Вітька + Галя, або повість про перше кохання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» — автобіографічна гумористична повість українського письменника Валентина Чемериса.

2015 року твір включено до програми з української літератури для 8 класів закладів загальної середньої освіти [1]

Історія написання

[ред. | ред. код]

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» є одним із ранніх творів митця. Повість автор написав українською, але вона була надрукована спочатку в перекладі російською мовою в Москві, коли Валентин Чемерис закінчував навчатися в Літературному інституті імені Горького.

Історія твору

[ред. | ред. код]
Обкладинка видання "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання"

В основу твору «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» покладено історію дружби й першого кохання автора. Прототипом образу Вітька Горобця став сам Валентин Чемерис, бо в дитинстві його часто називали «Вально» або «Вітько». Імен друзів письменник також не змінював: Федько і Галя Козачок реальні особи, з яких він писав своїх персонажів.[2]

Твір складається з двох частин, кожна з яких у свою чергу поділяється на окремі розділи. Перша називається «Дуель», друга — «Голуба куниця». На думку Людмили Коваленко, авторки одного з підручників з української літератури для учнів 8 класу слово «повість» у заголовку використано у значенні розповідь, а не як визначення жанру твору, оскільки сюжет однолінійний, події розгортаються впродовж короткого проміжку часу, кількість персонажів невелика.[3] Повість починається з розповіді про те, що 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі Вітька та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину – Галю.

Автор активно використовує позасюжетні елементи: інтригуючий заголовок, епіграф, опис, авторські відступи і вставні епізоди.

Персонажі

[ред. | ред. код]

Вітька Горобець (14 років) - головний герой твору, прототипом якого став сам автор.

Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…
Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.
Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.
Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.

Федько Котигорошко (12 років) - друг Вітька Горобця, який допомагає йому завоювати прихильність коханої дівчини

Маленький, товстий і флегматичний Федько мусив бігати за ним підтюпцем. Цей дванадцятилітній опецьок (якого за смаглявість по-вуличному називали Жучком), здавалося, не ходив, а котився на своїх коротеньких ногах. По-третє, старша Федькова сестра працювала бібліотекаркою в сільському клубі, і Федько змалку мав доступ до тих книжок, яких дітям суворі педагоги не рекомендували давати. Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман, від обсягу якого у Вітьки йшов мороз по спині. І хоч часто Федько не розумів прочитаного, але це не відбивало в нього охоти до читання. Особливо багато читав Котигорошко про кохання і вважав себе в цім ділі знавцем-теоретиком.
Федько знову був Федьком: флегматичним, спокійним, добродушним і вайлуватим.
Що в мене на думці, те в тебе на язиці. Чистісінький тобі Вольф Мессінг!

— Вітька Горобець

Галя Козачок - дівчинка, в яку закоханий головний герой.

Яка ж вона гарна!.. Куди він раніше дивився, куди?.. О сліпець!.. О великий сліпець!.. І добре, що хоч вчасно прозрів!

— Вітька Горобець

Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою.
Ніби сонце вкотилося до сарая. На порозі з’явилася Галя Козачок.

Петро Білий -антагоніст головного героя.

Боягуз він нікчемний, а не Петро! Хвастун заячий! Та зроду-віку не повірю, щоб Галя його покохала!

Проблематика твору

[ред. | ред. код]

Дружба (Вітька-Федько)

Кохання (Вітька-Галя)

Зрада (Вітька-Петро)

Видання

[ред. | ред. код]

Написаний української твір «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» вперше було видано російською мовою.

1968 року видано Дніпропетровським видавництвом "Промінь" у складі збірника Операція «Земфіра» [4]

1973 року знову друкується російською у складі авторського збірника «Сватовство по телефону»[5]

1975 року твір було надрукували в німецькому журналі під назвою «Зиґзаґи дивного кохання».

1978 року твір увійшов до у збірки «На порядку денному: весела повість, гуморески», яка вийшла у київському видавництві "Дніпро".

За часів незалежності України твір перевидавався:

2015 року - видавництво «Портфель» надрукувала твір окремим виданням за виданням збірника «На порядку денному: весела повість, гуморески» 1978 року.

2018 року - «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». Казочка; худож. О. М. Демченко. — Львів: Апріорі, 2018: кольор. іл. — 2500 экз. ISBN 9786176294412

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  2. Більчук М. Чемерис Валентин // Українські та зарубіжні письменники: розповіді про життя і творчість. — Тернопіль: Підручники і посібники,       2006. — 181 с.
  3. Коваленко Л. Т. Українська література: Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів [Архівовано 31 березня 2020 у Wayback Machine.]. — К.: ТОВ «Український освітянський видавничий центр “Оріон”», 2016. — С. 283
  4. Чемерис, Валентин (1968). Операція «Земфіра» (українською) . Дніпропетровськ: Промінь. с. 204.
  5. Чемерис, Валентин (1973). Сватовство по телефону (русский) . Москва: «Советский писатель». с. 336.

Джерела

[ред. | ред. код]
Твір у підручниках

Посилання

[ред. | ред. код]