Вітторіо Гассман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітторіо Ґассман
італ. Vittorio Gassman
Vittorio Gassman.jpg
Ім'я при народженні Vittorio Gassman
Народився 1 вересня 1922(1922-09-01)[1][2][…]
Генуя, Італія[1]
Помер 29 червня 2000(2000-06-29)[1][2][…] (77 років)
Рим, Італія[1]
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Кампо Верано[4]
    Громадянство Flag of Italy.svg Італія
    Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
    Діяльність кінорежисер, актор, сценарист, актор театру, кіноактор
    Alma mater Національна академія драматичних мистецтв ім. Сільвіо Д'Аміко[d]
    Роки діяльності 1945—1999
    У шлюбі з Шеллі Вінтерс, Juliette Mayniel[d], Nora Ricci[d], Diletta D'Andrea[d] і Annette Vadim[d]
    Діти Alessandro Gassmann[d], Paola Gassman[d], Вітторія і Jacopo[d]
    IMDb ID 0002094
    Нагороди та премії

    Вітторіо Ґассман у Вікісховищі?

    Вітторіо Ґассман (італ. Vittorio Gassman; 1 вересня 1922(19220901) — 29 червня 2000) — італійський кіноактор.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 1 вересня 1922 року в Генуї, Лігурія, Італія у сім'ї німецького емігранта та італійки.

    Любов до театру привела Гассмана в Римську Академію драматичного мистецтва, яку він закінчив у 1942 році. На сцену театру Гассман вийшов в Мілані в 1942 році, пізніше грав в театрі Елісео в Римі. Грав у драматичній трупі Лукіно Вісконті (1948–1949). Репертуар, в якому брав участь Вітторіо Гассман, був різноманітний і значний — Достоєвський, Шекспір​​, Вільямс, Сенека.  

    «Гамлет», зіграний Вітторіо Гассманом в Національному театрі (цей театр створив Гассман разом з Т. Сальвіні), приніс йому славу, яку можна порівняти зі славою кінозірок. До кінця 1950-х років Гассман утвердився як видатний театральний актор, драматург і режисер. У 1959 році Вітторіо Гассман заснував у Римі трупу Італійського народного театру.  

    Дебют актора в кіно відбувся в 1946 році. Кінокар'єра складалася не менш вдало, ніж в театрі. Фільм Джузеппе Де Сантіса «Гіркий рис» (1949) приніс акторові справжній успіх і запрошення зніматися у американських режисерів («Рапсодія» — 1953, реж. Ч. Відор та «Війна і мир» — 1956, реж. К. Відор).  

    Проявив себе і як комедійний актор, віртуозний майстер перевтілення у фільмі Діно Різі «Матадор / Чудовиська» (1963).  

    Разом з Франческо Розі Гассман поставив фільм «Кін» за Олександром Дюма, де зіграв головну роль.  

    Гассман був актором різнобічним, зі своєрідним негативною чарівністю, яскравим темпераментом та іронією. Вершиною творчості Гассмана в 1960-і роки в кіно стає роль Бруно в фільмі Діно Різі «Обгін» (1962), де актор грає в дуеті з Трентіньяном. За цю роботу Гассман отримує «Срібну стрічку».  

    Ще одну «Срібну стрічку» Гассман заслужено отримав за блискучу роботу у фільмі Маріо Монічеллі «Велика війна».  

    Найбільш значною роботою Гассмана безумовно стала картина «Запах жінки» (1974, Profumo di donna), яка здобула премію МКФ в Каннах. В подальшому перезнімалася американцями в фільмі «Запах жінки» (1992, Scent of a Woman) з Аль Пачіно. В цьому своєрідному змаганні Гассман виграє.  

    Гассман грає у Е. Скола, М. Феррері, Р. Олтмена та інших. І кожна поява актора на екрані стає подією. Гассман знімає власне кіно, пише сценарії і п'єси.  

    У 1999 році Вітторіо Гассман залишає сцену, а 29 червня 2000 помирає від серцевого нападу в Римі.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]