Віола Сміт
| Віола Сміт | |
|---|---|
| англ. Viola Smith | |
| Ім'я при народженні | нім. Viola Schmitz |
| Народилася |
29 листопада 1912 Маунт-Калвері, Фон-дю-Лак, Вісконсин, США |
| Померла |
21 жовтня 2020[1] (107 років) Коста-Меса, Орандж, Каліфорнія, США ·хвороба Альцгеймера[2] |
| Країна |
 США |
| Діяльність | джазвумен |
| Знання мов | англійська |
| Жанр | джаз |
| IMDb | ID 0810274 |
Віола Сміт (уроджена Шмітц; 29 листопада 1912[3] — 21 жовтня 2020)[4] — американська ударниця, найбільш відома своєю роботою в оркестрах, свінг-групах та популярній музиці з 1920-х років до 1975 року. Одна з перших професійних жінок-барабанщиків[5].
Ранній період життя[ред. | ред. код]
Віола Шмітц зросла в Маунт-Калварі, штат Вісконсін, з сімома сестрами і двома братами. Всі спочатку навчалися грі на фортепіано, але тільки дівчатам належало грати в girl-оркестрі, задуманому їх батьком[3]. Батьки Віоли управляли концертним залом в її рідному поселені Маунт-Калварі[6].
Кар'єра[ред. | ред. код]
У 1920-х і 1930-х роках Віола Сміт грала в «Сімейному оркестрі сестер Шмітц» (пізніше — «Оркестр сестер Сміт»), заснованому її батьком у Вісконсині[7]. Ірен (Шмітц) Аблер грала на тромбоні, Ерма: Шмітц на вібрафоні, Едвіна Шмітц на трубі, Віола Шмітц на барабанах, Ліла Шмітц на саксофоні, Мілдред (Шмітц) Барташ на бас-скрипці, Лоретта (Шмітц) Льор на фортепіано і Саллі (Шмітц) Елленбек на бас-саксофоні. Під час вихідних і літніх канікул вони гастролювали по трасі «Радіокейт-Орфей» (RKO) у водевілі і кінотеатрах, а деякі із сестер ще навчалися в школі[8]. За словами її племінника Денніса Барташа, її великим проривом стала гра з сестрами на радіошоу Major Bowes Amateur Hour в 1930-х роках[6]. У 1938 році Віола і Мілдред заснували Coquettes, жіночий оркестр, який проіснував до 1942 року[9]. Мілдред Барташ грала на кларнеті та саксофоні.
У 1942 році Сміт написала статтю для журналу Down Beat під назвою «Дайте шанс дівчатам-музикантам!» в якій вона стверджувала, що жінки-музиканти можуть грати так само добре, як і чоловіки[10]. Вона стверджувала: «У часи надзвичайного стану в країні багато зіркових інструменталістиів відомих груп покликані на службу. Замість того, щоб замінити їх кимось посереднім, чому б не дозволити деяким з великих дівчат-музикантів країни зайняти їх місце?»
У 1942 році, після того, як Мілдред вийшла заміж, Сміт переїхала в Нью-Йорк, де один з її вчителів, Біллі Гладстон, подарував їй комплект саморобних малих барабанів, а потім вона отримала річну стипендію в Джульярдській школі і приєдналася до комерційно успішного girl-оркестру Філа Спітального «Час зачарування»[7][8]. Пізніше вона буде грати з симфонічним оркестром NBC. Її впізнавана установка складається з 13 барабанів, зокрема, два 16-дюймових там-тама на рівні плеча були тільки у неї, проте Сміт помітила, що Луї Беллсон став використовувати таким же чином 2 бас-барабани після їх зустрічі. У роки Другої світової війни Сміт взяла участь у записі музики для фільмів «Коли Джонні повернеться додому» і «Сюди йдуть студентки» в якості члена Національного симфонічного оркестру[11] і навіть виступала з Еллою Фіцджеральд і Чиком Веббом[3]. Її називали «Джином Крупою у спідниці» і «найшвидшою дівчиною-барабанщиком». У 1949 році Сміт виступила на інавгурації президента Гаррі Трумена. До 1954 року служила в оркестрі «Час зачарування».
Після розпаду «Часу зачарування» вона очолила свою групу «Віола і сімнадцять барабанів». З 1966 по 1970 рік вона грала з групою Kit Kat Band, яка була частиною оригінального колективу бродвейського мюзиклу" Кабаре 1960-х років[3]. Allegro Magazine, тому 113, номер 10 від 10 листопада 2013 року, присвятила Сміт статтю «Століття свінгу: Ніколи не втрачай свій ритм!»[12]
У квітні 2019 року Сміт все ще активно грала на барабанах у віці 106 років у групі Кости Меси «Forever Young Band: america's Oldest Act of Professional Entertainers»[13] як одна з найстаріших живучих мейнстримових музикантів[14][15].
Поява в фільмах[ред. | ред. код]
- Коли Джонні повернеться додому (1942)
- Сюди йдуть студентки (1945)
Телевізійні виступи[ред. | ред. код]
- У мене є секрет (CBS)
- Шоу Еда Саллівана (CBS) — п'ять разів
Бродвейські мюзикли[ред. | ред. код]
- Кабаре
Посилання[ред. | ред. код]
- Віола Сміт виконує «Заклинатель змій»
- Інтерв'ю з Бібліотекою усної історії NAMM Віоли Сміт (2012)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pioneering drummer Viola Smith has died, aged 107
- ↑ Viola Smith, swing era’s ‘fastest girl drummer in the world,’ dies at 107
- ↑ а б в г Viola Smith - Drummer/Percussionist. drummercafe.com. Архів оригіналу за 2017-12-01. Процитовано 2016-03-30.
- ↑ Viola Smith Death - Viola Smith Drummer Is Dead, Obituary, Cause Of Death, How Did She Die? Passed Away. Latest News In South Africa Today (en-US). 2020-10-23. Процитовано 2020-10-23.
- ↑ Clay, Joanna (2011-11-26). Still jazzing it up at 99. Daily Pilot. Процитовано 2012-12-01.
- ↑ а б Dobruck, Jeremiah (2012-11-29). Still keeping time at 100. Daily Pilot. Процитовано 2012-12-01.
- ↑ а б When Women Called the Tunes. The New York Times. 2010-08-10. Процитовано 2012-12-01.
- ↑ а б Viola Smith profile. NAMM. NAMM, the National Association of Music Merchants. 2012-10-23. Процитовано 2012-12-01.
- ↑ Haas, Jane Glenn (2012-11-19). Centenarians getting more common. The Orange Country Register. Процитовано 2012-12-01.
- ↑ Yellin, Emily. {{{Заголовок}}}. — 2010. — ISBN 9781439103586.
- ↑ Drummerszone artists - Viola Smith. drummerszone.com. Процитовано 2016-03-31.
- ↑ A Century of Swing. local802afm.org. Процитовано 2016-03-31.
- ↑ Papakyriakopoulou, Katerina. 106-Year-Old Woman Has Been Drumming For 80 Years, And She's Still Got It. Thinking Humanity. Процитовано 2019-10-17.
- ↑ Marion, Fred (2016-11-30). World's oldest professional musician? Viola Smith still drumming at 104. Rocknuts.net. Процитовано 2016-12-19.
- ↑ Viola Smith Celebrates 104st Birthday …The Oldest Renown Musician Alive Today. The Future Heart. Процитовано 2016-12-19.
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |