ГАЗ-13

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГАЗ-13 "Чайка"
Russian car GAZ-13 Chaika.jpg ГАЗ-13 "Чайка"
Виробник ГАЗ
Роки виробництва 1959-1981
Місце виробництва СРСР СРСР, Нижній Новгород
Попередник(и) ГАЗ-12
Наступник(и) ГАЗ-14
Клас Клас F
Стиль кузова седан (7 місць)
лімузин (7 місць)
фаетон (6 місць)
Колісна база 3250 мм
Довжина 5600 мм
Ширина 2000 мм
Висота 1620 мм
Кліренс 180 мм
Передня колія 1540 мм
Задня колія 1530 мм
Вага 2100 кг
Найвища швидкість 160 км/год
Місткість баку 80 л
Споріднені ЗІЛ-111
Дизайнер Лев Єремєєв

ГАЗ-13 «Чайка»радянський репрезентативний (представницький) легковий автомобіль великого класу, що випускався малою серією на Горьківському автомобільному заводі з 1959 по 1981 роки.

Всього було виготовлено приблизно 3179 автомобілів цієї моделі.

Хронологія випуску[ред. | ред. код]

В 1961 році на додаток до базового седана був розроблений і варіант з кузовом «кабріолет» (в інших джерелах — «фаетон»), який отримав позначення ГАЗ-13Б. В нього був складний тент з електрогідравлічним приводом, рамки вікон дверей були відсутніми — замість них на самих бокових склах були легкі металеві окантовки, які ховались разом з ними. В складеному вигляді тент вкладався в ніші по бокам від заднього сидіння, тому на ньому поміщались тільки дві людини, а загальне число посадочних місць знизилось до шести.

Крім того, з того ж року у виробничій програмі значився і варіант з кузовом «лімузин», який мав перегородку в салоні — ГАЗ-13А.

Випущено таких автомобілів було небагато — а в наш час відомо лише близько 10 збережених кабріолетів і всього один лімузин.

Випуск автомобіля до того часу досяг 150 штук в рік, і внаслідок залишився приблизно на цьому ж рівні.

В 1962 році базова модифікація ГАЗ-13 отримала незначне технічне і зовнішнє оновлення, а саме з'явився карбюратор К-114 (замість К-113), новий приймач з додатковим регулятором гучності в лівому підлокітнику заднього дивану, нові колеса з іншими ковпаками. Салони автомобілів тепер стали обшивати сукном парадних офіцерських шинелей сірого кольору.

На початку 1970-х років «Чайка» отримала бокове дзеркало заднього вигляду на лівих дверях.

В кінці 1970-х років, паралельно з випуском «Чайки» ГАЗ-14 і за її зразком, на ГАЗ-13 був модернізований салон. Замість латунної сітки на панелі приладів з'явилась плівка з текстурою «під дерево», дивани й оббивку панелі дверей стали обтягувати велюром гірчичного чи зеленого кольору. З'явився новий радіоприймач — транзисторний, з короткохвильовим діапазоном. Саме такий автомобіль — один з останніх випущених екземплярів — знаходиться на огляді в музеї ВАТ «ГАЗ».

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Packard Patrician 1955
ГАЗ-13 «Чайка» (1959-1981)
Салон ГАЗ-13 «Чайка»
Технічні характеристики
Двигун Бензиновий
Тип двигуна карбюраторний, чотиритактний, восьмициліндровий, верхнєклапанний
Марка двигуна ГАЗ-13 (ЗМЗ-13)
Циліндри / Клапани V8 / 16 OHV
Об'єм 5529 см3
Діаметр циліндра\

Хід поршня

100 / 88 мм
Ступінь стиску 8,5
Система живлення карбюратор К-113 або К-114
Охолодження рідинне
Потужність 195 к.с. (143 кВт) при 4400 об/хв
Крутний момент 411,9 Нм при 2500 об/хв
Трансмісія 3-ст. АКПП
Розгін (0-100 км/год) 20 с
Макс. швидкість 160 км/год

Огляд модифікацій[ред. | ред. код]

ГАЗ-13В «Чайка»
ГАЗ-13С «Чайка»

Сам ГАЗ випускав «Чайку» в наступних модифікаціях:

  • ГАЗ-13 — абсолютна більшість «Чайок» мало закриті чотиридверні кузова з трьома рядами сидінь без внутрішньої перегородки;
  • ГАЗ-13А — за спецзамовленням, в основному Міністерства оборони, випускалися автомобілі з встановленою внутрішньою перегородкою між водієм і пасажирським відділеннями;
  • ГАЗ-13Б — ці машини мали відкритий кузов типу «фаетон», або в інших джерелах — «кабріолет»; м'який верх піднімався і опускався електрогідравлічною системою, керованою з місця водія; кількість виготовлених фаетонів, за різними оцінками, становить не більше 20 штук [1].

Крім цих, що випускалися самим заводом-виробником модифікацій, ГАЗ-13 був базою для численних переробок, виконувалися різними сторонніми заводами і авторемонтними майстернями.

Санітарний варіант ГАЗ-13С з кузовом універсал випускався на заводі РАФ, було випущено приблизно 20 штук, з яких збереглося близько 12. У них були перегородка в кузові, носилки. Практично всі універсали мали між собою ті чи інші відмінності через ручне складання. Автомобілі призначалися для обслуговування вищої номенклатури. Відомий також універсал-катафалк.

В ігровій і сувенірній продукции[ред. | ред. код]

Масштабні моделі ГАЗ-13 випускались п/п «Агат» (раніше відомим як п/п «Радон», на якому, до 1987 року модель мала № А15), а також в «Російській Серії» від Autotime.

В 1990-х роках моделі «Чайки» від АГАТу почали випускатися з чорним салоном (раніше він був білим) і пластмасовим днищем. Якість лиття стало погіршуватись. В 2007 році на «Чайки» повернули металеві днища, пофарбовані в чорний колір.

Моделі «Агату» і «Танталу» ззовні відрізняються формою і кольором ковпаків на колесах — «агатовська» модель мала повністю металізовані ковпаки. Також «агатовські» моделі відрізнялись помітно більш світлою фурнітурою, ніж у «танталовських» (на старих моделях вона жовтувата).

Медичний універсал ГАЗ-13С випускався також на базі агатовської моделі В. Сальниковим (Челябінськ) і фірмою «Скейл» (Санкт-Петербург).

Моделі фаетона ГАЗ-13Б випускались як «Агатом» з бракованих «Чайок», так і майстернями.

В 2006 році фірма «Autotime» випустила модель «Чайки» ГАЗ-13А в 1:43. Моделі фарбувались в традиційний чорний колір, червоно-білий і чорно-білий. Крім того пропонувались ніколи не існуючі в реальності модифікації — таксі, ДАІ, швидка допомога і держбезпека з гербом СРСР.

В 2010 році масштабна модель «Чайки» ГАЗ-13 представницького чорного кольору вийшла в рамках проекту «Автолегенди СРСР» від видавництва «ДеАгостіні» (випуск № 5); варто відмітити непогану якість моделі з погляду копійності. Також, в 2013 році, в рамках цього ж проекту, вийшла модель санітарного універсалу «ГАЗ-13С» чорного кольору (випуск № 89).

В 2010 році вийшла «Чайка» білого кольору від фірми IST-models з більш якісною, ніж в журнальної, фурнітурою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Де Агостіні Автолегенды СССР № 13. ГАЗ-13 «Чайка» Москва ISSN 2071-095X

Посилання[ред. | ред. код]