Вінярський Михайло Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Борисович Вінярський
Народився 21 листопада 1912(1912-11-21)
Бобринець
Помер 30 березня 1977(1977-03-30) (64 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність кінорежисер
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
IMDb nm0899151

Віня́рський Миха́йло Бори́сович (21 листопада 1912(19121121), Бобринець — 30 березня 1977) — український радянський кінорежисер, лауреат премії імені М. Ломоносова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1912 у місті Бобринці. У 1935 році закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Сергія Ейзенштейна).

1935 року на практиці у знімальній групі «Аерограду» під рукою Олександра Довженка. Навчання у Довженка тривало й після закінчення ВДІКу — Михайло Вінярський потрапив до режисерської лабораторії на Київській кінофабриці (РЛККФ). 1936 найбільш підготовлені режисери-лаборанти Вінярський та Ю.Солнцева отримали право на постановку першої повнометражної художньої картини — «Висунська республіка»; згодом зйомки цього фільму були унеможливлені.

До 1941 року і після війни працював на Київській студії художніх фільмів, з 1954 року — на Одеській кіностудії. З 1962 року — режисер Київської студії науково-популярних фільмів.

Могила Михайла Вінярського

Помер 30 березня 1977 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в ігровому й документальному кінематографі. Зняв фільми:

  • «Аероград» (як режисер-практикант, 1935);
  • «Тінь біля пірсу» (1955);
  • «Координати невідомі» (1957);
  • «Мрія збувається» (1959).
  • «Вирок виносить історія» (1963);
  • «Шлях до одного гола» (1965);
  • «Шлях до антиречовини» (1966);
  • «Техніка безпеки на залізницях» (1968);
  • «Воді бути чистою» (1974).

Джерела[ред. | ред. код]