Вінісіус ді Морайс



Вінісіус ді Морайс
Vinícius de Moraes
Вінісіус ді Морайс. Париж. 1970
Ім'я при народженні	Marcus Vinícius da Cruz de Melo Morais
Прізвисько	O Poetinha
Псевдо	O Poetinha / Маленький поет
Народився	19 жовтня 1913(1913-10-19) Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Помер	9 липня 1980(1980-07-09) (66 років) Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство	Бразилія
Діяльність	есеїст драматург критик поет автор пісень співпраця Том Жобім Токінью Баден Павелл Жуан Жілберту Шику Буаркі
Alma mater	університет Ріо-де-Жанейро
Мова творів	португальська
Роки активності	1930–1980
Напрямок	модернізм
Жанр	босанова, самба
Членство	Toquinho & Viniciusd
У шлюбі з	Gilda Quirós Mattoso Marta Ibáñez Gessi Gesse Christina Gurjâo Nelita Abreu Rocha Maria Lucia Proença Lila Bôscoli Beatriz "Tati" Azevedo Regina Pederneiras
Автограф
Нагороди	Орден За заслуги в культурі
Сайт: viniciusdemoraes.com.br
Вінісіус ді Морайс у Вікісховищі

Вінісіус ді Мора́йс (порт. Vinícius de Moraes, повне ім'я Ма́ркус Вінісіус да Крус ді Мелу Мора́йс порт. Marcus Vinícius da Cruz de Melo Morais, 19 жовтня 1913, Ріо-де-Жанейро — 9 липня 1980, Ріо-де-Жанейро) — бразильський поет, пісняр, есеїст, драматург, критик, визначний діяч сучасної бразильської культури, музики і літератури. Служив дипломатом, також писав музику в стилі босанова і записав декілька альбомів, як виконавець власної лірики.

Життя

Народився 1913 року в Ріо-де-Жанейро, в родині державного службовця Клодуалду Перейра да Сілва Морайса і Лідії Крус ді Морайс.

У 9 років офіційно змінив ім'я на Вінісіус ді Морайс.

У 1924—1929 вчився у школі єзуїтів Colégio Santo Inácio, співав в хорі, як актор брав участь у дитячих спектаклях, створив з друзями невеликий музичний ансамбль, що грав вдома у знайомих родин.

У 1930—1933 навчався на факультеті права в університеті Ріо-де-Жанейро.

У 1938 отримав стипендію Британської ради по вивченню англійської мови та літератури в Оксфордському університеті, і поїхав вчитися. Працював асистентом бразильської програми BBC. З початком Другої світової війни повернувся в Бразилію.

За прикладом багатьох письменників свого покоління почав працювати як кінокритик в газеті «A Manhã» («Ранок»).

Вступив за конкурсом на дипломатичну службу і, одночасно, співпрацював з декількома газетами й журналами, як письменник і кінокритик.

У 1946 отримав свою першу дипломатичну посаду: віце-консула Бразилії в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, США. Там залишався майже п'ять років, повернувся на батьківщину в 1950.

Знов працював в газеті, «Última Hora», як хронікер і кінокритик.

У 1952 поїхав до Європи вивчати організацію кінофестивалей у Каннах, Берліні, Локарно та Венеції для підготовки фестивалю в Сан-Паулу.

У 1953—1956 обіймав посаду другого секретаря посольства в Парижі, потім представляв Бразилію в ЮНЕСКО, а в 1957 переведений до посольства в Монтевідео, Уругвай.

У 1964 повернувся до Бразилії, після звільнення у 1969 з дипломатичної служби цілком віддає себе творчій діяльності.

Протягом життя був офіційно одружений дев'ять разів і мав п'ятьох дітей.

Помер вранці 9 липня 1980 у себе вдома, у віці 66 років, в присутності Токінью й останньої дружини.

Творчість

Створив сотні пісень у співпраці з видатними бразильськими співаками і композиторами.

У 1958 вийшов альбом співачки Елізет Кардозу Canção do Amor Demais (Пісня про кохання), що складався з творів Антоніу Жобіма і ді Морайса. Альбом також включав дві композиції з гітарним акомпанементом відносно невідомого на той час Жуана Жілберту — Chega de Saudade та Outra Vez(Інший раз) З цього альбому почалася тріумфальна музична кар'єра Вінісіуса у босанові. Пісні Жобіма та Вінісіуса були записані численними бразильськими співаками та виконавцями того часу. Твори дуету Жобім-ді Морайс у першому, другий і третьому альбомах Жуана Жілберту визначили звучання і основний репертуар босанови і вплинути на нове покоління співаків і авторів пісень.

Найвидатнішими з цих пісень є Garota de Ipanema (Дівчина з Іпанеми), Insensatez та Chega de Saudade.

У серпні 1962 вперше публічно виступав як співак та виконавець разом із Жобімом та Жілберту в нічному клубі Au Bon Gourmet. Це було перше з його «кишенькових шоу» — виступів для невеликої аудиторії, яку він знайомив з новими композиціями, деякі з яких згодом стали міжнародними хітами. Крім того, він представляв перспективних нових виконавців пісень, як Нара Леан.

Віннісіус і П'єр Сержес

З 1961 почалася багаторічна співпраця ді Морайса з гітаристом Баденом Павеллом. Попри панування босанови в тогочасній бразильській музиці, цей тандем прагнув поєднання самби з такими афро-бразильськими формами, як кандомбле, умбанда та капоейра. Співпраця Вінісіуса ді Морайса з Баденом Павеллом стала однією з найбільш інтенсивних у його поетичній кар'єрі. Майже три місяці вони прожили разом у квартирі Вінісіуса і писали без зупинки. Творче партнерство, результатом котрого було народження афро-самби, тривало і згодом, в різних місцях. У 1963 вийшов альбом Baden Powell à Vontade із широко відомою композицією Berimabau. Один із найвідоміших альбомів, випущений ними в 1966, Os Afro Sambas de Baden e Vinicius, став поворотним пунктом бразильської популярної музики.

Того ж 1961 року сталося знайомство Вінісіуса і Еду Лобу, 18-річного студента-правника, майбутнього відомого бразильського співака, гітариста і композитора. У 1963 вони започаткували плідне творче партнерство. Пісня Arrastão, на слова Вінісіуса та музику Еду Лобу у виконанні Еліс Режини, створена в 1965, виграла 1-й телевізійний фестиваль бразильської популярної музики.

У 1970 розпочалося партнерство Вінісіуса з гітаристом Токінью. Ця співдружність тривала до самої смерті поета. Протягом одинадцяти років Токінью супроводжував Вінісіуса в його найпопулярніший період і в часи найбільшого непорозуміння з критиками. Цей дует записав більш ніж п'ятнадцять студійних і живих альбомів, в тому числі класичні Tarde em Itapoã (Вечір в Ітапоа), Carta ao Tom (Лист до Тома) та Regra Três (Правило три).

Вінісіус є автором багатьох збірок поезій і п'єс. У 1956 у міському театрі Ріо-де-Жанейро відбулась прем'єра музичної вистави за створеною Вінісіусом у 1954 п'єсою «Орфей з Консейсана» (порт. Orfeu da Conceição). Того ж року на студії Odeon Records вийшов альбом з семи саундтреків, що складали музичне оформлення вистави, він вважається першою спільною роботою Жобіма і ді Морайса, пісні виконує Роберто Пайва, гітара — Луїс Бонфа. У 1959 ця п'єса була перетворена французьким режисером Марселем Камю на музичний фільм Чорний Орфей (порт. Orfeu Negro), що мав великий міжнародний успіх, отримав премію «Золота пальмова гілка» 12-го Каннського кінофестивалю та премію «Оскар» у номінації за найкращий фільм іноземною мовою.

Дискографія

Рік	Альбом	Співпраця	Лейбл
1956	Orfeu da Conceição	Том Жобім	Odeon
1963	Vinícius e Odete Lara	Одете Лара, Баден Павелл	Elenco
1965	De Vinícius e Baden especialmente para Ciro Monteiro	Баден Павелл	Elenco
1965	Vinícius e Caymmi no Zum Zum	Дорівал Кайммі	Elenco
1966	Os Afro-sambas	Баден Павелл	Elenco
1966	Vinícius: Poesia e Canção]]		Forma
1967	Garota de Ipanema (Trilha sonora do filme)		Philips
1967	Vinícius		Elenco
1969	Vinícius em Portugal		Festa
1970	En La Fusa con Maria Creuza y Toquinho	Марія Креуза, Токінью	Diorama
1970	Amália/Vinícius	Амалія Родрігес
1971	Como Dizia O Poeta…		RGE
1971	Toquinho e Vinícius	Токінью	RGE
1971	Vinícius + Bethânia + Toquinho — En La Fusa	Марія Бетанія, Токінью	Trova
1972	Marilia/Vinícius	Марілія Медалья	RGE
1972	Vinícius Canta: Nossa Filha Gabriela	Токінью	Polydor
1972	São Demais os Perigos Desta Vida	Токінью	RGE
1973	O Bem-Amado		Som Livre
1974	Vinícius & Toquinho	Токінью	Philips
1974	Saravá Vinícius!	Quarteto em Cy, Токінью	Mercury
1975	Vinícius/Toquinho	Токінью	Philips
1975	O Poeta e o Violão	Токінью	RGE
1976	Deus lhe Pague	Еду Лобу	EMI
1977	Antologia Poética		Philips
1977	Tom, Vinícius, Toquinho e Miúcha	Том Жобім, Токінью, Міуша	Som Livre
1979	10 Anos de Toquinho e Vinícius	Токінью	Philips
1980	Um Pouco de Ilusão	Токінью	Ariola
1980	Testamento		RGE
1980	A Arca de Noé	Токінью	Universal
1981	A Arca de Noé 2	Токінью	PolyGram
1991	Poeta, Moça e Violão — Vinícius, Clara e Toquinho	Клара Нуньєс, Токінью	Collector's Editora LTDA
2006	Vinícius & Amigos		Reader's Digest
2015	Um encontro no Au bon gourmet	Жуан Жілберту, Том Жобім	Doxy