Детектор медіа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Детектор медіа
Логотип
Логотип
Посилання detector.media
Гасло (девіз) Watchdog українських ЗМІ
Тип інтернет-видання
Мови українська, російська (окремі публікації)
Власник ГО «Детектор медіа»
Започатковано 2016 (8 років)
Стан активний
Рейтинг Alexa 813 (лип. 2020, Україна)[1]
Ключові особи шеф-редактор:
Наталія Лигачова
Адреса офісу Київ

«Детектор медіа» (стилізовано як дете́ктор медіа) — українська громадська організація, яка є власником однойменного інтернет-видання та є правонаступником ГО «Телекритика».[2] Головою ГО «Детектор медіа» та шеф-редактором порталу «Детектор медіа» є Наталія Лигачова.[2]

Слоган «Детектора медіа» — «Watchdog українських ЗМІ».

Організація є учасницею коаліції Реанімаційний пакет реформ[3].

Історія[ред. | ред. код]

Інтернет-видання «Детектор медіа» розпочало роботу 8 лютого 2016 року.[4] Основний напрямок його діяльності є інформування читачів про найважливіші події в українському і світовому інформаційному просторі та на медіаринку в контексті політичних та соціальних процесів. Важливою складовою «ДМ» є також аналіз і критика роботи вітчизняних ЗМІ з метою підвищення якості їхнього продукту, а також сприяння медіаграмотності широких верств населення.[5][6]

Пріоритетними темами «Детектора медіа» є провадження медіареформ, створення та зміцнення незалежного суспільного мовлення, викриття фактів корупції у медіасфері, моніторинг діяльності державних та регулятивних органів у галузі, сприяння підвищенню медіаграмотності населення, протидія перетворенню ЗМІ у засоби пропаганди.[6]

Новини на сайті «ДМ» стосуються не лише медіа, але й життя журналістів, політв'язнів, соцмереж, кіно, книжок тощо.

За відвідуваністю сайт Detector.media займає 79 497 місце у світі, 1 495 місце в Україні та 7 617 місце у світі в категорії «Новини і медіа». У березні 2020 року здійснено 860 тис. відвідувань. Найпопулярнішим сайт є в Україні, залучаючи з країни понад 90 % трафіку.[7]

Заступниця шеф-редактора — Світлана Остапа[8]. За даними руху "Чесно" за 4,5 роки на посаді депутата Бучанської міської ради прогуляла більше 25% засідань[9]. Згодом балотувалась від Блоку Петра Порошенка до Київської обласної ради[10].

3 січня 2022 року стало відомо, що доступ до сайту «Детектор медіа» заблоковано на території Росії[11]. Причиною блокування стала новина про блокування в Росії інтерв'ю hromadske з правозахисником і членом забороненої в РФ політичної партії «Хізб ут-Тахрір» Гасаном Гаджиєвим, що вийшла у 2016 році. Рішення про блокування було ухвалено ще у квітні 2015 року, але доступ на території РФ заблокували тільки в грудні 2021 року[12].

Поширення фейку та порушення журналістських стандартів[ред. | ред. код]

18 березня 2024 року видання «Детектор медіа» розкритикувало низку українських медіа та телеграм-каналів за поширення фейку про смерть короля Британії Чарльза III[13]. При цьому видання і саме поширило цей фейк у дописі на власній сторінці в соцмережах. Але всупереч стандартам журналістики, які «Детектор медіа» відстежує і пропагує, згодом допис прибрали, а також видалили коментарі користувачів, які звернули увагу на помилку[14][15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Detector.media Traffic, Demographics and Competitors [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Alexa
  2. ↑ а б Громадська організація «Детектор медіа» — це впливовий аналітичний центр та медійна платформа. MediaSapiens. Архів оригіналу за 4 червня 2018. Процитовано 7.06.2018.
  3. ↑ go. rpr.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.
  4. ↑ Лигачова зі своєю командою запустила інтернет-видання “Детектор медіа”. Інститут масової фнформації. 09.02.2016. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 07.06.2018.
  5. ↑ Команда ГО «Телекритика» запускає інтернет-видання «Детектор медіа». Sostav.ua. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 7.06.2018.
  6. ↑ а б Сайт «Детектор медіа» запрацював в бета-версії. МедіаБізнес. 10.02.2016. Архів оригіналу за 16.06.2018. Процитовано 7.06.2018.
  7. ↑ Detector.media [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті SimilarWeb (англ.)
  8. ↑ Редакція порталу Detector Media. Детектор медіа (укр.). 26 липня 2019. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 25 березня 2024.
  9. ↑ Ірина Федорів (8 жовтня 2015). Депутати-прогульники у Бучанській міській раді. Чесно (укр.). Процитовано 20 березня 2024.
  10. ↑ Остапа Світлана Віталіївна. Чесно (укр.). Процитовано 20 березня 2024.
  11. ↑ «Детектор медіа» заблокували в Росії. Детектор медіа. 3 січня 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 24 червня 2022.
  12. ↑ Реестр запрещенных сайтов. Роскомсвобода (рос.).
  13. ↑ Віра Крайня (18 березня 2024). Опублікована низкою українських медіа й ТГ-каналів новина про смерть Чарльза ІІІ виявилась фейком. Детектор медіа (укр.). Процитовано 24 березня 2024.
  14. ↑ Фейк про смерть короля: «Детектор медіа» також поширив неправдиву інформацію. Mezha.net (укр.). 18 березня 2024. Процитовано 24 березня 2024.
  15. ↑ Кіра Молчанова (18 березня 2024). "Померло критичне мислення". В Детекторі медіа несподівано знайшли в себе ж той самий фейк, за який встигли гучно висміяти інших. Українські новини (укр.). Процитовано 24 березня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Запуск сайту «Детектора медіа»


Вебсайт Це незавершена стаття про вебсайт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вказані лише ті громадські організації, про які існуть статті
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Детектор_медіа&oldid=42280416