Віржіні Ансело
| Віржіні Ансело | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Marguerite-Louise Virginie Chardon | |||
| Народилася |
15 березня 1792[1][2][…] Діжон[4] | |||
| Померла |
20 березня 1875[2][4] (83 роки) VII округ Парижа, Франція[4] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] | |||
| Діяльність | письменниця, драматургиня, художниця, господиня літературного салону, письменниця-романістка, мемуаристка | |||
| Мова творів | французька | |||
| Батько | Thomas Chardond | |||
| Мати | Barbe Edmée Chardond | |||
| У шлюбі з | Jacques-François Ancelotd | |||
|
| ||||
 Віржіні Ансело у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Марґарита Луїза Віржіні Ансело (фр. Marguerite-Louise Virginie Ancelot, уроджена Шардон; 15 березня 1792, Діжон — 20 березня 1875, Париж) — французька письменниця, драматург, мемуаристка і художниця; дружина драматурга Жак-Франсуа Ансело; господиня літературного салону.
Біографія[ред. | ред. код]
З 12 років Віржіні оселилася в Парижі, щоб навчатися живопису. У 1816—1817 роках познайомилася з письменником Жаком-Франсуа Ансело. Вони одружилися 1818 року.
Як художниця Віржіні дебютувала на Салоні 1827 року. Написала тринадцять п'єс, деякі були прийняті до постановки в паризьких театрах. Автор численних повістей та оповідань.
До смерті Жака-Франсуа 1854 року, близько тридцяти років, подружжя тримало знаменитий салон у готелі де Ларошфуко на рю де Лілль. Тут щотижня зустрічалися всі знаменитості Франції від епохи Реставрації до Другої імперії: Альфонс Доде, Віктор Гюго, Софі Ге та її донька Дельфіна де Жірарден, Мелані Вальдор, Рашель, Стендаль, Альфред де Мюссе, Гізо, Ламартін.
Після смерті чоловіка Віржіні залишила світське життя та присвятила себе вихованню онуків та написанню мемуарів.
Твори[ред. | ред. код]
П'єси[ред. | ред. код]
- Le château de ma nièce. Un acte. 1837
- Clémence ou la fille de l'avocat. 1839
- Isabelle ou deux jours d'experience. Un acte. 1838
- Madame Roland. 1843
- Marguerite. 1840
Романи[ред. | ред. код]
- Gabrielle. 1840[5]
- Émerance. 1841
- Méderine. 1843
- Renée de Varville. 1853
- La Nièce du banquier. 1853
- Renée de Varville. 1853
- Georgine. 1855
- Une route sans issue. 1857
- Une famille parisienne au XIXe siècle. 1857
- La fille d'une joueuse. 1858
- Un nœud de ruban. 1858
- Un drame de nos jours. 1860
- Une faute irréparable. 1860
- Le Baron de Frèsmoutiers. 1861
- Les Deux Sœurs. 1866
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Marguerite Virginie Ancelot // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2017. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00004299
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Virginie (1792-1875) Auteur du texte Ancelot. [1] — 1876. Архівовано з джерела 26 листопада 2021
Література[ред. | ред. код]
- Ансло, Маргерита // [2] / П. Л. Лавров. — СПб. : Тип. И. И. Глазунова и Комп, 1862. — С. 506. Архівовано з джерела 23 листопада 2021
- H. Buffenoir: Hommes et demeures célèbres. De Chateaubriand в Ernest Renan. Paris 1914
- H. Martineau: Stendhal et le salon de Mme Ancelot. Париж 1932.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ансло Жак-Арсен-Поликарп-Франсуа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
