Вітер (панно)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітер
Ресторан «Вітряк» із мозаїкою «Вітер»
Ресторан «Вітряк» із мозаїкою «Вітер»
50°22′13″ пн. ш. 30°27′43″ сх. д. / 50.37037777780577841° пн. ш. 30.46200555558377943° сх. д. / 50.37037777780577841; 30.46200555558377943Координати: 50°22′13″ пн. ш. 30°27′43″ сх. д. / 50.37037777780577841° пн. ш. 30.46200555558377943° сх. д. / 50.37037777780577841; 30.46200555558377943
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Тип мозаїка
Будівництво 1967 1968 роки

«Ві́тер» — абстрактне мозаїчне панно за мотивами народного мистецтва. Ця робота — єдиний монументальний твір художників Алли Горської, Віктора Зарецького і Бориса Плаксія, збережений у Києві. Панно розташоване в екстер'єрі колишнього ресторану «Вітряк» на проспекті Академіка Глушкова, 11.

Пам'ятка монументального мистецтва охороняється державою.

Історія створення[ред. | ред. код]

У 1960-1970-х роках в українській радянській архітектурі відбулося осмислення та інтегрування народних мистецьких традицій у сучасну міську архітектуру. Прикладом модерністського трактування народного мистецтва в Києві стали проекти ресторанів «Курені», «Полтава» та «Вітряк», розроблені архітектором Анатолієм Добровольським. 1967 року в оформленні ресторану «Вітряк» взяли участь художниця-шістдесятниця, представниця правозахисного руху в Україні Алла Горська, її чоловік Віктор Зарецький і живописець-монументаліст Борис Плаксій[1].

Про історію оформлення ресторану «Вітряк» згадував один з авторів панно Борис Плаксій:

«Тоді ми працювали з архітектором Анатолієм Добровольським. Він дядько був непоганий і на той час сприймав наші мистецькі ідеї доволі добре. Над ескізом до «Вітряка» ми з Аллою працювали довго. Як завершили, то відразу треба було йти на художню раду. Спочатку на худраду архітекторів — до Київпроекту на Хрещатику. Віктор відмовився — він чомусь був переконаний, що проект завалять. І вони з Аллою трохи полаялися. Відступати було нікуди, і ми з Аллою пішли. Прийшли. В худраді тоді були — Добровольський, Мілецький — той, що Палац піонерів робив. На диво, наш ескіз пройшов — не завалили. Якби засумнівалась Алла, то ми, певно, не пішли б, почали б переглядати ескіз і того «Вітряка» не існувало б. Без Алли не було б кому на себе це взяти — піти й домогтись.

Над «Вітряком» працювали в особливо невигідних, незручних умовах. Жодна жінка-митець таких умов не витримала б. Була пізня осінь. Спершу ми мотались по склозаводах — вибивали там усякі матеріали: шкло, смальту. Це все треба вибити, вибігати. Коли вже все подіставали, то була пізня осінь, холодно. Спочатку страшні дощі, а потім морози й вітри. За півгодини руки, якими береш цементний розчин, стають як граблі. І все це на тому белебні, де стоїть вітряк. Тоді там ще пустир був, і всі ми ходили пішки від «Вітряка» до зупинки тролейбуса на «Виставці». Розписи в інтер’єрі зробили пізніше і досить швидко»[2].

Опис[ред. | ред. код]

Панно викладено зі смальти, скла, мармуру і кераміки.[3]

Алла Горська написала художникові Любославові Гуцалюкові, що вони, разом із Віктором Зарецьким і Борисом Плаксієм, оздобили в Києві два ресторани – «Полтава» й «Вітряк» — в етнографічно-модерному стилі. У ході оформлення прагнули поєднати минуле і сучасне, досягти сучасності в кольорах, пластиці і композиції. За словами художниці, вони «хотіли подивитися на світ — як Світовид, на всі чотири боки. Може, на два і вийшло»[4].

У мозаїці «Вітер» митці зробили спробу пов'язати у модерну стилізацію народну архітектуру й розпис як синтетичне ціле. Соковитість, багатство форм етнокультури протистояло понурому пейзажу радянської псевдораціональної архітектури.[5] У творчості А. Горської поєднуються народні мотиви та риси українського авангарду 1920-х років і бойчукізму. Особливу увагу автори панно приділяли колористиці наївного живопису Ганни Собачко-Шостак[1][6].

Панно «Вітер»

Російські колеги визначили композицію як абстрактний твір. У них це викликало здивування, оскільки у Радянському союзі таке мистецтво було заборонено. Борис Плаксій згадував:

«Хтось привіз на «Вітряк»... художників з Москви. І те, що вони запитали, говорить саме за себе: «І як вам дозволили таке робити?» Вони не сприймали мозаїку як розвиток мотивів народного декоративного мистецтва. Власне, взірцем, джерелом впливу для нас було мистецтво Ганни Собачко, звичайно, трохи з виходом в абстракцію. Вони саме це й сприйняли»[2].

Врятована пам'ятка монументального мистецтва[ред. | ред. код]

Панно зникло після реконструкції ресторану (фото 2015)

Із трьох ресторанів архітектора А.Добровольського економічну кризу 1990-х років вдалося пережити лише «Вітряку». А панно «Вітер» лишилося єдиним монументальним твором команди Алли Горської у Києві. Згодом будівлю ресторану орендували підприємці, які накрили мозаїку дерев'яною вагонкою. 2016 року приміщення було продано. Новий власник так само накрив панно логотипом свого закладу «Mill Hub»[6].

2016 року мистецтвознавиці Людмила Огнєва та Євгенія Моляр забили на сполох. Можливе знищення панно обурило громадськість. Представники проекту «Радянські мозаїки в Україні» фонду «Ізоляція» звернулись до управління культури Київської міської держадміністрації та Міністерства культури України з листом, в якому просили надати охоронний статус мозаїці «Вітер»[7].

29 грудня 2016 року міністерство культури занесло будівлю ресторану, на фасаді якої розташована мозаїка «Вітер», до Державного реєстру нерухомих пам'яток України в Києві за категорією об'єктів культурної спадщини місцевого значення з охоронним номером 1007-Кв[8].

У травні 2017 року адміністрація закладу запевнила, що нічого не знала про пам'яткоохоронний статус панно. Ресторатор відреагував на хвилю закликів і звернень щодо збереження мозаїки Алли Горської. У своєму повідомленні він заявив, що мозаїка на фасаді ресторану «Mill Hub» не пошкоджена і перебуває в оригінальному стані[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Не стримати «Вітер»: у Києві ресторатори відкрили мозаїчне панно Алли Горської // Україна молода. — 08.06.2017.
  2. а б Борис Плаксій. Людина без страху / Алла Горська. Червона тінь калини: листи, спогади, статті. – К., 1996. – С. 189-190.
  3. Мозаїка Вітер, ресторан «Вітряк» / Каталог проекту «Soviet mosaics in Ukraine»
  4. Листування із соратниками та друзями // Алла Горська. Червона тінь калини: листи, спогади, статті. — К., 1996. — С. 102.
  5. Нова Віка, Катоша Богдан. «На шаблях сидіти жорстко…» / Алла Горська. Червона тінь калини. — К.: Спалах, 1996. — с. 226.
  6. а б Столичний ресторан завісив логотипом унікальне мозаїчне панно на стіні архітектурної пам'ятки // 5 канал. — 22.05.2017
  7. Чим цінна мозаїка «Вітер» неподалік ВДНГ, яку закрили логотипом ресторану?
  8. Наказ Міністерства культури № 1273 від 29 грудня 2016 року
  9. Ресторан закрив унікальне мозаїчне панно, що охороняється законом

Джерела[ред. | ред. код]