ГЕС-ГАЕС Торрехон
| ГЕС-ГАЕС Торрехон | |
|---|---|
| 39°50′08″ пн. ш. 5°59′20″ зх. д. / 39.835611111138774731° пн. ш. 5.98902777780557738° зх. д.Координати: 39°50′08″ пн. ш. 5°59′20″ зх. д. / 39.835611111138774731° пн. ш. 5.98902777780557738° зх. д. | |
| Країна |
 Іспанія |
| Адмінодиниця | Торіль |
| Стан | діюча |
| Річка | Тахо |
| Каскад | каскад на Тахо |
| Початок будівництва | 1959 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1966–1966 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 129,6 (турбінний режим) / 129,6 (насосний режим) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна, гідроакумулююча |
| Розрахований напір | 48 м |
| Характеристики обладнання | |
| Кількість та марка турбін | 4 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 |
| Потужність гідроагрегатів | 4х32,4 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | гравітаційні |
| Висота греблі | 62 (Тахо), 34 (Тієтар) м |
| Довжина греблі | 300 (Тахо), 230 (Тієтар) м |
| ЛЕП | 220 |
| Власник | Iberdrola |
| Оператор | Iberdrolad |
  ГЕС-ГАЕС Торрехон | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС-ГАЕС Торрехон (ісп. Torrejon) — гідроелектростанція у центральній частині Іспанії. Розташована між ГЕС-ГАЕС Вальдеканьяс (вище за течією) та ГЕС José María de Oriol, входить до складу каскаду на Тахо (найбільша річка Піренейського півострова, що впадає в Атлантичний океан уже на території Португалії біля Лісабона).
Для роботи станції річку перекрили гравітаційною греблею висотою 62 метри та довжиною 300 метрів, на спорудження якої пішло 248 тис. м3 матеріалу.[1] Вона створила водосховище об'ємом 166 млн м3. Крім того, ще 12 млн м3[2] утримує інша гравітаційна споруда, якою перекрили праву притоку Тахо Тієтар. Зведена неподалік від гирла останньої гребля має висоту 34 метри, довжину 230 метрів та потребувала 75 тис. м3 матеріалу.[3]
Між греблями по правобережжю Тахо прокладено дериваційний канал довжиною кілька сотень метрів, за допомогою якого затриманий обома спорудами ресурс спрямовується до підземного машинного залу. Можливо відзначити, що при будівництві цього каналу в жовтні 1965 року сталась аварія з численними жертвами. Скориставшись сильними зливами, у водосховищі накопичили максимальний об'єм води з метою перевірки надійності та герметичності греблі. Внаслідок руйнації однієї зі споруд комплексу потік інтенсивністю 2000 м3/сек прорвався до осушеного каналу, де загинуло понад півсотні працівників.[4]
Розташований біля греблі машинний зал обладнаний чотирма оборотними гідроагрегатами загальною потужністю 129,6 МВт як у турбінному, так і в насосному режимах.[5] Вони працюють при напорі у 48 метрів.[6]
Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 7 вересня 2017.
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.
- ↑ Chema (5 квітня 2017). La tragedia del Salto de Torrejón. Extremadura Misteriosa (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.
- ↑ Centrales de Generación de Energía Eléctrica Profesores: Inmaculada Fernández Diego Arsenio Ramón Robles Díaz (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2014.
- ↑ IBERDROLA renueva los equipos de sus centrales hidroeléctricas de la cuenca del tajo, que suman 2.144 MW (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 вересня 2017.