Вінцент Бучинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бучинський.
Вінцент Бучинський
пол. Wincenty Buczyński
Основні відомості
Народження 17 березня 1789(1789-03-17)
Білорусь
Країна: Російська імперія
Австрійська імперія Австрійська імперія
Альма-матер: Полоцька єзуїтська академія
Заклад: Полоцька єзуїтська академія, Левенський університет
Конфесія: католицтво
Смерть: 29 березня 1853(1853-03-29) (64 роки)
Левен
Праці й досягнення
Рід діяльності: клірик, викладач
Основні інтереси: теологія
Звання: професор
Ступінь: доктор теології

Ві́нцент Бучи́нський (пол. Wincenty Buczyński; 17 березня 1789, Білорусь — 29 березня 1853, Левен[1][2] — єзуїт, польський теолог, католицький священник, професор філософії Полоцької єзуїтського колегіуму; об'єктивний ідеаліст і літературний критик. Криптонім — «D. W. A…; X. W. B.».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Білорусі.

Вступив до ордену єзуїтів 20 січня 1805 р. в м. Даугавпілсі (новіціяті до 1807 р.), висвячення на Священство відбулося в м. Полоцьку в 1814 р..

У 1805—1807 рр. вивчав філософію в Полоцькому єзуїтському колегіумі, теологію — у 1815—1818 рр.. Де здобув ступінь магістра філософії i доктора теології. Був в тому ж закладі професором поетики у 1810—1814 рр, риторики — у 1812—1814 рр..

У м. Полоцьку створив перший у Білорусі літературно-науковий журнал «Полоцький щомісячник» (пол. Miesięcznik Połocki)[3]. Й був його редактором у 1818—1820 роках[3].

З 1819 р. викладав в Полоцькій академії право, економіку, політичну історію і статистику. Викладав у єзуїтських закладах Мстиславля, Вітебську[3], Полоцьку; у 1821—1834 рр. в Тернопільській гімназії ордену єзуїтів як професор філософії (після вигнання єзуїтів з Російської імперії в 1820)[4], моральне і пастирське богослов'я в м. Новий Сонч (1834—1835); у м. Граці (1835—1837 рр.), м. Лінці (1837—1848), 8 років викладав в Інсбруку (Австрійська імперія)[3]. Після розпуску єзуїтського ордену в австрійській монархії він був інспектором школи (в 1843 р.) в Малопольщі, в 1848 році він вирушив до Бельгії і викладав філософію в м. Намюр.

З 1848 р. викладав у Лювенському університеті (м. Левен, Бельгія).

Помер у м. Левен[5].

Праці[ред. | ред. код]

Залишив багато рукописів філософського i теологічного змісту, які майже не досліджені[3]. Автор філософських книг польською та латинською мовами.

У 1842—1844 рр. у м. Відні вийшов його 3-томний твір «Філософські роздуми …» латинською мовою: 1-й том включав логіку, 2-й — метафізику, 3-й — етику[5]. Як ілюстративний матеріал використовував приклади з історії Великого князівства Литовського й Польщі.

  • «Nad uwagami Jana Styczyńskiego o Pułtawie, poemacie bohatyrskim ks. N. Muśnickiego S. J., uwagi», Dziennik Wileński 1817, t. 5, s. 610—648 (podpisano krypt.: X. W. B.); wyd. osobne pt. «Rozbiór wiadomości pomieszczonych w recenzji poematu Pułtawa», Połock 1818 (podpisano krypt.: D. W. A…); na odpowiedź Styczyńskiego ogł.: «Na zarzuty J. Styczyńskiego przeciw obronie poematu ks. N. Muśnickiego pt. Pułtawa», Miesięcznik Połocki 1818, nr 2, s. 113—132
  • «Rozprawa historyczna o słuszności wyroku, którym zakon templariuszów został zniesiony», Miesięcznik Połocki 1818, nr 9, s. 1-15
  • Ćwiczenie się w nabożeństwie do Najświętszego Jezusowego Serca, Lwów 1838; wyd. 2 Poznań 1854
  • Institutiones doctrinae religionis, in quibus principia philosophica ad veritates religionis applicantur conscriptae, Wiedeń 1842
  • Institutiones philosophicae conscriptae, t. 1-3, Wiedeń 1843—1844.
  • K. Toul: Nauki tyczące się prawd wiary i powinności chrześcijańskich, wydane w języku francuskim dla pożytku wiernych wszelkiego stanu, na polski język przełożone, Lwów 1842.
  • Do W. Wielogłowskiego 2 listy z roku 1842, rękopis: Biblioteka PAN Kraków, sygn. 1834 k. 3-6.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Mienicki R. Buczyński Wincenty (1789—1853)… — S. 90.(пол.)
  2. ↑ Catalogus provinciae Belgicae Societatis Iesu ineunte anno MDCCCLIV [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Bruxellis: Typis Alphonsi Greuse, 1853. — P. 49.
  3. ↑ а б в г д БУЧЫНСКІ Вінцэнцій [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Культурна асветніцкі клуб «Спадчына» (біл.)
  4. ↑ Окаринський В. Тернопіль. Історія міста від кінця XVIII до початку XXI ст. // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 308—309. — ISBN 978-966-457-228-3.
  5. ↑ а б «Бучинский Винцентий» // Биографический справочник — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т.5. — С.94. — 737 с.(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]


П'єр Абеляр Це незавершена стаття про теолога або теологиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінцент_Бучинський&oldid=40609341