Вірулентність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Віруле́нтність (від лат. Virulentus — «отруйний»), ступінь хвороботворності (патогенності) даного інфекційного агента (звичайно віруса, можливо, бактерії або іншого мікроорганізму).

Вірулентність залежить як від властивостей інфекційного агента, так і від сприйнятливості (чутливості) інфікованого організма. Про величину вірулентності судять за тяжкістю захворювань, які спричинюють віруси, бактерії або інші патогени, в експериментах на тваринах — за смертельною дозою інфекційного агента. Вірулентність визначається не тільки здатністю мікроорганізму упроваджуватися в організм сприйнятливої тварини, розмножуватися і поширюватися в ньому, але і тим, що вірус (або мікроб) виробляє отруйні продукти життєдіяльності — токсини. Вірулентність — не видова ознака вірусу (мікробу) і може коливатися в широких межах у різних штамів. Зміна вірулентності може бути спричинена штучними діями, наприклад нагріванням, опромінюванням, хімічним тощо, які застосовують для отримання живих вакцин. З цією ж метою багато разів пересівають інфекційний агент (наприклад, вірус вуличного сказу — через мозок кроликів, внаслідок чого вірулентність вірусу для людини знижується і він може бути використаний для вакцинації проти сказу).

Вірулентність бактерій[ред.ред. код]

Фактори вірулентності бактерії Helicobacter pylori, яка спричинює виразку шлунку людини

Здатність бактерій спричинювати хворобу — це кількість інфікуючих бактерій, механізм впровадження в організм, ефект механізмів захисту і характеристик бактерій, що їх називають факторами отруйності. Фактори хазяїна також важливі, тому що він може агресивно відповісти інфекції, приводячи до результату, що механізми захисту можуть рикошетом пошкодити тканини самого хазяїна під час протистояння патогену. Фактори отруйності бактерій — зазвичай протеїни або інші молекули, які синтезують ферменти, що кодуються ДНК патогену.

Види факторів отруйності:

  • Прилипання. Багатьом бактеріям потрібно спершу прикріпитися до поверхні тіла хазяїна. На сьогодні ідентифіковано багато бактерійних молекул і молекул хазяїна, що залучаються до цього процесу. Часто, трансмембранні рецептори клітини хазяїна — істотні білки для прикріплення бактерій.
  • Фактори колонізації. Деякі отруйні бактерії виробляють спеціальні білки, які дозволяють їм колонізувати різні органи хазяїна. Helicobacter pylori може вижити в кислому оточенні людського шлунку, виробляючи фермент уреазу. Колонізація шлунку цією бактерією може приводити до виразки шлунку і раку. Вірулентність різних штамів Helicobacter pylori звичайно залежить від рівня виробництва уреази.
  • Фактори вторгнення. Деякі патогенні бактерії виробляють білки, які або руйнують мембрани клітин хазяїна, або стимулюють ендоцитоз в його клітинах. Ці фактори вірулентності дозволяють бактеріям входити до клітин хазяїна і полегшувати вхід в тіло через епітеліальні тканини на поверхні тіла.
  • Блокада імунної відповіді. Багато бактерій виробляють фактори вірулентності, які перешкоджають захисту імунної системи хазяїна. Наприклад, загальна стратегія серед бактерій — виробляти білки, що зв'язують антитіла.
  • Токсини. Багато фактрів вірулентності — білки, синтезовані бактеріями, що отруйні до клітин хазяїна. Наприклад, там — багато токсинів, що спричинюють харчові отруєння, виробляють бактерії, які можуть забруднити харчові продукти людини. Деякі з них можуть залишитися в продукті, що «псується», навіть після термічної обробки, і спричинити отруєння при споживанні таких заражених продуктів. Деякі бактеріальні токсини хімічно змінюються і дезактивуються при приготуванні їжи.

Вірулентність вірусів[ред.ред. код]

Вірусні фактори вірулентності визначають, чи інфекція відбувається, і наскільки тяжкі симптоми хвороби. Віруси часто вимагають рецепторних білків на клітинах хазяїна, до яких вони особливо зв'язуються. Часто, ці білки захоплюються клітиною, і вірус потрапляє до клітини хазяїна. Вірулентні віруси, наприклад ВІЛ, який спричинює СНІД, мають механізми для ухилення від системи захисту. ВІЛ спричинює загибель T-клітин і пригнічує імунну систему. Смертні результати від опортуністичних інфекцій спричинює руйнування імунної системи ВІЛ. Деякі вірусні фактори вірулентності надають здатність реплікуватися протягом захисної відповіді хазяїна, наприклад, протягом вірусемії, що перебігає з арячкою. Багато вірусів можуть існувати усередині тіла господаря протягом тривалого часу, впродовж якого не чинять пошкоджень (лізогенія). Надзвичайно вірулентні штами можуть кінець кінцем розвитися в результаті мутацій і природного відбору у вірусів, що вже знаходяться усередині тіла хазяїна.

Література[ред.ред. код]

Мікроскоп Це незавершена стаття з мікробіології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.