Вірський Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Павлович Вірський
Народився12 (25) лютого 1905
Одеса
Помер5 липня 1975(1975-07-05) (70 років)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьтанцівник і хореограф
Alma materОдеське музично-драматичне училище
Відомі учніГомон Олексій Олександрович
ПартіяКПРС
У шлюбі зВірська Валерія Семенівна
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1949 Орден Трудового Червоного Прапора — 1965 Орден Червоної Зірки  — 1942 Орден Дружби народів  — 1975
Премії
Сталінська премія — 1950 Державна премія СРСР — 1970 Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1965
Звання
Народний артист СРСР— 1960 Народний артист УРСР— 1957 Заслужений артист УРСР— 1942

Павло́ Па́влович Ві́рський (нар. 12 (25) лютого 1905(19050225), Одеса — 5 липня 1975, Київ) — український танцівник і хореограф, Народний артист СРСР (1960).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 (25 лютого) 1905 року в Одесі в купецькій родині[1]. В 1926 році закінчив Одеське музично-драматичне училище, 1928 — Московський театральний технікум. Член КПРС з 1946 року[2].

Артист балету і балетмейстер у театрах Одеси, Харкова, Дніпра, Києва, військових ансамблів.

Організатор (1937), балетмейстер (до 1940), художній керівник (19551975) Ансамблю танцю УРСР. У своїй творчості розвив знахідки і традиції, закладені Михайлом Андрійовичем Соболем[3].

Влітку 1972 року на одному з найбільших сценічних майданчиків Вашингтона «Вулф треп» перебував з ансамблем, виступи тривали два місяці.

Могила Павла Вірського

Проживав в Києві. Помер 5 липня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Танці і хореографічні картини:

  • «Чумацькі радощі»,
  • «Гопак»,
  • «Рукодільниці»,
  • «Запорожці»,
  • «Флотилія „Радянська Україна“»,
  • «Ляльки»,
  • «Повзунець»,
  • «Шевчики»,
  • «Зимова казка» (одноактний балет).

Багато хореографічних композицій Вірського зафіксовано у виданні «У вихорі танцю» (випуски 1-6, 1977—1982).

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки[4], а також медалями.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

З 1977 року Національний заслужений академічний ансамбль танцю України носить його ім'я.

В 1983 році в Києві, на будинку по вулиці Малій Житомирській, 10 де він жив в 19691975 роках встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєфний портрет; скульптор Н. Д. Марченко, архітектор Т. Г. Довженко)[5].

21 лютого 2005 року Національним банком України в серії «Видатні особистості України» в обіг була випущена нейзильберова 2-гривнева пам'ятна монета накладом 20 000 штук, присвячена 100-річчю від дня народження хореографа[6].

2005 року Поштою України була випущена поштова марка номіналом 45 копійок, присвячена 100-річному ювілею Павла Вірського.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 110 років з дня народження відзначатиметься на державному рівні.[7]

В журналі «Перець» № 4 за 1975 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца з нагоди 70-річчя П. Вірського[8][9]

2020 року на Алеї Зірок, що на Театральній площі в Одесі, з'явилась «зірка» Павла Вірського.

У місті Буча є вулиця Павла Вірського.

16 грудня 2021 року у Києві вулицю Саратовську перейменували на Бульвар Павла Вірського.[10]

19 квітня 2023 року у місті Краматорськ провулок Ангарський перейменували на провулок Павла Вірського.[11]

У місті Дніпро перейменували вулицю Собінова на вулицю Павла Вірського.

У місті Миколаїв вулицю 8 Березня (Мала Корениха) перейменували на вулицю Павла Вірського[12].

У місті Кривий Ріг вулицю Шевцової перейменували на вулицю Павла Вірського.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вся Одесса: адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1914 г. — Год издания 4-й. — Одесса: издательство «Одесския новости» ; типография «Порядок», 1914, С. 77 (іменний покажчик)
  2. Некрополі Києва [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  3. К. Ю. Василенко. Принципи обробки фольклорного танцю. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 27 січня 2013.
  4. ukrainci.com.ua
  5. geo.ladimir.kiev.ua(рос.)
  6. Сайт НБУ. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 19 листопада 2010.
  7. Політика / Голос України.— К., № 29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4
  8. Журнал перець 1975 04. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 31 березня 2021.
  9. Журнал перець 1965 05. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  10. Замість вулиці Саратовської — бульвар Павла Вірського. www.golos.com.ua (укр.). 31 липня 2020. Процитовано 5 червня 2023.
  11. Про перейменування вулиць, провулків в Краматорській міській територіальній громаді – Краматорська міська рада (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  12. Розпорядження вiд 26 Липня 2024 № 273-р «Про перейменування об'єктів топонімії». Миколаївська обласна державна адміністрація. Процитовано 21.09.2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Бондарчук П. М. Вірський Павло Павлович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 575.
  • Боримська Г. Державний заслужений ансамбль танцю Української РСР. — К., Держ.вид. образотворчого мист. і муз. літ. УРСР, 1959.
  • Боримська Г. Самоцвіти українського танцю. — К., Мистецтво, 1974.
  • Герасимчук Р. Ансамбль танцю УРСР. — К., Мистецтво, 1958. −19 с.-М 6;
  • Козиренко Л. Українські «зірки» і Південний Хрест (По Латинській Америці). — К., Видавництво політичної літератури України, 1967
  • Козловский Н., Бальтерманц Д. [Автор-составитель Боримская Г.] (альбом). Государственный заслуженый ансамбль танца Украинской ССР. — К., Гос. изд. изобразительного искусства и муз. лит. УССР, 1960
  • Литвиненко В. Зразки народної хореографії. — К., 2007;
  • Станішевський Ю. О. Павло Павлович Вірський. — К., 1962.
  • Туркевич В. Хореографічне мистецтво у персоналіях. — К, 1999;
  • Вернигор Ю., Досенко Є. Павло Вірський (альбом). — Вінниця: Нова книга, 2012
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 118—119.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедмчний довідник. — К., 2001. — С. 78—79.

Посилання

[ред. | ред. код]