Віра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віра, істина, знання у вигляді кіл Ейлера

Віра — психічний (ментальний) стан визначеності, протилежність сумніву. Віра виникає як сприйняття людиною чого-небудь (тверджень, свідчень, фактів тощо) як істинних, правдивих, іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб'єктивного переконання, що не потребує більше ніяких доказів.

Похідним словом є довіра — відкриті, позитивні взаємовідносини між людьми, що сприяють сприйманню слів, зобов'язань, обіцянок тощо «на віру». Особливим різновидом віри є релігійна віра. Слово віра іноді вживається як синонім слова релігія у фразах на зразок «ця людина іншої віри». Релігійна віра, в свою чергу, є видом віри в положення певної ідеології, що можна описати терміном соціальна віра, наприклад, «віра в ідеали комунізму», «віра в світле майбутнє».

Віра притаманна живій істоті, за ознаками сутності розвивається від народження, а саме: процеси набуття навичок і звичок та емоцій, та їхнього використання одночасно на рівні підсвідомості, такі як ходити, мислити, говорити, слухати, пам'ятати, розрізняти і відчувати запахи, усвідомлення дотику, вміння засинати, діяти тощо (перелік неповний, та не може бути взятий повним за основу, у зв'язку із отриманням даних навичок і звичок та інших неперелічених, як уже набутих, так і поточних, а також тих, що прийдуть з часом) у комплексі створюють основу для усвідомлення визначення поняття слова віра.

У філософії вивчення поняття віри входить до проблематики епістемології. Зокрема, досліджується відношення понять знання, істина та віра, де знання визначається як «підтверджена істинна віра»[1][2]. Поняття віра займає значне місце в філософії прагматизму[3][4].

Сутність терміна

Відомості про віру в людському суспільстві існують у вигляді тих чи інших віровчень (релігій, світоглядів, ідеологій, концепцій)[джерело?]. З позицій теорій, які ототожнюють буття (суще) та істину, віра — це один із способів засвідчення буття, а отже істини[джерело?]. Віра в багатьох випадках протиставляється знанню, яке базується на всебічному вивченні та поясненні проявів буття[джерело?].

Віра — у широкому сенсі це або визнання істинності чогось на підставі свідчення іншого, або мислення чогось як можливо істинного[джерело?]. У вужчому сенсі, однак, віра — це сильна інтелектуальна згода, позбавлена страху помилки, із чимось на підставі свідчення іншої особи, чий авторитет людина визнає, оскільки вона бачить, що ця особа варта довіри[джерело?]. Оскільки така згода інтелекту позбавлена підґрунтя власних доказів істинності, тому вимагається втручання волі, щоб присилувати розум до згоди[джерело?]. Таке втручання волі не є, однак, довільним, але спирається на знання про компетентність свідка чи того, що свідок є вартим довіри[джерело?].

Філософські погляди

Філософський словник Шинкарука при визначенні віри акцентує її соціальний аспект: означаючи її як «форму і спосіб сприйняття соціальної інформації, норм, цінностей і ідеалів суспільного життя, коли вони не будучи даними власним практичним чи пізнавальним досвідом, приймаються як очевидні факти чи характеристики об'єктивної дійсності, сущого і належного, засіб освоєння досвіду попередніх поколінь, сприйняття сподівань, очікувань та надій щодо майбутнього»[5]. Таке означення оминає значення віри в істинність чи хибність того чи іншого твердження, а саме така віра в першу чергу цікавить західну епістемологію, яка намагається збагнути за яких умов істинна віра стає знанням.

Релігійна віра

Докладніше: Віра (релігійна)

Релігійна віра — це впевненість у реальному існуванні надприродних істот, особливих якостей в окремих предметів[джерело?]. На практиці це є віра у святих, пророків, вчителів, священнослужителів, у можливість спілкування з духами, істинність догматів і релігійних текстів[джерело?]. У богословському розумінні релігійна віра виступає як вище виявлення людської свідомості, найвища цінність. Вірити можна в багатьох богів, політеїзм (давньогрецька релігія), або в одного — монотеїзм (християнство)[джерело?].

Таке означення не відповідає тлумаченням слова віри в Торі, в Корані[джерело?]. Не може бути узагальнено цим визначенням[джерело?].

Біблійний погляд

Віра — це обґрунтоване сподівання того, на що надіються, чіткий вияв того, що реальне, хоча й невидиме (Євреїв11:1). На відміну від загальновизнаного погляду, Біблія говорить, що віра полягає не у фанатичному сприйнятті фантастичних явищ, а в міцному переконанні у реальних фактах. Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся, знати, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо бачити його. Правдива віра — це не легковірність, тобто готовність повірити в щось без переконливих доказів або тільки тому, що хочеться в те вірити. Справжня віра вимагає ґрунтовних знань, знайомства з доказами, а також щиросердого цінування того, на що вказують ті докази.

Різні факти

Американська психологічна асоціація прийшла до висновку, що екзальтована віра є патологією (хворобою)[6]. Це є важливим для розуміння крім віри і знання про Бога, а також знання Самого Бога. Екзальтована та фанатична віра є причиною терористичних актів з політичною метою під прикриттям релігії.

Див. також

Примітки

  1. Fine, G. (2003). Introduction. Plato on Knowledge and Forms: Selected Essays. New York: Oxford University Press. с. 5–7. ISBN 0-19-924558-4. 
  2. Plato (2002). Five Dialogues. Indianapolis, IN: Hackett Pub. Co. с. 89–90; 97b–98a. ISBN 978-0872206335. 
  3. W. James. The Will to Belive. The New World, Volume 5 (1896): pp. 327-347.
  4. https://www.mnsu.edu/philosophy/THEWILLTOBELIEVEbyJames.pdf
  5. Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
  6. «Психологи пришли к выводу, что вера в Бога — это заболевание». "9 Канал / 9tv.co.il". 21.07.2015. Архів оригіналу за 27 липня 2016.  (рос.)

Джерела

Посилання


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.