ГЕС Гранд-Кулі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Гранд-Кулі
Grand Coulee Dam.jpg
47°57′21″ пн. ш. 118°58′54″ зх. д. / 47.95611000002777757° пн. ш. 118.98181000002777807° зх. д. / 47.95611000002777757; -118.98181000002777807Координати: 47°57′21″ пн. ш. 118°58′54″ зх. д. / 47.95611000002777757° пн. ш. 118.98181000002777807° зх. д. / 47.95611000002777757; -118.98181000002777807
Країна Flag of the United States.svg США
Адмінодиниця Оканоґан[1]
Ґрант[1]
Стан діюча
Річка Колумбія
Каскад каскад на Колумбії
Початок будівництва 1933
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 19411950 (перша черга), 19751980 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність 6809  МВт
Середнє річне виробництво 24544  млн кВт·год
Тип ГЕС пригреблева
Розрахований напір 101  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 24 основні + 3 допоміжні
Кількість та марка гідрогенераторів 24 основні + 3 допоміжні
Потужність гідроагрегатів 18х125 + 3х690 + 3х805 (основні), 3х10 (допоміжні)  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна
Висота греблі 168  м
Довжина греблі 1592  м
ЛЕП 525 + 230 + 115
Власник Bureau of Reclamation
Сайт usbr.gov/pn/grandcoulee/
ідентифікатори і посилання
GeoNames, Global Geosites 5795932
ГЕС Гранд-Кулі. Карта розташування: США
ГЕС Гранд-Кулі
ГЕС Гранд-Кулі
Мапа
ГЕС Гранд-Кулі у Вікісховищі?

ГЕС Гранд-Кулі — гідроелектростанція у штаті Вашингтон яка є найпотужнішою у Сполучених Штатах Америки. Знаходячись між ГЕС Арроу-Лейк (вище за течією у Канаді) та ГЕС Вождя Джозефа, входить до складу каскаду на річці Колумбія, котра починається у Канаді та має устя на узбережжі Тихого океану на межі штатів Вашингтон та Орегон.

У 1933—1941 роках річку перекрили бетонною греблею, центральна секція якої містила водоскиди, а під ліво- та правобережними частинами розташувались пригреблеві машинні зали. В 1967—1974 її продовжили за рахунок додаткового правого крила, поставленого під кутом до первісної споруди, практично паралельно руслу річки. Це дозволило облаштувати третій, і найбільш потужний, машинний зал. Гребля має висоту 168 метрів, довжину 1592 метри, товщину від 9 (по гребеню) до 152 (по основі) метрів та потребувала 9156 тис. м3 матеріалу. Вона утримує водосховище Франкліна Д. Рузвельта, витягнуте по долині Колумбії на 243 км (крім того, велика затока простягнулась на 60 км по долині лівої притоки Спокан). Резервуар має площу поверхні 324 км2 та об'єм 11,8 млрд м3, в тому числі корисний об'єм 6,4 млрд м3.

В 1941—1950 роках станцію обладнали 18 турбінами потужністю по 108 МВт, які в подальшому були модернізовані до показника у 125 МВт. Введений в експлуатацію у 1970-х третій зал містить шість турбін, три з яких наразі мають потужність по 690 МВт, а три — по 805 МВт. Крім того, існують три гідроагрегати з показником по 10 МВт призначені для обслуговування власних потреб станції. Встановлені на Гранд-Кулі турбіни відносяться до типу Френсіс та використовують напір у 101 метр. Їх сукупна річна виробітка складає 24,5 млрд кВт-год електроенергії.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 525, 230 та 115 кВ.

Окрім виробітку електроенергії, комплекс забезпечує зрошення 271 тисячі гектарів земель.[2][3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б National Inventory of Dams — 1975.
  2. Bureau of Reclamation. www.usbr.gov. Процитовано 2019-05-08. 
  3. Bureau of Reclamation. www.usbr.gov. Процитовано 2019-05-08.