ГЕС Sá Carvalho
| ГЕС Sá Carvalho | |
|---|---|
| 19°38′08″ пд. ш. 42°48′23″ зх. д. / 19.635583000027779121° пд. ш. 42.80641700002777839° зх. д.Координати: 19°38′08″ пд. ш. 42°48′23″ зх. д. / 19.635583000027779121° пд. ш. 42.80641700002777839° зх. д. | |
| Країна |
 Бразилія |
| Адмінодиниця | Antônio Diasd[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Піракікаба |
| Каскад | каскад на Піракікабі |
| Початок будівництва | 1947 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1951 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 78 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Характеристики обладнання | |
| Кількість та марка турбін | 4 |
| Витрата через турбіни | 2х16 + 1х19 + 1х32 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х15 + 1х18 + 1х30 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонні гравітаційні |
| Висота греблі | 15 (Antônio Dias), 14 (Северо) м |
| Довжина греблі | 112 (Antônio Dias), 34 (Северо) м |
| Власник | Compahia Energetica de Minas Gerais (CEMIG) |
| Оператор | Companhia Energética de Minas Geraisd |
  ГЕС Sá Carvalho | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Sá Carvalho — гідроелектростанція в Бразилії на сході штату Мінас-Жерайс. Знаходячись після ГЕС Guilman Amorim, становить нижній ступінь в каскаді на річці Піракікаба, що є лівою притокою Ріо-Досі (впадає в Атлантичний океан за 80 км на північ від Віторії).
Річку перекрили бетонною гравітаційною греблею[2] Antônio Dias висотою 15 метрів та довжиною 112 метрів, котра утримує невелике сховище з об'ємом 1,38 млн м3 (корисний об'єм лише 0,05 млн м3), для якого нормальним є коливання рівня поверхні між позначками 371,4 та 372,9 метра НРМ. Звідси вода подається через прокладений у лівобережному гірському масиві дериваційний тунель до розташованого за 2,6 км проміжного сховища. Останнє створене на струмку, що впадає в Піракікабу, за допомогою так само бетонної гравітаційної греблі Северо висотою 14 метрів та довжиною 34 метри.
Від греблі Северо починається другий дериваційний тунель, що виводить до розташованого за 1,7 км машинного залу, обладнаного чотирма турбінами загальною потужністю 78 МВт (дві по 15 МВт та по одній у 18 МВт та 30 МВт).[3][4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www2.aneel.gov.br/aplicacoes/capacidadebrasil/GeracaoTipoFase.asp
- ↑ REAVALIAÇÃO DA SEGURANÇA DA BARRAGEM DE TERRA DA USINA HIDRELÉTRICA DO PIAU (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2018.
- ↑ http://www.cemig.com.br/pt-br/a_cemig/Nossa_Historia/Paginas/Subsidiarias.aspx. www.cemig.com.br (pt-br) . Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ http://www.cemig.com.br/en-us/Company_and_Future/Sustainability/Programs/environmental_programs/peixe_vivo/Pages/usinas_rio_doce.aspx. www.cemig.com.br (en-us) . Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
| ||||||||||||||||||||||||||