ГЕС Альварес-Кондарко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Альварес Кондарко
33°02′40″ пд. ш. 69°03′03″ зх. д. / 33.04447222224977310° пд. ш. 69.050944444471781480° зх. д. / -33.04447222224977310; -69.050944444471781480Координати: 33°02′40″ пд. ш. 69°03′03″ зх. д. / 33.04447222224977310° пд. ш. 69.050944444471781480° зх. д. / -33.04447222224977310; -69.050944444471781480
Країна Аргентина Аргентина
Адмінодиниця Мендоса
Стан діюча
Річка Мендоса
Каскад каскад на Мендосі
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1955, 2003
Основні характеристики
Установлена потужність 51,4  МВт
Середнє річне виробництво 259  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 84  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 3
Кількість та марка гідрогенераторів 3
Потужність гідроагрегатів 2х14,3 + 1х22,8  МВт
Власник CEMPPSA
ідентифікатори і посилання
ГЕС Альварес-Кондарко. Карта розташування: Аргентина
ГЕС Альварес-Кондарко
ГЕС Альварес-Кондарко
Мапа

ГЕС Альварес-Кондарко (ісп. Alvarez Condarco) — гідроелектростанція в центральній Аргентині в провінції Мендоса. Знаходячись після ГЕС Качеута, становить нижній ступінь у каскаді на річці Мендо́са, яка тече з Анд до болота Гванакаче, що дренується праворуч до річки Сан-Хуа́н (права притока Десагуаде́ро, яка в свою чергу є лівою притокою Ріо-Колорадо, що впадає в Атлантичний океан за сотню кілометрів південніше від Баїя-Бланки).

Електростанцію Альварес-Кондарко спорудили ще у 1955 році, обладнавши її двома турбінами загальною потужністю 27,4 МВт. У 1990-х роках вирішено її модернізувати в межах масштабного проекту, який також включав перебудову верхнього ступеню. Саме у складі останнього збудована гребля, що забезпечує накопичення ресурсу, тоді як ГЕС Альварес-Кондарко живиться за рахунок відпрацьованої на ГЕС Качеута води. Остання потрапляє в нижній балансуючий резервуар, з якого може скидатись у річку або спрямовуватись до прокладеного лівобережжям дериваційного тунелю/каналу довжиною понад 6 км. Він завершується верхнім балансуючим резервуаром відкритого типу, з якого ресурс через напірні водоводи подається до розташованого за 0,4 км машинного залу.

Основне обладнання станції становлять три турбіни типу Френсіс — дві модернізовані з потужністю по 14,3 МВт та одна нова потужністю 22,8 МВт (таким чином, номінальна потужність станції становить 51,4 МВт при максимальній 54,9 МВт). При напорі у 84 метри вони забезпечують виробництво 259 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода відводиться у річку по каналу довжиною 1,4 км.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 66 кВ.[1][2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. MATRIZ ENERGETICA INTEGRAL DE LA PROVINCIA DE MENDOZA. Архів оригіналу за 13 квітень 2015. 
  2. Normativa. www.enre.gov.ar. Процитовано 2018-04-01.