Віруси Коксакі
 |
||||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||||
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
Віруси Коксакі (лат. Coxsackievirus) — це кілька споріднених серотипів ентеровірусів, які добре розмножуються в шлунку і кишечнику людини.
Назва[ред. • ред. код]
Перших представників вірусів Коксакі виділили Г. Долдорф і Г. Сіклз у 1948 році з кишечника дітей з поліомієлітоподібними ураженнями в госпіталі містечка Коксакі (штат Нью-Йорк, США).[1][2] На честь містечка і названо вірус.
Характеристика[ред. • ред. код]
Лікарям відомо до 30 різновидів таких вірусів, які відносять до трьох груп ентеровірусів людини: А, В і С. Вірус Коксакі провокує одну з головних причин захворювання асептичного менінгіту. Після перенесеної маніфестної або інаппарантної інфекції розвивається стійкий імунітет.
Незважаючи на повну морфологічну схожість з поліовірусами, віруси Коксакі мають іншу антигенну структуру і перехресно не реагують з AT до збудників поліомієліту.
За характером селективної патогенної дії вірусів Коксакі, що здійснюється при зараженні мишенят, поділяють на дві групи.
- Віруси Коксакі групи А викликають дифузний міозит із запаленням і осередковим некрозом поперечносмугастих м'язів.
- Віруси Коксакі групи В викликають ураження центральної нервової системи (вогнищеві дегенерації, паралічі), некроз скелетної мускулатури (іноді міокарда), запальні ураження селезінки та ін.
За структурою типоспецифічного АГ віруси Коксакі групи А поділяють на 24 серовара, віруси Коксакі групи В — на 6 сероварів.
Серовари вірусів Коксакі не містять группоспецифічних АГ, але мають перехресну реактивність.
Епідеміологія інфекцій вірусів Коксакі[ред. • ред. код]
Віруси Коксакі поширені повсюдно; зростання захворюваності відзначають в літньо-осінні місяці. Резервуар вірусів Коксакі — інфікована людина (віруси також можуть циркулювати у різних тварин). Основні механізми передачі вірусів Коксакі — фекально-оральний і контактний (з виділенням носоглотки). Шляхи проникнення вірусів Коксакі і поширення ідентичні таким у поліовірусов.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Dalldorf G, Sickles GM (July 1948). An Unidentified, Filtrable Agent Isolated From the Feces of Children With Paralysis. Science (journal) 108 (2794). с. 61–62. PMID 17777513. doi:10.1126/science.108.2794.61.
- ↑ DALLDORF G, SICKLES GM (June 1949). A virus recovered from the feces of poliomyelitis patients pathogenic for suckling mice. J. Exp. Med. 89 (6). с. 567–82. PMC 2135891. PMID 18144319. doi:10.1084/jem.89.6.567.
 |
Це незавершена стаття з вірусології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
