Віра Засулич
| Віра Засулич | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
27 липня 1849[1], 8 серпня 1849[2] або 1849[3] Mikhaylovkad, Гжатський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія |
| Померла |
8 травня 1919[4][1][…] або 1919[3] Петроград, Російська СФРР[4] |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} РСФРР |
| Діяльність | письменниця, журналістка, політична діячка, редакторка, публіцистка, літературний критик, революціонерка |
| Галузь | революціонер, творче і професіональне письмоd[6] і Меншовики[6] |
| Знання мов | російська[1] |
| Членство | Південні Бунтарі |
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія |
Засулич Віра Іванівна (парт., літературні псевдоніми та криптоніми — Велика, Велика Дмитрівна, Віра Іванівна, Іванов В., Карелін Н., Старша сестра, Тітка, В. І. та ін.; 08.08 (27.09) 1849, с. Михайлівка — 8 травня 1919, м. Петроград) — діячка народницького (див. Народництво), а потім соціал-демократичного руху, згодом — меншовизму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в с. Михайлівка Смоленської губернії в родині потомственного дворянина. 1868, після закінчення в Москві німецького пансіонату, отримала звання вчительки, переїхала до Санкт-Петербурга й увійшла до терористичного гуртка Сергія Нечаєва.
По розгромі «нечаєвщини» 1869 заарештована і після нетривалого ув'язнення перебувала під наглядом поліції в різних містах Росії. В грудні 1873 приїхала до Харкова, 1875 — до Києва, де увійшла до народницького гуртка «південних бунтарів», члени якого дотримувалися терористичних поглядів. 24 січня 1878 здійснила замах на петербурзького градоначальника Ф. Трепова за незаконне покарання заарештованого революціонера Л. Ємельчанова (Богомолова), поранивши Трепова з револьвера. Після замаху Засулич організація «Земля і воля» випустила першу прокламацію, в якій пояснювала народу причини таких дій революціонерів. Суд присяжних 31 березня, завдяки щасливому для терористки складу суду, несподівано виправдав Засулич і вона виїхала до Швейцарії.
Існує непідтверджена версія, нібито Засулич виконувала завдання британських спецслужб стимулювати масові антидержавні терористичні акти в Росії. 1879 вернулася в Росію й, порвавши з тероризмом, стала членом організації «Чорний переділ». На початку 1880-х рр. відійшла від народництва і знову емігрувала за кордон. 1883 брала участь у створенні групи «Визволення праці». Займалася перекладом праць Карла Маркса й Фрідріха Енгельса, написала книгу про Вольтера і французького філософа-просвітителя Жана-Жака Руссо.
Наприкінці 1900 Засулич увійшла до складу редакції газети «Искра» і працювала разом із Володимира Леніним. Брала участь у роботі конгресів Другого інтернаціоналу. Після II з'їзду Російської соціал-демократичної робітничої партії (1903) перейшла на позиції меншовиків.
Боротьба з більшовизмом[ред. | ред. код]
1905 повернулася до Російської імперії й увесь час була в опозиції до більшовиків.
Жовтневий переворот у Петрограді 1917 зустріла вороже. Так звану «Жовтневу революцію» Засулич вважала контрреволюційним переворотом, який перервав нормальний політичний розвиток буржуазно-демократичної революції, і розцінювала створену більшовиками систему радянської влади дзеркальним відображенням царського режиму. Вона стверджувала, що нова панівна меншість просто «підім'яла більшість, яка вимирала від голоду і вироджувалася із заткнутим ротом». Стверджуючи, що більшовики «винищують капітали, знищують велику промисловість», зважувалася іноді на публічні виступи (зокрема у клубі «Робочий прапор» 1 квітня 1918). Ленін, критикуючи її виступи, проте визнавав, що Засуліч є «видатний революціонером».
«Тяжко жити, не варто жити», — скаржилася вона соратникові по народницькому гуртку Л. Г. Дейчу[7].
Тяжко захворівши, Засуліч до останньої години писала спогади, опубліковані посмертно. Померла у Петрограді.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ WeChangEd
- ↑ а б https://www.biografiasyvidas.com/biografia/z/zassulich.htm
- ↑ а б Засулич Вера Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Баскаков В. Русские писатели, 1800—1917: Г—К. — Большая Pоссийская энциклопедия, 1992. — С. 331.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Волковинський В. М. Засулич Віра Іванівна [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
|
