Вінцент Дунін-Мартинкевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вінцент Дунін-Мартинкевич
біл. Вінцэ́нт-Яку́б Ду́нін-Марцінке́віч
Wincenty Dunin-Marcinkiewicz 2.jpg
При народженні Вінцент-Якуб Дунін-Мартинкевич
Псевдоніми, криптоніми Навум Пригаворка
Народження 4 лютого 1808(1808-02-04)
  Paniuškavičy[d], Babruyski Uyezd[d], Мінська губернія, Російська імперія
Смерть 29 грудня 1884(1884-12-29) (76 років)
  Мінська губернія, Російська імперія
Національність білорус
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів білоруська, польська
Рід діяльності прозаїк, поет, драматург
Напрямок комедія
Жанр сатира
Рід Q23927532?
Батько Q23927559?
Діти Марцінкевич Каміла Віцентіївна
CMNS: Вінцент Дунін-Мартинкевич на Вікісховищі

Вінце́нт-Яку́б Ду́нін-Марцінке́вич (укр. Мартинкевич, біл. Ду́нін-Марцінке́віч, Вінцэ́нт-Яку́б псевдонім — біл. Наву́м Прыгаво́рка) (*4 лютого 1808 — †29 грудня 1884) — білоруський драматург і поет.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у фільварку Панюшкавічи (тепер Бобруйський район) у шляхетській родині середніх статків. Закінчив Бобруйську повітову школу (1824). Навчався в Петербурзькому університеті на медичному факультеті. Із 1827 року служив у Мінській єпархіальній консисторії, Мінській кримінальній палаті. 1840-го року залишив службу, придбав фільварок Люцинка біля міста Іванця. Тут розгорнулася його культурно-просвітницька, літературна й театральна діяльність та минули наступні роки життя. Під час повстання 1863–1864 років звинувачувався в розповсюдження «шкідливих для уряду» ідей, був арештований, перебував під слідством, згодом відпущений під нагляд поліції[1].

Творчість[ред.ред. код]

Монета Вінцент Дунін-Мартинкевич

Писав білоруською й польською. Однак його найвідоміший твір, комедія-водевіль «Пінская шляхта» — написаний на західнополіському діалекті української мови. Творчу діяльність розпочав із оперних лібрето, вірші яких не збереглися. У 1846 році у Вільні надруковано його драматичний твір «Салянка» («Ідылія»; постановка відбулася в Мінську 1852 року). У 1850-ті творив низку поетичних творів, віршованих повістей та оповідань — «Вечарніцы» та «Гапон» (1855), «Купала» (1856), «Шчароўскія дажынкі» (1857), «Травіца брат-сястрыца» і «Быліцы, расказы Навума» (написано 1857 року). Писав так само й твори польською: «Благословенна сім'я» і «Слов'яни в 19-му сторіччі» (1856). У 1859 році переклад білоруською поему Адама Міцкевича «Пан Тадэвуш». Зорганізував театральну трупу — перший білоруський театр, який ставив спектаклі в Люцинці, також у Мінську, Бобруйську й інших містах. У 1860-ті — 1870-ті роки написав комедії «Пінская шляхта» і «Залёты». Значна частина його творів, зокрема й комедій, не побачил світу за життя автора.

Розробив у білоруській літературі нові різновиди: віршована повість і оповідання. До того ж уважається зачинателем білоруської національної драматургії.

Починаючи писати, він стикався з тими самими труднощами, що й усі літератори того періоду — насамперед із відсутністю внормованої білоруської мови. Попри те все, Вінсент Дунін-Марцінкевич зміг вийти за вузькі межі діалектних кордонів та зорієнтуватися на всенародні мовні засоби (розпочав уживати форми слів, що існували по всій Білорусі).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Акуліч С.А., Александровіч С.Х., Антонаў В.А. Асветнікі зямлі беларускай. Энцыклапедычны слоўнік-даведнік. — Мн.: 2003. — С. 151.

Посилання[ред.ред. код]