ГЕС Колсвік

ГЕС Колсвік
65°12′14″ пн. ш. 12°47′37″ сх. д.
Країна	Норвегія
Адмінодиниця	Біндал
Стан	діюча
Річка	Åbjøra та її притоки, деривація зі сточища Намсен
В експлуатації з	1979
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1979
Основні характеристики
Установлена потужність	128  МВт
Середнє річне виробництво	549  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	507  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	2
Витрата через турбіни	30,6  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2
Потужність гідроагрегатів	2х64  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам’яно-накидна (Øvre Kalvvatn)
Висота греблі	70 (Øvre Kalvvatn)  м
Власник	NTE Energi
Оператор	Helgeland Kraft Vannkraftd
ГЕС Колсвік
Мапа

ГЕС Колсвік – гідроелектростанція у центральній частині Норвегії, приблизно посередині між Тронгеймом та Буде. Використовує ресурс переважно з річок, котрі впадають до південно-східної частини фіорду Bindalsfjorden.

Головним резервуаром дериваційної схеми станції Колсвік є водосховище Øvre Kalvvatn, створене за допомогою кам’яно-накидної греблі висотою 70 метрів на річці  Åbjøra (має устя на стику Tosenfjorden та Sørfjorden, з’єднанням яких й утворюється власне Bindalsfjorden). Цей резервуар має площу поверхні 6,5 км² та корисний об’єм 158 млн м³, що забезпечується коливанням рівня між позначками 484 та 519 метрів НРМ.

До Øvre Kalvvatn перекидається додатковий ресурс з трьох напрямків:

- із південного заходу, де на правій притоці Åbjøra річці Ringvasselva послідовно створено два невеликі водосховища – Овре-Рінгватн (площа поверхні 1,5 км², корисний об’єм 7,6 млн м³, припустиме коливання рівня між позначками 608,6 та 613,6 метра НРМ) і Недре-Рінгватн (площа поверхні 0,3 км², корисний об’єм 0,7 млн м³, припустиме коливання рівня між позначками 594,5 та 597 метрів НРМ). Від Недре-Рінгватн до Øvre Kalvvatn прокладено дериваційний тунель довжиною біля 4 км, який на своєму шляху захоплює ресурс з водозаборів на elv i Skaaloevaajja (ще одна права притока Åbjøra) та її лівому допливу Sidebekk;

- із південного сходу, де ресурс збирають на лівобережжі Åbjøra та прилягаючому до нього правобережжі річки Намсен, котра впадає у східну частину Намсен-фіорду (розташований південніше по узбережжю Норвегії за Bindalsfjorden). Ця дериваційна підсистема починається від створеного на Kalvfjellelva (ліва притока Åbjøra) водосховища Kalvvatn, котре має площу поверхні 2,6 км², корисний об’єм 30,5 млн м³ та припустиме коливання рівня між позначками 730 та 741 метр НРМ. Звідси через короткий – кілька сотень метрів – тунель вода транспортується під водорозділом до elv i Skijlevaajja, правої притоки Froyningselva, котра в свою чергу є правою притокою Намсен. Дещо нижче по течії elv i Skijlevaajja знаходиться водозабір, від якого прямує тунель довжиною біля 2 км, котрий знов перетинє водорозділ та виходить у сточище ще однієї лівої притоки Åbjøra річки elv fra Nilsinetjørnin. Тут знаходиться невелике водосховище Nilsinetjern з площею поверхні 0,2 км², корисним об’ємом 1,3 млн м³ та припустимим коливанням рівня між позначками 515,3 та 521 метр НРМ. Від Nilsinetjern до Øvre Kalvvatn прокладено дериваційний тунель довжиною біля 5 км, до якого ще на початковому етапі зі сходу приєднується бічний тунель довжиною біля 3 км, котрий подає ресурс з водозабору на згаданій раніше Froyningselva зі сточища Намсен;

- із півночі, де на річечці elv i Kallklavdalen (впадає до найбільш врізаної у сушу північної частин Tosenfjorden) створене водосховище Kaldklavdalsvatn з об’ємом 0,3 млн м³ та припустимим коливанням рівня між позначками 560 та 561 метри НРМ. Звідси прокладено тунель довжиною біля 1,5 км, котрий виходить у верхню частину сточища Åbjøra вище від Øvre Kalvvatn.

Із Øvre Kalvvatn у північно-західному напрямку прямує головний дериваційний тунель довжиною біля 10 км, який на своєму шляху отримує додатковий ресурс із водозаборів на elv i Grytendalen (права притока річки Bogelva, що впадає до бухти Колсвікбуген у центральній частині східного узбережжя Tosenfjorden) та її правій притоці  bekk fra Skråvafjellet. У підсумку ресурс надходить до піземного машинного залу, розташованого неподалік від бухти Колсвікбуген.

Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Френсіс потужністю по 64 МВт, які використовують напір у 507 метрів та забезпечують виробництво 549 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода по відвідному тунелю транспортується до розташованої менш ніж за кілометр бухти Колсвікбуген.