Вірій Нікомах Флавіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Нікомах Флавіан та Квінт Аврелій Сіммах

Вірій Нікомах Флавіан (лат. Virius Nicomachus Flavianus,  • 334 — пом.394) — визначний державний діяч пізньої Римської імперії, історик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Нікомахів Флавіанів. Син Волусія Венстуста Нікомаха Флавіана. Дільність пов'язана із західною частиною Римської імперії. Замолоду пройшов середні магітратури — квестора та претора. Був також понтифіком. В подальшому його кар'єра стрімко рухалася угору, незважаючи на поганські вірування Нікомаха за правління християнських імператорів.

У 364–365 роках керував Сицилією. У 376–377 роках за наказом імператора Граціана обіймав посаду вікарія провінції Африка. Імператор Феодосій I призначив Нікомаха квестором священного палацу. На усіх своїх посадах Флавіан проводив політику захисту поганських старовинних звичаїв. У 390–392 роках був очолював префектуру Італії, Африки та Іллірії. На цій посаді відзначився чесністю та принциповістю у виконання обов'язків.

У 392 році спрямував свого друга Квінта Аврелія Сіммаха до імператора Феодосія I з прохання зберегти вівтар перемоги у Римі, але марно. Після цього був усунутий зі своєї посади. Після загибелі імператора Валентиніана II Нікомах підтримав узурпатора Євгена та поганського військовика Арбоґаста. У 393 році Флавіан знову очолив свою колишню префектуру, а у 394 році став консулом. після поразки 6 вересня 394 року військ Арбогаста у битві при Фригіді від армії Феодосія I Віпій Нікомах невдовзі за тим наклав на себе руки.

Творчість[ред. | ред. код]

Займався літературними та історичними вправами. Нікомах Флавіан написав «Аннали», де йдеться про події, яким він був свідком — часи імператорів Граціана, Валентиніана II та Феодосія I. Дотепер збереглися лише незначні уривки з цього твору.

Також Флавіан займався перекладом грецьких робіт латиною, зокрема про життя Аполлонія Тіанського, праць Флавія Філострата.

Родина[ред. | ред. код]

  • Квінт Нікомах Флавій

Джерела[ред. | ред. код]

  • Herbert Bloch: The Pagan Revival in the West at the End of the Fourth Century. In: Arnaldo Momigliano (Hrsg.): The Conflict Between Paganism and Christianity in the Fourth Century. Oxford 1963, S. 193–218.
  • Alan Cameron: The Last Pagans of Rome. Oxford University Press, Oxford-New York 2011.
  • Robert Malcolm Errington: The Praetorian Prefectures of Virius Nicomachus Flavianus. In: Historia. Band 41, 1992, S. 439–461.