Віхалка гілляста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віхалка гілляста
Anthericum ramosum 250605a.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Агавові (Agavoideae)
Рід: Віхалка (Anthericum)
Вид: Віхалка гілляста
Біноміальна назва
Anthericum ramosum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anthericum ramosum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anthericum ramosum
EOL logo.svg EOL: 1085898
IPNI: 530637-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 81729

Віхалка гілляста[1][2][3] (Anthericum ramosum) — вид трав'янистих рослин родини холодкові (Asparagaceae), поширений у Європі й північній Туреччині.

Опис[ред. | ред. код]

Anthericum ramosum Sturm31.jpg

Багаторічна рослина 30–80 см завдовжки. Квіткове стебло розгалужене; оцвітина до 25 мм в діаметрі; тичинки майже такої ж довжини, як листочки оцвітини. Коробочка майже куляста, вгорі з невеликим вістрям. Листки прикореневі, лінійні, завширшки 3–6 мм[2]. Коробочка 5 × 6 мм, стиснено-куляста[4].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Данія, Швеція, Австрія, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Білорусь, Литва, Україна, Албанія, Болгарія, Італія, Румунія, Франція, Іспанія; Азія: пн. Туреччина[5][6][7].

В Україні зростає в світлих лісах, чагарниках, на трав'янистих схилах — майже на всій території, в Степу рідше. Декоративна[2]. Входить до переліків видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Одеської областей і м. Севастополя[3].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Anthericum ramosum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 393, 394. (рос.)(укр.)
  3. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  4. eMonocot 1.0.5. Процитовано 04.05.2018. [недоступне посилання з червня 2019] (англ.)
  5. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 04.05.2018.  (англ.)
  6. Catalogue of Life. Процитовано 04.05.2018.  (англ.)
  7. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 04.05.2018.  (англ.)