Віра Засулич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віра Засулич
Zasulich-vera.jpg
Народилася 27 липня 1849(1849-07-27)[1]
Mikhaylovka[d], Гжатський повіт[d], Смоленська губернія, Російська імперія
Померла 8 травня 1919(1919-05-08)[2][1][…] (69 років)
Петроград, Російська СФРР[2]
Поховання Літераторські мостки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РСФРР
Діяльність письменниця, журналістка, політик
Галузь революціонер
Знання мов російська[1]
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія

Засулич Віра Іванівна (парт., літературні псевдоніми та криптоніми — Велика, Велика Дмитрівна, Віра Іванівна, Іванов В., Карелін Н., Старша сестра, Тітка, В. І. та ін.; 08.08 (27.09) 1849, с. Михайлівка — 8 травня 1919, м. Петроград) — діячка народницького (див. Народництво), а потім соціал-демократичного руху, згодом — меншовизму.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в с. Михайлівка Смоленської губернії в родині потомственного дворянина. 1868, після закінчення в Москві німецького пансіонату, отримала звання вчительки, переїхала до Санкт-Петербурга й увійшла до терористичного гуртка С.Нечаєва. По розгромі «нечаєвщини» 1869 заарештована і після нетривалого ув'язнення перебувала під наглядом поліції в різних містах Росії. В грудні 1873 приїхала до Харкова, 1875 — до Києва, де увійшла до народницького гуртка «південних бунтарів», члени якого дотримувалися терористичних поглядів. 24 січня 1878 здійснила замах на петербурзького градоначальника Ф. Трепова за незаконне покарання заарештованого революціонера Л. Ємельчанова (Богомолова), поранивши Трепова з револьвера. Після замаху Засулич організація «Земля і воля» випустила першу прокламацію, в якій пояснювала народу причини таких дій революціонерів. Суд присяжних 31 січня, завдяки щасливому для терористки складу суду, несподівано виправдав Засулич і вона виїхала до Швейцарії.

Існує непідтверджена версія, нібито Засулич виконувала завдання британських спецслужб стимулювати масові антидержавні терористичні акти в Росії. 1879 вернулася в Росію й, порвавши з тероризмом, стала членом організації «Чорний переділ». На початку 1880-х рр. відійшла від народництва і знову емігрувала за кордон. 1883 брала участь у створенні групи «Визволення праці». Займалася перекладом праць Карла Маркса й Фрідріха Енгельса, написала книгу про Вольтера і французького філософа-просвітителя Жана-Жака Руссо.

Наприкінці 1900 Засулич увійшла до складу редакції газети «Искра» і працювала разом із Володимира Леніним. Брала участь у роботі конгресів Другого інтернаціоналу. Після II з'їзду Російської соціал-демократичної робітничої партії (1903) перейшла на позиції меншовиків. 1905 повернулася в Росію й увесь час була в опозиції до більшовиків. Жовтневий переворот у Петрограді 1917 зустріла вороже.

Померла у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]