Вітрове скло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Панорамне вітрове скло у автомобілі 1959 р.

Лобове скло або вітрове скло — переднє вікно у літака, автомобіля, автобуса, мотоцикла або трамвая, яке надає можливість водію дивитись уперед. Раніше вітрове скло виготовляли з безпечного загартованого скла, але сучасне вітрове скло, як правило, зроблене з безпечного ламінованого скла (триплекс), яке складається з двох (як правило) листів скла з ламінованим шаром полікарбонату між ними для забезпечення безпеки і з'єднаних у рамі. Мотоциклетне вітрове скло часто роблять з ударостійкого акрилового пластику.

Використання[ред.ред. код]

Вітрове скло захищає водія і пасажирів транспортного засобу від вітру, непогоди і дрібних частинок, таких як пил, комахи і каміння, а також забезпечує формування аеродинамічного обтікання передньої частини транспортного засобу. На вітрове скло може бути нанесено спеціальне покриття, яке відсіює шкідливе ультрафіолетове випромінювання. Тим не менш, у цьому, як правило, немає необхідності, тому що більшість вітрового скла автомобілів виготовляється з багатошарового безпечного скла. Більшість ультрафіолету-В поглинається самим склом, а ультрафіолет-В, що залишився, разом з більшою частиною ультрафіолету-А поглинається пластиком проміжного шару.[1]

На мотоциклах їх основна функція полягає, щоб захистити водія від вітру, хоча і не так повно, як в автомобілі, в той час як на спортивних і гоночних мотоциклах основна функція — це зниження опору повітря і створення оптимальної аеродинамічної конфігурації з тілом водія.

Безпека[ред.ред. код]

Автомобільне скло з павутинням тріщин, що характерно для безпечного скла.

Раннє вітрове скло було зроблене зі звичайного віконного скла, але це призводило до серйозних травм у разі аварії. Серія судових процесів призвела до розвитку спеціального вітрового скла. Вони були замінені вітровим склом, виготовленим із загартованого скла і були встановлені в рамі за допомогою гумового або неопренового ущільнювача. Загартоване скло розліталося на багато, в основному, нешкідливих фрагментів, в результаті удару по ньому. Однак, таке вітрове скло, може зруйнуватись від удару простого камінця. У 1919 році Генрі Форд вирішив проблему уламків, що розлітаються, за допомогою нової французької технології ламінування скла. Вітрове скло, з використанням цього процесу, було зроблене з двох шарів скла з внутрішнім шаром целюлози. Цей внутрішній шар тримав скло разом, коли воно ламалося. Між 1919 і 1929, Форд наказав використовувати ламіноване скло на всіх його транспортних засобах.[2]

Сучасне вклеєне вітрове скло сприяє жорсткості автомобіля, але головні силі для інновацій історично були у необхідності запобігання травм від гострих осколків скла. Майже всі в даний час вимагають, щоб вітрове скло залишалося цілим, навіть якщо воно ламається, за винятком випадків застосування дуже потужної сили. Правильно встановлені автомобільні вітрові стекла також мають важливе значення для безпеки, разом з дахом автомобіля, вони забезпечують захист водія і пасажирів автомобіля в разі перекидання автомобіля.

Сьогоднішнє вітрове скло є пристроєм безпеки, як ремені безпеки і подушки безпеки. Монтаж вітрового здійснюється за допомогою уретану автомобільної марки, розробленого спеціально для автомобілів. Адгезія створює молекулярний зв'язок між склом і транспортним засобом. Якщо адгезія з'єднання порушена у будь-якій точці на склі, це може призвести до зниження ефективності подушки безпеки і суттєво порушити цілісність конструкції даху.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Tuchinda, Chanisada; Sabong Srivannaboon; Henry W Lim (2006). Photoprotection by window glass, automobile glass, and sunglasses. J Am Acad Dermatol 54. с. 845–854. doi:10.1016/j.jaad.2006.05.014. 
  2. Your Windshield is Not Just a "Wind-Shield" Any More. National Glass Association. Архів оригіналу за 2 August 2009.