Вістник Союза визволення України
 | ||||
| Обкладинка першого видання часопису від 5 жовтня 1914 року | ||||
| Країна видання |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина | |||
|---|---|---|---|---|
| Місце публікації | Відень | |||
| Періодичність виходу | щотижня | |||
| Мова | українська | |||
| Адреса редакції | Відень | |||
| Редактор | Володимир Дорошенко, Михайло Возняк, Андрій Жук | |||
| Видавець | Союз визволення України | |||
| Засновано | 5 жовтня 1914 | |||
| Дата закриття | 13 листопада 1918 | |||
| Наклад | 5 тис. примірників | |||
|
| ||||
«Вістник Союза визволення України» (з 1918 року — «Вісник політики, літератури й життя») — український часопис, друкований орган Союзу визволення України (СВУ)[1]. Виходив з 5 жовтня 1914 до 13 листопада 1918 року у Відні[1]. Початково видавався що два тижні, з 1915 року — щотижня[2]. Було опубліковано 226 чисел, тираж — 5 тис. примірників[1]. Редагували: Володимир Дорошенко, Михайло Возняк, Андрій Жук[1]. Друкував матеріали про діяльність СВУ, статті відомих громадсько-політичних діячів з проблем українського національного руху, політики Росії та країн Західної Європи щодо України, зокрема у роки Першої світової війни[1].
Історія[ред. | ред. код]
Видання «Вістника...» почалося після початку Першої світової війни та захоплення у вересні 1914 року російськими військами Львова, який був осередком Союзу визволення України[3]. Перше число часопису вийшло у Відні 5 жовтня 1914 року[3]. У ньому було вміщено програмні документи Союзу визволення України: «Наша платформа», «До громадської думки Європи», «До українського народу Росії», «Відозви СВУ»[3]. СВУ у своєму часописі послідовно виступала за звільнення українських земель від Росії та створення незалежної України, задля чого покладалася у своїй боротьбі на силу Центральних держав[2][3].
Початково «Вістник...» видавався кожні два тижні[2]. Друкувалися політичні відозви та звернення, просвітницькі статті, художні твори[3]. Автори дописів здебільшого підписувалися псевдонімами чи криптонімами[3]. Найактивнішими дописувачами «Вісника…» були Ольгерд-Іполит Бочковський, Лев Ганкевич, Микола Ганкевич, Іван Крип'якевич, Євген Левицький, Богдан Лепкий, Маркіян Меленевський, Осип Назарук, Василь Пачовський, Василь Сімович, Володимир Темницький, Микола Троцький, Лонгин Цегельський та інші[1][4]. З 1915 року часопис виходив щотижня[2]. У 1918 році видавався як «Вісник політики, літератури й життя»[1]. Останній номер вийшов 13 листопада 1918 року[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Патер І. Г. Вісник Союзу визволення України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ а б в г Вісник Союзу Визволення України // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 288. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ а б в г д е Супронюк О. К. Часопис "Вісник Союзу Визволення України" (Відень, 1914–1918) як чинник становлення державності України // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія : Історичні науки. — 2015. — Вип. 23. — С. 59-64.
- ↑ Патер І. Г. Вістник союза визволення України // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вістник Союза визволення України
- Архів номерів у електронній бібліотеці «Diasporiana»
|
