Вінцас Креве-Міцкявічюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінцас Креве-Міцкявічюс
Vincas Krėvė-Mickevičius
Вінцас Креве-Міцкявічюс
Прапор
Виконувач обов'язків Прем'єр-міністра Литви
Прапор
24 червня 1940 — 25 серпня 1940
Попередник: Юстас Палецкіс
Наступник: Казис Шкірпа
як прем'єр-міністр Литовського тимчасового уряду
 
Освіта: Київський університет
Народження: 19 жовтня 1882
Субартоніс, Варенський район, Литва
Смерть: 17 листопада 1954
Спрінгфілд, США
Національність: Литовець

Медіафайли у Вікісховищі?

Вінцас Креве-Міцкявічюс (лит. Vincas Krėvė (Mickevičius), *19 жовтня 1882, Субартоніс — †17 липня 1954, Спрінгфілд) — литовський культурний та державний діяч, письменник, поет, драматург. Міністрів закордонних справ Литви.

Біографія[ред. | ред. код]

Вінцас Креве народився 19 жовтня 1882 року в селі Субартоніс Алітуського повіту (нині Варенського район).

Навчався у сільського вчителя і в школі Меркіна, потім навчався приватно у Вільнюсі. Склавши екстерном іспити, в 1898 році вступив в Вільнюську духовну семінарію. Але не відчуваючи в собі покликання до священства, покинув семінарію два роки по тому. У 1904 Вінцас вступив до Київського університету, вивчав філологію. У 1905 продовжив навчання в університеті Львова. У 1908 році закінчив Львівський університет зі ступенем доктора філології, склав іспити і в Київському університеті, був запрошений готуватися до професури. Через малу оплату покинув університет і переїхав в Баку, де працював в міській гімназії. У 1913 році захистив в Київському університеті дисертацію і отримав ступінь магістра порівняльного мовознавства. У березні 1919 Вінцас був призначений консулом Литви в Азербайджані, і запрошений викладати в Бакинський університет.

У 1920 повернувся в Литву, оселився в Каунасі. Працював секретарем книговидавничої комісії в міністерстві освіти (Каунас в той час був столицею Литви), редактором літературного журналу «Скайтімай» (1920-1923), професором в Литовському університеті, на факультеті гуманітарних наук. У 1925-1937 був деканом цього факультету, редагував наукові видання факультету і літературні журнали.

Вінцас активну участь у громадському та політичному житті. В 1940 був міністром закордонних справ, але незабаром пішов з цієї посади. Вийшовши з політики, працював у Вільнюському університеті, був призначений директором Інституту літуаністикі. У 1941 був президентом Литовської Академії наук, депутатом Верховної Ради СРСР.

У 1944 Вінцас переїхав до Австрії. У 1947 перебирається в США, і оселився в Філадельфії. Викладав російську і польську мови і літературу в університеті Пенсільванії.

Помер 7 липня 1954 в Спрінгфілді, в 1992 перепохований на батьківщині.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші твори писав польською мовою, з 1909литовською, деякі — російською.

Автор збірки легенд «Перекази Дайнавської старовини» (1912), історичної драм «Шарунас» (19101911), «Скиргайла» (1922), «Смерть Міндовга» (1935), в яких, використовуючи фольклорні мотиви, романтичну поетику, змалював героїчне минуле литовського народу, його волелюбні прагнення.

У збірці оповідань «Під солом’яною стріхою» (ч. 1—2, 19211922), повісті «Чарівник» (1939), побутово-психологічній драмі «Зять» (1922) реалістично відтворив побут і звичаї литовського села, зв’язок людини з природою. Звертався до біблійних мотивів [збірка «Східні казки», 1930; незакінчена повість «Сини небес і землі» (ч. 1—2, 1949).

Зібрав і видав кілька збірок литовського фольклору.

Література[ред. | ред. код]