Вінітар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вінітар (Winithar Clodius Decimus Panca Vinitharius)(333-404) — король остготів, що мешкали на теренах сучасної України.

Він є сином Валараванса з роду Амали, і як нащадок Германаріха успадковує трон. Вінітар був батьком Вандалара.

Вінітар прагнув уникнути панування гунів на своїми племенами. Під час правління розпочав війну зі слов'янами вбивши антського князя Божа (380 року). Невдовзі слов'яни об'єдналися з гунами, на чолі з Баламиром, задля помсти Вінітару[1].

Вінітар був убитий в 390 року в бою з гунами, після чого значна частина готів була ними винищена. Баламир одружився на Валадамарці (Valadamarka), племінниці Вінітара і таким чином отримав контроль над частиною готів. Проте наступником Вінітара став не Сигизмунд, а Хунимунд — син Германаріха.

Йордан зводить генеалогію Вінітарія через його батька Валараванса до його діда Вультвульфа, який був рідним братом Германаріха.

На думку німецького історика Хервіга Вольфрама, ім'я Вінітар (гот. Winiþ-arja букв. «Переможець венедів»), як це зазвичай буває з пишними прізвиськами, було згодом присвоєно йому його нащадками. За його припущенням, Витимир і Вінітар є однією особою: перший з них, який згадується Амміаном Марцелліном, здобувши перемогу над слов'янами-венедами, отримав прізвисько Вінітар, яке згадується вже Кассиодором. А у Аміана Марцелліна з аланами бореться і Витимир[2].


Попередник
Видирих
 Король остготів 
380 — 390
Наступник
Хунимунд


Див. також[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Залізняк Л.Л. Стародавня історія України К., Темпора, 2012. — 542 с. (с. 337)
  2. Вольфрам. Готи. стор. 359—360

Посилання[ред.ред. код]