Перейти до вмісту

Г'ю Джекман

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Г'ю Джекман
англ. Hugh Jackman Редагувати інформацію у Вікіданих
Джекман у 2024 році
Джекман у 2024 році
Джекман у 2024 році
Ім'я при народженні
Hugh Michael Jackman
Народився12 жовтня 1968 (57 років)
Сідней, Новий Південний Вельс, Австралія Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьАнгло-австралійці[1], Scottish Australiansd[1] і Greek Australiansd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Австралія
 Велика Британія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьспівак, кінопродюсер, музикант, актор театру, кіноактор, виконавчий продюсер, телеведучий, телеактор, актор, артист мюзиклу, актор озвучування, продюсер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materUniversity of Technology Sydneyd, Western Australian Academy of Performing Artsd, Knox Grammar Schoold, Університет Едіт Ковенd, Pymble Public Schoold і Actors Centre Australiad Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1994 — тепер. час
ДружинаДеборра-Лі Фернесс (одр. 1996 р. — роз. 2025 р.)
Брати / сестриIan Jackmand Редагувати інформацію у Вікіданих
Провідні роліДжеймс Хоулетт
IMDbID 0413168
Автограф
Нагороди та премії
CMNS: Г'ю Джекман у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джекмен.

Г'ю Майкл Дже́кман (англ. Hugh Michael Jackman; нар. 12 жовтня 1968, Сідней) — австралійський теле- і кіноактор, продюсер, відомий роллю супергероя-мутанта Росомахи у серії фільмів «Люди Ікс», а також ролями в фільмах «Ван Гелсинґ», «Кейт і Лео», «Престиж», «Австралія». Лауреат театральної премії «Тоні» (2004), телевізійної премії «Еммі» (2005) і кінопремії «Золотий глобус» (2013).

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Г'ю Джекман народився в Сіднеї, штат Новий Південний Уельс, Австралія, у родині англійців Ґрейс МакНіл (до шлюбу Ґрінвуд) та Крістофера Джона Джекмана,[5] бухгалтера, який навчався в Кембриджі.[6][7] Його батьки переїхали до Австралії у 1967 році в межах імміграційної програми «Ten Pound Poms».[7] Таким чином, окрім австралійського громадянства, Джекман має також британське громадянство завдяки тому, що його батьки народилися у Великій Британії.[8][9] Один із його прадідів по батьковій лінії, Ніколас Ізідор Беллас, був греком[10][11] з Османської імперії (територія нинішньої Греції).[12][13] Його батьки були ревними християнами — вони навернулися до віри після шлюбу під впливом євангеліста Біллі Ґрема.[7] У Джекмана четверо старших братів і сестер, і він був другою дитиною своїх батьків, народженою вже в Австралії.[14] Також він має молодшу зведену сестру від повторного шлюбу матері.[15] Батьки розлучилися, коли йому було вісім років, і Джекман залишився в Австралії з батьком та двома братами, тоді як мати повернулася до Англії із двома його сестрами.[7][16][17] У дитинстві Джекман любив перебувати на свіжому повітрі, багато часу проводив на пляжі, у походах та подорожах під час шкільних канікул всією Австралією. Він мріяв побачити світ і казав: «Я проводив ночі, розглядаючи атласи. Я вирішив, що хочу бути кухарем на літаку. Тому що я літав літаком і там була їжа, я подумав, що на борту має бути кухар. Я вважав, що це ідеальна робота».[18]

Г'ю Джекман навчався у початковій школі Пімбл, а згодом — у школі для хлопців Knox Grammar School у північному передмісті Сіднея, де у 1985 році зіграв у постановці «Моя чарівна леді» та став старостою школи у 1986 році.[19] У 1987 році він узяв «gap year»[a][20] і працював у школі Uppingham School в Англії вчителем фізичного виховання.[21][22] Повернувшись, він вступив до Технологічного університету Сіднея, який закінчив у 1991 році зі ступенем бакалавра з комунікацій.[23] На останньому курсі він узяв театральний курс, щоб добрати кредити. Клас ставив п’єсу Вацлава Гавела «Меморандум», у якій Джекман виконав головну роль.[14] Пізніше він згадував: «За той тиждень я почувався комфортніше з цими людьми, ніж за всі три роки [в університеті]».[24]

Отримавши ступінь бакалавра, Г'ю закінчив однорічний курс «The Journey» в Actors’ Centre у Сіднеї.[14] Про навчання акторській майстерності він сказав: «Лише у 22 роки я вперше задумався, що моє хобі може стати професією. У дитинстві мене завжди цікавив театр. Але в моїй школі панувала думка, що драма й музика існують лише для загального розвитку людини. Це не було тим, чим займаються для заробітку. Я переборов це. Я знайшов у собі сміливість заявити: “Я хочу цим займатися”».[25] Після завершення курсу «The Journey» йому запропонували роль у популярній мильній опері «Neighbours», але він відмовився,[26] щоб вступити до Західноавстралійської академії виконавських мистецтв при Університеті Едіт Кован у Перті, яку закінчив у 1994 році.[27]

Г'ю Джекман казав, що «завжди любив акторство, але коли я почав навчання в театральній школі, я був ніби найгірший у класі. У мене просто не виходило. Усі були крутіші, усі виглядали більш перспективними, усі здавалися природнішими в цій справі, і тепер я думаю, що це навіть добре. Добре починати з відставання. Добре приходити на прослуховування з думкою: “Мені треба викластись на повну, щоб отримати цю роль”».[28]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1994 році після трьох років навчання в Західній Австралійській Академії Мистецтв (англ. Western Australian Academy of Performing Arts, WAAPA) Джекман бере участь у зніманні австралійського телесеріалу-драми «Кореллі». В серіалі розповідається про роботу психологині Кореллі в чоловічій тюрмі. Г'ю зіграв роль найскладнішого пацієнта — ув'язненого Кевіна Джонса. На знімальному майданчику серіалу він познайомився з Деборою Лі Фернесс[29]. 1996 року вони одружилися.

З жовтня 1996 року по червень 1997 року знімався в австралійській постановці мюзиклу «Бульвар Сансет» (англ. Sunset Boulevard) у ролі Джо Ґілліса. За цю роль Джекман двічі одержав премію Мо «Найкращому актору року» (австралійський аналог театральної премії «Тоні»). Також Джекман зіграв Ґастона в мюзиклі «Красуня і Чудовисько» (англ. Beauty and the Beast).

З 1998 року грав на сцені Королівського національного театру в Лондоні. За роль Кьорлі Маклейна в мюзиклі «Оклахома!» був номінований на театральну премію Лоуренса Олів'є.

2000 рік став проривом для Г'ю на широкий екран. Він зіграв роль Росомахи у фільмі Браяна Сінґера «Люди Ікс». Фільм був надзвичайно популярним в усьому світі і був визнаний однією з найкращих екранізацій коміксів.

У 2001 році разом з Меґ Раян зіграв у романтичній комедії «Кейт і Лео». За роль дворянина Леопольда він був номінований на премію «Золотий глобус» в категорії «Найкращий актор (комедія/мюзикл)»

У 2004 році в мюзиклі «Хлопчик з Оз» (англ. The Boy from Oz) на Бродвеї, Г'ю Джекман зіграв роль шоумена Пітера Аллена. За виконання цієї ролі він одержав театральну премію Тоні у категорії «Найкращий актор мюзиклу».

У 2006 році узяв участь в озвучуванні двох мультфільмів — анімаційної комедії-мюзикла «Веселі ніжки», який в цьому ж році виграв премію «Оскар» за найкращий мультфільм року і в мультфільмі-пародії «Змивайся!». Також знявся в одній з головних ролей в фільмі Крістофера Нолана «Престиж», де зіграв фокусника-іллюзіоніста Роберта Енджера.

У 2008 році вийшов фільм База Лурмана «Австралія» з Ніколь Кідман в головній жіночій ролі і Г'ю в головній чоловічій.

У 2009 році Г'ю Джекман був ведучим церемонії вручення нагород кінопремії «Оскар».[30] Також в цьому році вийшов фільм «Люди-X: Росомаха», спродюсований компанією Джекмана «Seed Productions».

У 2011 році Г'ю Джекман виступає з концертами, складеними з різноманітних бродвейських пісенних номерів в Сан-Франциско, Нью-Йорку і Торонто. Виходить фільм «Люди Ікс: Перший клас», де у Г'ю коротке, але дуже яскраве камео в ролі Росомахи. В рамках великого промотуру «Жива сталь» Г'ю Джекман заїжджає і в Москву. Режисер «Король говорить» Том Хупер робить Г'ю пропозицію знятися в його новому проєкті — мюзиклі «Знедолені». Г'ю вдало проходить проби на роль Жана Вальжана. На 83-ій церемонії нагородження премії Оскар Г'ю Джекман разом з Ніколь Кідман вручав нагороду за найкращий звук. Озвучував Пасхального кролика в мультфільмі Хранителі снів.

У 2012 році Г'ю з березня по червень знімається у фільмі «Знедолені», з серпня по листопад в новому фільмі «Росомаха». У Г'ю Джекмана є іменна зірка на Голлівудській «Алеї слави» — за внесок в кіноіндустрію, відкрита 13 грудня 2012 року, за адресою: 6931 Голлівудський б-р.

У 2013 році Г'ю Джекман знявся в трилері «Полонянки».

У 2014 виходить фільм «Люди Ікс: Дні минулого майбутнього», в якому Г'ю Джекман вчергове грає Росомаху. У цьому ж році Г'ю повертається на театральну сцену і грає в бродвейській драмі «The River».[31]

У 2015 з участю Г'ю Джекмана виходять фільми «Робот на ім'я Чаппі» і «Пен: Подорож в Нетландію». Також у 2015 році Г'ю влаштовує свій перший великий концертний тур містами Австралії під назвою «Hugh Jackman — Broadway to Oz». Концерт складався з безлічі музичних виступів у супроводі танцювального колективу та оркестру музикантів.

У 2016 році вийшла спортивна драма з елементами комедії «Едді „Орел“», де разом з Г'ю Джекманом грав молодий англійський актор Терон Еджертон. Г'ю грав Бронсона Пірі, тренера зі схильністю до випивки. У тому ж 2016 році почалося знімання третього сольного фільму про Росомаху.

Г'ю Джекман з’явився в камео без зазначення в титрах у ролі Росомахи у фільмі «Люди Ікс: Апокаліпсис» (X-Men: Apocalypse, 2016).[32] У 2017 році він знову зіграв цього персонажа, що мало стати його фінальним втіленням у третій стрічці про Росомаху — «Лоґан».[33] Виконання Джекмана та сам фільм отримали високу оцінку критики і вважаються одними з найкращих супергеройських фільмів усіх часів.[34] За свою 17-річну роботу в образі Росомахи Джекман очолив список «Найвидатніші акторські роботи у супергеройських фільмах усіх часів» за версією The Hollywood Reporter.[35] Того ж року він також виконав роль Ф. Т. Барнума в мюзиклі «Найвеличніший шоумен».[36] За цю роль він отримав номінацію на «Золотий глобус» у категорії «Найкращий актор у музичному фільмі або комедії» — свою третю номінацію на цю премію, а також премію «Греммі» за найкращий саундтрек-альбом.[37]

У 2018 році він зіграв американського сенатора Ґері Гарта у політичній драмі Джейсона Райтмана «Головний претендент» (The Front Runner), яка розповідала про злет Гарта як кандидата у президенти США від Демократичної партії у 1988 році та його подальше падіння після того, як ЗМІ оприлюднили повідомлення про його позашлюбний роман.

У 2019 році він озвучив персонажа сера Лайонела Фроста в анімаційному фільмі «Загублена ланка» (Missing Link).

Джекман під час туру TMTMTS

У 2019 році Джекман вирушив у свій перший світовий тур під назвою The Man. The Music. The Show., щоб виконати пісні з альбому The Greatest Showman: Original Motion Picture Soundtrack та номери з бродвейських і голлівудських мюзиклів.[38] Тур складався з 88 шоу і охопив Північну Америку, Європу та Океанію. Він розпочався у травні 2019 року в Ґлазґо, Шотландія, та завершився у жовтні 2019 року в Сан-Антоніо, США.[39] У переліку відзнак до дня народження королеви 2019 року Джекмана було призначено Компаньйоном Ордену Австралії за «видатні заслуги у виконавському мистецтві як визнаного актора та артиста, а також за внесок у глобальну спільноту, зокрема як адвоката викорінення бідності».[40][41]

Джекман знявся в комедійній драмі «Бездоганний» (Bad Education, 2019) разом із Елісон Дженні.[42] Він і Лора Дерн зіграли у фільмі Флоріана Целлера «Син», створеному за однойменною п’єсою самого Целлера.[43][44]

Він повернувся на Бродвей у відродженні мюзиклу «The Music Man», де виконав роль Гарольда Гілла. Попередні покази розпочалися у грудні 2021 року, а вистави йшли з лютого 2022-го до січня 2023-го.[45] За цю роль Джекман отримав свою другу номінацію на премію «Тоні» за найкращу чоловічу роль у мюзиклі.[46] Постановка отримала змішані відгуки, але мала касовий успіх.[47]

Г'ю Джекман знову втілив Росомаху в фільмі «Дедпул і Росомаха», де головну роль також виконує Раян Рейнольдс; події розгортаються у Кінематографічному всесвіті Marvel.[48] Прем’єра відбулася 26 липня 2024 року.[49]

Розповідаючи про підготовку до повернення в ролі Росомахи, Г'ю Джекман сказав: «Я був у захваті. Спочатку моє тіло трохи боліло, але я був радий, що воно все ще реагує. І я зрозумів, наскільки це добре для мозку. Але найважче – їжа. Я мушу їсти дуже багато. Для мене, з моїм типом тіла, я від природи худорлявий. Щоб набрати масу – це найважче. Це те, що найбільше виснажує мене».[50]

Творчість

[ред. | ред. код]

Повнометражні фільми

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1999 ф Ерскенвільські королі[en] Erskineville Kings Вейс
1999 ф Герой її роману[en] Paperback Hero Джек Вілліс
2000 ф Люди Ікс X-Men Логан / Росомаха
2001 ф Флірт зі звіром[en] Someone Like You Едді Алден
2001 ф Пароль «Риба-Меч» Swordfish Стенлі Джобсон
2001 ф Кейт і Лео Kate & Leopold Лео
2003 ф Люди Ікс 2 X2 Логан / Росомаха
2004 ф Ван Хелсінг Van Helsing Ґабріель Ван Гелсінґ
2005 ф Історії загублених душ[en] Stories of Lost Souls Роджер (сегмент "Standing Room Only")
2006 ф Люди Ікс: Остання битва X-Men: The Last Stand Логан / Росомаха
2006 ф Сенсація Scoop Пітер Лаймен
2006 ф Фонтан The Fountain Том Крео
2006 ф Престиж The Prestige Роберт Енджер
2008 ф Список контактів Deception Вайт Боуз
2008 ф Австралія Australia Дровер
2009 ф Люди-Х: Росомаха X-Men Origins: Wolverine Логан / Росомаха
2011 ф Люди Ікс: Перший клас X-Men: First Class Логан / Росомаха (камео)
2011 ф Як по маслу Butter Бойд Болтон
2011 ф Реальна сталь Real Steel Чарлі Клентон
2012 ф Знедолені Les Misérables Жан Вальжан
2013 ф Муві 43 Movie 43 Девіс (сегмент "The Catch")
2013 ф Полонянки Prisoners Келлер Довер
2013 ф Росомаха The Wolverine Логан / Росомаха
2014 ф Люди Ікс: Дні минулого майбутнього X-Men: Days of Future Past Логан / Росомаха
2014 ф Ніч у музеї: Секрет гробниці Night at the Museum: Secret of the Tomb камео
2015 ф Робот на ім'я Чаппі Chappie Вінсент Мур
2015 ф Я, Ерл і та, що помирає Me and Earl and the Dying Girl камео
2015 ф Пен: Подорож до Небувалії Pan Чорна Борода
2016 ф Едді «Орел» Eddie the Eagle Бронсон Пірі
2016 ф Люди Ікс: Апокаліпсис X-Men: Apocalypse Логан / Росомаха (камео)
2017 ф Лоґан: Росомаха Logan Логан / Росомаха
2017 ф Найвеличніший шоумен The Greatest Showman Фінеас Тейлор Барнум
2018 ф Лідер перегонів[en] Front Runner Ґері Гарт
2019 ф Бездоганний Bad Education Френк Тессон
2021 ф Персонаж Free Guy гравець у масці (камео)
2021 ф Ремінісценція Reminiscence Ніколас Банністер
2022 ф Син The Son Пітер
2024 ф Дедпул і Росомаха Deadpool & Wolverine Логан / Росомаха
2025 ф Пісня любові Song Sung Blue Майк Сардіна
2026 ф Смерть Робін Гуда The Death of Robin Hood Робін Гуд

Озвучування мультфільмів

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2004 мф Ван Гелсінґ: Завдання в Лондоні Van Helsing: The London Assignment Ґабріель Ван Гелсінґ
2006 мф Веселі ніжки Happy Feet Мемфіс
2006 мф Змивайся Flushed Away Родді
2012 мф Вартові легенд Rise of the Guardians Великодній кролик
2019 мф Містер Лінк: Загублена ланка еволюції[en] Missing Link Сер Лайонел Фрост

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль Примітки
1994 Закон країни Law of the Land[en] Чарльз Маккрей знявся в одній серії
1995 Кореллі Corelli[en] Кевін Джонс головна роль
Blue Heelers[en] Брейді Джексон знявся в одній серії
1996 Холодна ріка: Сага МакГрегора The Man from Snowy River[en] Дункан Джонс 5 серій
2007 Віва Лафлін Viva Laughlin[en] Ніккі Фонтана також продюсер

Театр

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1995 Красуня і Чудовисько Beauty and the Beast[en] Ґастон
1996 Бульвар Сансет Sunset Boulevard[en] Джо Ґілліс
1998 Оклахома! Oklahoma![en] Кьорлі Маклейн
2002 Карусель Carousel[en] Біллі Біґело
2003 Хлопчик з Оз The Boy from Oz[en] Пітер Аллен

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Оскар 2013 Найкраща чоловіча роль Знедолені Номінація
BAFTA Film Awards 2013 Найкраща чоловіча роль Знедолені Номінація
Золотий глобус 2002 Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзикл Кейт і Лео Номінація
2013 Знедолені Перемога
2018 Найвеличніший шоумен Номінація
2023 Найкраща чоловіча роль — драма Син Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США 2013 Найкраща чоловіча роль Знедолені Номінація
Найкращий акторський склад в ігровому кіно Номінація

Інші проєкти

[ред. | ред. код]

Продюсерська компанія

[ред. | ред. код]

У 2005 році Джекман разом із давнім асистентом Джоном Палермо заснував продюсерську компанію Seed Productions, першим проєктом якої став серіал «Viva Laughlin» (2007). Дружина Джекмана, Деборра-Лі Фернесс, також бере участь у роботі компанії, а Палермо замовив три каблучки з написом «єдність» — для себе, Фернесс і Джекмана.[51] Джекман зазначив: «Мені дуже пощастило з партнерами, з якими я працюю в житті — Деб і Джоном Палермо. Це справді працює. У нас у кожного свої сильні сторони. Я люблю це. Це надзвичайно захопливо».[52]

Благодійність

[ред. | ред. код]

Джекман уже багато років є прихильником мікрокредитування — видачі невеликих позик підприємцям-початківцям у бідних країнах. Він активно підтримує Мухаммада Юнуса, піонера мікрокредитування та лауреата Нобелівської премії миру 2006 року.[53] 14 квітня 2009 року Джекман у своєму Twitter написав, що пожертвує 100 000 доларів улюбленій благодійній організації однієї з людей.[54] 21 квітня 2009 року він повідомив, що вирішив передати 50 000 доларів організації Charity: Water та 50 000 доларів Operation of Hope.[55][56]

Джекман є глобальним радником Global Poverty Project, для якого він озвучив документальний фільм.[57] Він провів презентацію Global Poverty Project у Нью-Йорку разом із Донною Каран, Лізою Фокс та дружиною Деборрою-Лі Фернесс.[58] Також Джекман підтримує The Art of Elysium[59] і фонд MPTV Fund Foundation,[60] а він і Фернесс є патронами Інституту кісткового мозку в Австралії.[61]

У грудні 2009 року, під час 21-го щорічного конкурсу Gypsy of the Year, було оголошено, що Джекман і актор Денієл Крейґ зібрали 1 549 953 долари для організації Broadway Cares/Equity Fights AIDS завдяки шеститижневим пожертвам після вистав їхньої успішної бродвейської драми «A Steady Rain».[62] У 2011 році Джекман продовжив підтримку Broadway Cares, зібравши майже 1 мільйон доларів під час показів Hugh Jackman: Back on Broadway.[63]

Джекман також озвучив документальний фільм 2008 року про глобальне потепління The Burning Season.[64] Він є послом організації World Vision та взяв участь у церемонії Climate Week NYC,[65] що відбулася 21 вересня 2009 року.[66][67]

У 2011 році Джекман заснував компанію Laughing Man Coffee. Він відкрив два кафе на Нижньому Мангеттені, а також почав продавати каву онлайн, після чого бренд увійшов і в лінійку Keurig. Джекман створив компанію після поїздки до Ефіопії у 2009 році в межах діяльності World Vision, де він познайомився з фермером справедливої торгівлі на ім’я Дукале. Усі прибутки від Laughing Man Coffee спрямовуються до Laughing Man Foundation, що підтримує освітні програми, розвиток громад і соціальних підприємців у всьому світі.[68][69]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Джекман одружився з Деборрою-Лі Фернесс 11 квітня 1996 року в церкві Святого Іоанна в Тураку, штат Вікторія, передмісті Мельбурна.[70] Вони познайомилися на зйомках австралійського телешоу Correlli.[71] Джекман особисто спроєктував обручку для Фернесс, а на їхніх обручальних кільцях був санскритський напис Om paramar mainamar, що перекладається як «Ми присвячуємо наш союз вищому початку».[71] Фернесс перенесла два викидні,[71] після чого вона та Джекман усиновили двох дітей: у травні 2000 року пара усиновила новонародженого (15.05.2000) Оскара Максиміліана, а в 2005 році — удочерила Аву Еліот (10.07.2005).[72][73][74] Джекман із родиною мешкає у Нью-Йорку. У вересні 2023 року пара оголосила про розлучення.[75][76][77] Фернесс подала на розлучення у травні 2025 року, і воно було остаточно оформлене місяць потому.[78]

Джекман виховувався як християнин, у дитинстві відвідував численні релігійні зібрання. В інтерв’ю 2015 року він назвав себе християнином,[79] але зазначив, що його бачення віри відрізняється від батькового: «Він сприймає свою релігію дуже серйозно й волів би, щоб я ходив до церкви», «Ми багато обговорювали наші відмінні переконання. Я просто вважаю євангельську церкву занадто, ну, обмежувальною».[80] Він щоденно медитує та інтегрує у своє життя вчення духовно-еклектичної Школи практичної філософії.[19]

У листопаді 2013 року Джекман повідомив, що йому видалили базально-клітинну карциному з носа.[81] У травні 2014 року йому видалили другу карциному з носа, і він сказав Associated Press, що очікує майбутніх рецидивів.[82] Через це Джекман відвідував світові прем’єри фільму Люди Ікс: Дні минулого майбутнього з пов’язкою на носі й закликав своїх підписників в Instagram користуватися сонцезахисним кремом.[83] У квітні 2023 року Джекман повідомив у соцмережах, що результати його біопсії виявилися негативними. Він пройшов обстеження як запобіжний захід після того, як лікар помітив симптоми, які, за словами лікаря, «можуть бути або не бути» базально-клітинними карциномами. Джекман переніс кілька процедур із видалення раку шкіри. Він і надалі наголошує на важливості використання сонцезахисного крему з високим SPF незалежно від пори року.[84]

18 березня 2015 року Джекман повідомив, що йому довелося скасувати театральні виступи в Туреччині через крововилив у лівій голосовій зв’язці.[85][86]

Портрет Джекмана та Фернесс, створений Полом Ньютоном, став фіналістом премії Арчібальда 2022 року.[87]

Інші інтереси

[ред. | ред. код]

У старшій школі Г'ю Джекман грав у регбі-юніон та крикет, займався стрибками у висоту й був у команді з плавання.[14] Він любить баскетбол і каякінг.[88] Також він виявляв інтерес до футболу, віддавши свою підтримку футбольному клубу «Норвіч Сіті».[89] У США Джекман підтримує клуб «Філадельфія Юніон» з вищої ліги сокеру (MLS), відвідавши матч на стадіоні PPL Park у червні 2010 року.[90]

Джекман підтримує «Порт Аделаїд Футбол Клаб» в австралійській футбольній лізі (AFL) і навіть одного разу виголосив мотиваційну промову перед грою Showdown.[91] Він також є давнім фанатом і прихильником «Манлі Воррінга Сі Іґлз» — клубу Національної регбійної ліги (NRL), що базується на Північних пляжах Сіднея.[92] У 1999 році він виконав австралійський національний гімн на фіналі NRL.[93]

Також Джекман узяв участь як запрошена зірка у випуску WWE Monday Night Raw від 19 вересня 2011 року, допомігши Заку Райдеру перемогти чемпіона США в WWE Дольфа Зіґґлера, вдаривши чемпіона в щелепу, поки рефері не бачив.[94][95]

Джекман грає на гітарі, піаніно та скрипці.[96][97] Він також займається йогою[98] і є членом Школи практичної філософії з 1992 року.[99]

Джекман практикує трансцендентальну медитацію з двадцяти років. Він сказав: «Ніщо ніколи так не відкривало мені очі, як трансцендентальна медитація. Вона робить мене спокійним і щасливим, і, власне, дарує мені трохи тиші та спокою у доволі хаотичному житті!» Тепер він допомагає Фонду Девіда Лінча «поширювати медитацію серед усіх — від тих, хто страждає на ПТСР, до міських дітей».[100][101]

Джекман був обличчям кількох відомих брендів. Він є глобальним амбасадором Montblanc.[102] А з березня 2019 року — амбасадор бренду R. M. Williams.[103]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Зріст Джекмена 1.89[104], що майже на 30 см більше, ніж у його героя Росомахи в оригінальних коміксах[105]. Таким чином, режисери часто змушені були знімати Джекмена з незвичайних кутів або тільки до пояса, щоб змусити його здаватися нижчим, ніж він є насправді, а його колеги-зірки носили взуття на платформі. Джекмену також необхідно було набрати солідну м'язову масу для цієї ролі, тож у підготовці четвертого фільму серії його жим лежачи становив близько 150 кілограмів[106].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Проміжний рік — рік перерви між школою та вищим навчальним закладом (університетом), спрямований на «пошук себе»
  1. ↑ а б в https://ethnicelebs.com/hugh-jackman
  2. ↑ https://uk.news.yahoo.com/hugh-jackman-think-inevitable-australia-011007371.html
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. ↑ White, Abbey (6 вересня 2021). Hugh Jackman Shares Heartfelt Tribute Mourning the Death of Father Christopher John Jackman. The Hollywood Reporter. Процитовано 21 березня 2025.
  6. ↑ Sullivan, Leanne (2009). Who's Who in Australia. Crown Content. ISBN 978-1-74095-166-1.
  7. ↑ а б в г Illey, Chrissy (3 жовтня 2011). Hugh Jackman: The Wonderful Wizard of Oz. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  8. ↑ British Nationality Act 1981. www.legislation.gov.uk. Процитовано 23 липня 2019.
  9. ↑ Jackman: I'm an honorary Brit!. BelfastTelegraph.co.uk. 13 січня 2013. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019. The Les Miserables star, who won a Golden Globe for best musical or comedy actor, was born in Sydney to English parents and now counts himself as a Brit, despite living in Australia.
  10. ↑ Were your ancestors in the UK on the night of the 1911 Census?. Ancestry Europe.ie. 5 травня 2012. Архів оригіналу за 11 червня 2016.
  11. ↑ Χιου Τζάκμαν: "Στις φλέβες μου κυλάει ελληνικό αίμα" [Hugh Jackman: "Greek blood runs in my veins"]. Star Channel. 24 травня 2014. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014. It is true, I have Greek origins. Bellas was the family name two generations back... I feel like I'm part Greek and I am actually by blood.
  12. ↑ Hugh Jackman is a Turk?. Neos Kosmos. 21 квітня 2015. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
  13. ↑ Hugh Jackman: Babam bana, 'sen Türk'sün' derdi. Hürriyet (тур.). 18 березня 2015.
  14. ↑ а б в г Hugh Jackman. Inside the Actors Studio. Bravo.
  15. ↑ Jackman's Sisterly Pride. Teen Hollywood. 21 травня 2004. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  16. ↑ Hugh Jackman relishes performing. Today.com. Associated Press. 11 травня 2004. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  17. ↑ Hugh Jackman and his mum finally at peace. Perth Now. 18 листопада 2009. Архів оригіналу за 27 березня 2015. Процитовано 9 листопада 2013.
  18. ↑ Abbey, Cherie D., ред. (January 2010). Biography Today. Detroit, Michigan: Omnigraphics. с. 86. ISBN 978-0-7808-1058-7.
  19. ↑ а б Scobie, Claire (18 грудня 2008). Hugh Jackman: X Appeal. The Daily Telegraph. UK. Архів оригіналу за 9 квітня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  20. ↑ Duffin, Yasmin (7 січня 2019). The moment Hugh Jackman bumped into ex-pupil on red carpet. LeicestershireLive. Процитовано 20 листопада 2020.
  21. ↑ Hollywood star, Hugh Jackman, returns to Uppingham. Uppingham School. 25 травня 2012. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  22. ↑ HLN (2 жовтня 2013), I know you! Check out who Hugh ran into!, архів оригіналу за 29 жовтня 2017, процитовано 3 серпня 2017
  23. ↑ Alumnus Hugh Jackman honoured at UTS 20-year celebration. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 27 травня 2009.
  24. ↑ Lariviere, Serafin (29 червня 2011). Hugh Jackman on overcoming his fear of being called a poof. Daily Xtra. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  25. ↑ Biography Today, (2010), p. 87
  26. ↑ Home and Away. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 27 травня 2009.
  27. ↑ Katrin Long (17 травня 2014). Hugh Jackman launches performing arts foundation at Perth university. ABC News (Australia). Процитовано 21 березня 2025.
  28. ↑ Karmali, Ziyah. Interview: Hugh Jackman. Shave Magazine. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 8 листопада 2011.
  29. ↑ Enough Rope with Andrew Denton. Abc.net.au. 29 березня 2004. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 вересня 2010.
  30. ↑ Gans, Andrew."Tony Winner Jackman to Host Academy Awards, " [Архівовано 16 лютого 2009 у Wayback Machine.] playbill.com, 12 December 2008
  31. ↑ It's Official! Hugh Jackman, Laura Donnelly, Cush Jumbo Set for Jez Butterworth's The River at Circle in the Square This Fall. BroadwayWorld. Архів оригіналу за 10 травня 2014. Процитовано 9 травня 2014.
  32. ↑ Banswal, Deepansha (12 червня 2016). Bryan Singer Killed By Wolverine in 'X-Men: Apocalypse' Cameo. Movie News Guide. Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  33. ↑ Nugent, John (5 жовтня 2016). The next Wolverine solo movie is titled Logan. Empire. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
  34. ↑ 71 Best Superhero Movies of All Time. Процитовано 8 травня 2019.
  35. ↑ Judge Dredd (Karl Urban) – 50 Greatest Superhero Movie Performances of All Time. The Hollywood Reporter. March 2017. Процитовано 8 травня 2019.
  36. ↑ Weinstein, Joshua L. (17 серпня 2011). Michael Gracey to Direct Hugh Jackman in Fox's 'Greatest Showman on Earth'. TheWrap. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 9 листопада 2013.
  37. ↑ Chow, Andrew R. (11 грудня 2017). 2018 Golden Globes: List of Nominees. The New York Times. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017.
  38. ↑ Hugh Jackman to tour with songs from The Greatest Showman. BBC Online. 29 листопада 2018.
  39. ↑ Hugh Jackman Announces Arena World Tour. Billboard. 29 листопада 2018.
  40. ↑ Шаблон:Cite It's an Honour
  41. ↑ Mayers, Lily (10 червня 2019). Jackman, Buttrose and Rudd top Queen's Birthday Honours List. ABC News (Australia).
  42. ↑ West, Teri (3 жовтня 2018). Hugh Jackman will play Frank Tassone in film written by Roslyn alum – Great Neck News. The Island Now. Процитовано 8 травня 2019.
  43. ↑ Leo Barraclough (14 квітня 2021). Hugh Jackman and Laura Dern to Star in The Son, from The Father Director Florian Zeller and Co-Writer Christopher Hampton. Variety. Процитовано 15 квітня 2021.
  44. ↑ Wiseman, Andreas (14 квітня 2021). Hugh Jackman & Laura Dern To Star In Florian Zeller's 'The Son', See-Saw To Produce Follow-Up To Oscar-Nominee 'The Father'. Deadline Hollywood. Процитовано 15 квітня 2021.
  45. ↑ Lang, Brent (9 жовтня 2020). Hugh Jackman Music Man Revival Pushes Back Opening to 2022. Variety. Процитовано 21 червня 2021.
  46. ↑ Culwell-Block, Logan (9 травня 2022). 2022 Tony Award Nominations: A Strange Loop, MJ, Paradise Square Lead the Pack. Playbill. Процитовано 9 травня 2022.
  47. ↑ Evans, Greg. "The Music Man Extends Broadway Run By Two Weeks", Deadline Hollywood, November 7, 2022
  48. ↑ Good, Owen S.; Goslin, Austen (27 вересня 2022). Deadpool 3 will bring back Hugh Jackman's Wolverine. Polygon. Процитовано 27 вересня 2022.
  49. ↑ Rooney, David (23 липня 2024). Deadpool & Wolverine Review: Ryan Reynolds and Hugh Jackman Rely on Smirks and Sentiment in Overstuffed Team-Up. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 25 липня 2024. Процитовано 23 липня 2024.
  50. ↑ "Hugh Jackman: It's Not Easy Being Wolverine at 55" by Bruce Haring, Deadline Hollywood, 30 March 2024
  51. ↑ Roberts, Sheila. Hugh Jackman Interview, The Fountain. Moviesonline.ca. Архів оригіналу за 9 липня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  52. ↑ Movie News. Comingsoon.net. Архів оригіналу за 18 травня 2011. Процитовано 6 вересня 2010.
  53. ↑ Hugh Jackman (November 2007). Books That Made a Difference to Hugh Jackman. O, The Oprah Magazine. Архів оригіналу за 11 листопада 2009. Процитовано 21 березня 2025.
  54. ↑ Charity Tweet. Twitter. 14 квітня 2009. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 6 вересня 2010.
  55. ↑ Twitter on the Radio: Hugh Jackman Reveals $100K Charity Donation. Mashable. 24 квітня 2009. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  56. ↑ Operation of Hope. 13 червня 2009. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  57. ↑ Global Poverty Project Narrated by Hugh Jackman. Look to the Stars. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  58. ↑ Hugh Evans, Lisa Fox, Deborra-Lee Furness – The Global Poverty Project Presents "1.4 Billion Reasons". Life. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 18 грудня 2009. Процитовано 6 вересня 2010.
  59. ↑ Home. The Art of Elysium. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  60. ↑ MPTV Fund Foundation. Mptvfund.org. Процитовано 6 вересня 2010.[недоступне посилання з 01.01.2020]
  61. ↑ Bone Marrow Donor Institute. Bmdi.org.au. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 6 вересня 2010.
  62. ↑ Broadway Cares. 9 лютого 2010. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 6 вересня 2010.
  63. ↑ Hugh Jackman Raises Nearly $1 Million For Broadway Cares/Equity Fights AIDS. The Huffington Post. 12 липня 2011. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  64. ↑ The Burning Season. Theburningseasonmovie.com. 15 січня 2010. Архів оригіналу за 18 вересня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  65. ↑ Brockington, Ariana (23 вересня 2021). Camila Cabello, Lady Gaga, Leonardo DiCaprio and More Call on Entertainment Execs to Demand Congress Pass Climate Change Legislation. The Hollywood Reporter. Процитовано 24 вересня 2021.
  66. ↑ Shanahan, Dennis (22 вересня 2009). Hugh Jackman steals lead role on climate. The Australian. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 9 листопада 2013.
  67. ↑ World Vision ambassador Hugh Jackman speaks on climate change. Worldvision.org. 16 вересня 2009. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 6 вересня 2010.
  68. ↑ Our Story. Laughing Man Coffee. Процитовано 22 лютого 2019.
  69. ↑ Hugh Jackman: Changing lives, one cup of coffee at a time. CBS News. 10 квітня 2016. Процитовано 22 лютого 2019.
  70. ↑ The Wedding of the Year 1996. Trumpet Events. Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 21 грудня 2012.
  71. ↑ а б в Deborra-Lee Furness. Enough Rope with Andrew Denton. Australian Broadcasting Corporation. 29 березня 2004. Архів оригіналу за 30 серпня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  72. ↑ Schafer, Jenny (16 травня 2010). Hugh Jackman & His Birthday Boy. CelebrityBabyScoop.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2010. Процитовано 6 березня 2011.
  73. ↑ Hugh Jackman & His Wife Adopt a Daughter. People. 27 липня 2005. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 6 березня 2011.
  74. ↑ 15 White Celebrities You Didn't Know Were Raising Black Children. MadameNoire. 20 травня 2013. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  75. ↑ France, Lisa Respers (15 вересня 2023). Hugh Jackman and wife Deborra-Lee Furness announce separation. CNN. Процитовано 15 вересня 2023.
  76. ↑ Hugh Jackman and Deborra-lee Furness split after 27 years of marriage. The Sydney Morning Herald. 16 вересня 2023. Процитовано 16 вересня 2023.
  77. ↑ Hugh Jackman announces divorce after 27 years of marriage. Cosmopolitan. 18 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  78. ↑ Juneau, Jen (24 червня 2025). Hugh Jackman and Deborra-lee Furness Officially Finalize Their Divorce. People. United States: Dotdash Meredith. ISSN 0093-7673. OCLC 794712888. Архів оригіналу за 24 червня 2025. Процитовано 24 червня 2025.
  79. ↑ Rader, Dotson (1 жовтня 2015). The Hugh You Never Knew: From Lost Boy to Blackbeard. Parade. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  80. ↑ Zaslow, Alexandra (1 квітня 2015). Hugh Jackman, Matt Damon and Ben Affleck Team Up for Biblical Movie Apostle Paul. People. Процитовано 2 липня 2021.
  81. ↑ Chu, Melody (21 листопада 2013). Hugh Jackman Treated for Skin Cancer. People. Архів оригіналу за 22 січня 2014. Процитовано 20 лютого 2014.
  82. ↑ Gilman, Greg (13 травня 2014). Hugh Jackman Backtracks on Wolverine; Expects More Skin Cancer Treatment. TheWrap. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  83. ↑ Hugh Jackman Has New Skin Cancer Scare. Sky News. 10 травня 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  84. ↑ Hugh Jackman: Wolverine star gets skin cancer all clear. BBC.
  85. ↑ Hugh Jackman suffers a vocal haemorrhage. Channel24. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  86. ↑ Hugh Jackman has vocal hemorrhage. divine.ca. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 квітня 2016.
  87. ↑ Archibald Prize Archibald 2022 work: Portrait of Hugh Jackman and Deborra-Lee Furness by Paul Newton. Art Gallery of New South Wales. Процитовано 6 травня 2022.
  88. ↑ Jackman in training for Boy from Oz. The Sydney Morning Herald. Australian Associated Press. 13 лютого 2006. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  89. ↑ Sky Sports Interview. Skysports.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  90. ↑ Klein, Michael (29 червня 2010). Inqlings: Idle time for traffic reporter. Philly.com. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 9 листопада 2013.
  91. ↑ Beveridge, Riley (29 січня 2016). Your AFL club's most famous supporters, from Barack Obama to Cam Newton. Fox Sports. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  92. ↑ Manly Sea Eagles. ManlySeaEagles.com.au. Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 6 вересня 2010.
  93. ↑ Hugh Jackman Biography. Monsters and Critics. Архів оригіналу за 18 вересня 2009. Процитовано 6 вересня 2010.
  94. ↑ WWE Raw SuperShow results: Miz & Truth fired. WWE.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 20 лютого 2014.
  95. ↑ Hugh Jackman Comes Out Swinging for 'Monday Night RAW'. TMZ. 20 вересня 2011. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  96. ↑ Hugh Jackman takes up piano lessons. Stars We Love.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 6 вересня 2010.
  97. ↑ Top ten facts about Prisoners star Hugh Jackman. Hello!. 27 вересня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  98. ↑ Hugh Jackman: Actor. People. 14 травня 2011. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  99. ↑ Furnish, David (May 2004). Hugh Jackman: From an X-man to a Song and Dance Man, Hugh Jackman is redefining the words "Leading Man". Interview. Архів оригіналу за 14 липня 2010 — через Jackman's Landing.
  100. ↑ 'Meditation Has Changed My Life', Says Hugh Jackman. Huffington Post. 1 липня 2013. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  101. ↑ Abramovitch, Seth (10 січня 2014). How David Lynch, Hugh Jackman Are Bringing Back Transcendental Meditation. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
  102. ↑ DeMarco, Anthony. Hugh Jackman Becomes a Global Ambassador For Montblanc After Signing North America Agreement. Forbes. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  103. ↑ Hugh Jackman Named Ambassador for R.M Williams Boots. Women's Wear Daily.
  104. ↑ Hugh Jackman. imdb.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 18 грудня 2008.
  105. ↑ Marvel Universe: Wolverine (James Howlett) [Архівовано 17 грудня 2008 у Wayback Machine.] Marvel.com
  106. ↑ Fleming, Michael (December 2008). Playboy Interview: Hugh Jackman. Playboy: 62.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Г'ю Джекман
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Г%27ю_Джекман&oldid=46310051