорк
·злоякісна пухлина
Країна США
Діяльністьжурналіст, кінокритик
Alma materДартмутський коледж

Вінсент Кенбі (англ. Vincent Canby; 27 липня 1924(1924липня27)15 жовтня 2000) — американський кіно- та театральний критик, який працював головним кінокритиком «Нью-Йорк таймс» з 1969 року до початку 1990-х років, потім її головним театральним критиком з 1994 року до своєї смерті у 2000 році. За час роботи там переглянув понад тисячу фільмів[1][2].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Кенбі народився в Чикаго, в сім'ї Кетрін Енн (уроджена Вінсент) і Ллойда Кенбі[3]. Він відвідував школу-інтернат у Крайстчерчі, штат Вірджинія, разом з романістом Вільямом Стайроном, вони потоваришували. Він познайомив Стайрона з творами Е. Б. Вайта та Ернеста Хемінгуея; вони вдвох поїхали автостопом до Ричмонда, щоб купити «По кому подзвін»[4].

13 жовтня 1942 року він став енсином у резерві ВМС США та 15 липня 1944 року ступив на борт LST 679[5]. Він отримав звання молодшого лейтенанта 1 січня 1946 року під час плавання на LST 679 поблизу Японії[6]. Після війни він відвідував Дартмутський коледж, але не закінчив його.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Свою першу роботу журналістом він отримав у 1948 році у «Чикаго джорнал оф коммерс». У 1951 році він виїхав із Чикаго до Нью-Йорка і шість років працював кінокритиком у «Вараєті», а потім влаштувався у «Нью-Йорк таймс»[7]. У лютому 1969 року він замінив Ренату Адлер на посаді кінокритика у «Нью-Йорк таймс»[8].

Кенбі був гарячим прихильником лише певних стилів режисерів, зокрема Стенлі Кубрика, Спайка Лі, Джейн Кемпіон, Майка Лі, Райнера Вернера Фассбіндера, Джеймса Айворі та Вуді Аллена, який назвав захоплену рецензію Кенбі на «Бери гроші та тікай» як вирішальний момент у своїй кар'єрі[9]. З іншого боку, Кенбі дуже критично ставився до деяких фільмів, які отримали визнання, як-от «Роккі», «Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь», «Зоряні війни: Повернення джедая», «Ніч живих мерців», «Після роботи», «Блискучі сідла», «Різдвяна історія», «Свідок», «Маска», «Природний дар», «Людина дощу», «Екзорцист», «Пролітаючи над гніздом зозулі»[10], «Звільнення», «Хрещений батько 2», «Чужий» і «Щось». Серед найвідоміших текстів Кенбі була вкрай негативна рецензія на фільм Майкла Чіміно «Небесні ворота».

У грудні 1994 року Кенбі змінив на посаді головного кінокритика Джанет Маслін, і він переключив свою увагу з кіно на театр, отримавши прізвисько недільного театрального критика[11][7].

Кенбі також іноді був драматургом і прозаїком, написавши романи «Житлові квартали» (1975) і «Неприродні краєвиди» (1979), а також п'єси «Кінець війни» (1978), «Зрештою» (1981) і «Старий прапор» (1984), драма дія якої відбувається під час громадянської війни в США[11].

Кар'єру Вінсента Кенбі обговорюють у фільмі «За любов до кіно: Історія американської кінокритики» сучасні критики, як-от Стюарт Клаванс із «Нейшн», який розповідає про вплив Кенбі.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Кенбі ніколи не був одружений, але протягом багатьох років був компаньйоном англійської письменниці Пенелопи Гілліатт, яка померла у 1993 році[12]. Він помер 15 жовтня 2000 року від раку у Нью-Йорку[12]. Майже через три роки, у зв'язку зі смертю Боба Гоупа, ім'я покійного Кенбі з'явилося на сторінці «Нью-Йорк таймс». Кенбі написав більшу частину некролога Гоупу кілька років тому[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Canby, Vincent. Vincent Canby Reviews – Best Movie Reviews – Movies – New York Times. Movies.nytimes.com. Процитовано 14 травня 2010.
  2. Janet Maslin (16 жовтня 2000). Vincent Canby, Prolific Film and Theater Critic for The Times, Is Dead at 76. The New York Times. с. B 6. Процитовано 5 грудня 2020.
  3. Vincent Canby Biography (1924–2000). Filmreference.com. Процитовано 14 травня 2010.
  4. Carvajal, Doreen (11 листопада 2000). Recalling the Civilized Voice of a Critic, Vincent Canby. The New York Times. Процитовано 21 лютого 2011.
  5. United States Navy NAVPERS 605-B «Commissioning Report Officers Report of Changes of U.S.S. LST 679», July 15, 1944, page 1. Note: Service Number 360 047.
  6. United States Navy NAVPERS 605-B «Officers Sailing Report, Report of Changes of U.S.S. LST 679, 10th day of January, 1946, date of sailing from Yokohama, Japan to Kure, Japan», February 7, 1946, page 1.
  7. а б Maslin, Janet (16 жовтня 2000). Vincent Canby, Prolific Film and Theater Critic for The Times, Is Dead at 76. The New York Times. с. 6. Процитовано 25 лютого 2019.
  8. Vincent Canby Gets 'Times' Film Critic Post; Exit Renata. Variety. 5 березня 1969. с. 7.
  9. Canby, Vincent (19 серпня 1969). Take the Money and Run (1969). The New York Times. Архів оригіналу за 15 July 2012. Процитовано 25 лютого 2019.
  10. Anderson, John (22 листопада 1976). Film: 'Rocky,' Pure 30's Make-Believe. NY Times. The New York Times Company. Процитовано 14 травня 2010.
  11. а б New Assignments for 3 Times Critics. The New York Times. 27 жовтня 1993. с. C18. Процитовано 7 лютого 2021.
  12. а б Malcolm, Derek (17 жовтня 2000). Obituary: Vincent Canby. The Guardian. London: Guardian News & Media Limited. Процитовано 15 жовтня 2010.
  13. Canby, Vincent (28 липня 2003). Bob Hope, Comedic Master and Entertainer of Troops, Dies at 100. The New York Times. Архів оригіналу за 6 September 2012. Процитовано 25 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]