Вішалка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Типовий вішак з гачками та плічками

Ві́шалка чи віша́к[1] — поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок[2] чи перекладина для вішання одягу, капелюхів, парасольок тощо.

Вішалка з плічками у шафі

У старовину пристрої для вішання одягу були вельми простими: вбиті в стінку кілки, гачки («ключки»), горизонтально підвішені на двох мотузках жердки[3][4].

Зараз існують різноманітні конструкції вішаків — від цвяха, вбитого в стіну, до вішаків — витворів мистецтва.

Вішалки можуть бути настінними, підлоговими, переносними (наприклад, вішак на коліщатках). Існують варіанти металоконструкції, вкрученої у меблі.

Одяг вішається на гачки, вушка, на плічка (які теж називаються вішаком) чи скріпляється защіпками. Одяг, що зберігається на вішаку, не зминається.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вішак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Вішалка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Кілок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Жердка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.