Віолета Парра
| Віолета Парра | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | ісп. Violeta del Carmen Parra Sandoval  |
| Дата народження | 4 жовтня 1917[1][2][…] |
| Місце народження | Сан-Карлос, Ньюбле, Біобіо, Чилі |
| Дата смерті | 5 лютого 1967[1][2][…] (49 років) |
| Місце смерті | Ла-Рейна, Сантьяго (провінція), Столичний Регіон Сантьяго, Чилі |
| Поховання | Santiago General Cemeteryd |
| Роки активності | 1939 — 1967 |
| Громадянство |  Чилі |
| Професії | авторка-виконавиця, поетеса, художниця, скульпторка, вишивальниця, керамістка, письменниця, студійна виконавиця |
| Співацький голос | мецо-сопрано[4] |
| Інструменти | гітара, Чаранго, куатроd, арфа, акордеон, ударний музичний інструмент і вокал[d] |
| Жанри | nueva canciónd |
| Magnum opus | Gracias a la vidad, El gavilánd і Volver a los 17d |
| Партія | Комуністична партія Чилі |
| Лейбли | EMI[d] |
| Нагороди | |
| Діти | Ісабель Парраd і Анхель Парраd |
| Брати, сестри | Ніканор Парра, Hilda Parrad, Lalo Parrad, Roberto Parra Sandovald, Lautaro Parrad і Óscar Parrad |
| Автограф |  |
 Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі | |
Віоле́та дель Ка́рмен Па́рра Сандова́ль (ісп. Violeta del Carmen Parra Sandoval; 4 жовтня 1917, Сан-Карлос, Ньюбле — 5 лютого 1967, Ла-Рейна, Сантьяго — чилійська співачка, поетеса, художниця та фольклористка. Засновниця руху Nueva canción[en] (з ісп. — «Нова пісня»).
Народилася 1917 року. Одна з дев'яти дітей у сім'ї вчителя музики та швачки.[5] Молодша сестра поета Ніканора Парри. У 12-річному віці почала складати пісні. Від 1938 року мандрувала всією Чилі, збираючи народні пісні і виступаючи з власними — часто гостросоціальними. 1954 року здобула національну премію за найкраще виконання народних пісень, того ж року взяла участь у Всесвітньому Фестивалі молоді та студентів у Варшаві. Протягом 1961—1965 років жила в Парижі; 18 квітня 1964 року в Луврі відкрилася її персональна виставка — перша в музеї авторська виставка латиноамериканського художника. Повернувшись до Чилі, відкрила у віддаленому передмісті Сантьяго громадський центр[en].
Наклала на себе руки, застрелившись. У посмертному листі, адресованому братові Ніканору, написала, серед іншого: «Я не вбиваю себе з кохання. Я роблю це з гордості, яка повстає проти посередності» (Lo hago por el orgullo que rebalsa a los mediocres).
Її діти Ісабель Парра[es] (1939) та Анхель Парра[es] (1943—2017) також стали співаками та авторами пісень.
Пісні Віолети Парри — і насамперед найвідомішу з них, Gracias a la vida («Дякую життю») — виконували та записували такі співаки з різних країн:
- Джоан Баез (США),
- Еліс Режина (Бразилія),
- Роберт Ваятт (Велика Британія),
- Мерседес Соса (Аргентина),
- Чабука Гранда (Перу),
- Ясмін Леві[en] (Ізраїль),
- Таня Лібертад[en] (Перу).
- Рафаель (Іспанія)
Про життя Віолети Парри розповідає художній фільм «Віолета вирушила на небеса[en]», знятий Андресом Вудом 2011 року. Фільм було обрано як чилійську заявку на найкращий фільм іноземною мовою на кінопремію Оскар 2012[6], але він не потрапив до фінального списку. Фільм відзначено призом кінофестивалю незалежного кіно Санденс 2012.[7]
День народження Віолети Парри (4 жовтня) вибрано «Днем чилійських музикантів».[8]
4 жовтня 2015 року в чилійській столиці Сантьяго відкрито Музей Віолети Парри[es] (Museo Violeta Parra).[9]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Blau J. A. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ http://therangeplace.com/thread/2395/violeta-parra
- ↑ "Fundación Violeta Parra". Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
- ↑ Chilean Film on Violeta Parra to Compete for the Oscar (англ.). Latin American film. 26 вересня 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ sophia savage, sophia savage (16 серпня 2012). Sundance Winner ‘Violeta Went to Heaven’ Goes to Kino Lorber [Trailer] (англ.). IndieWire. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ ¿Por qué el 4 de octubre es el Día de la Música Chilena? (ісп.). Rock&Pop. 4 жовтня 2019. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ Historia (ісп.). Museo Violeta Parra. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
- Владимирская Т. Л., Владимирский С. Н. «Новая песня» Чили. — М.: Музыка, 1986.
- Офіційний сайт Архівовано січень 2, 2010 на сайті Wayback Machine.
- Деменіна В. А. Нерозгаданий геній Віолети Парра Архівовано травень 15, 2008 на сайті Wayback Machine.
