ГУШОСДОР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Головне управління шосейних доріг НКВС (рос. ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ШОССЕЙНЫХ ДОРОГ НКВД–МВД СССР, ГУШОСДОР) — главк (від рос. главный комитет), організований 4 березня 1936 наказом НКВД № 0086 на базі Центрального управління шосейних і ґрунтових доріг та автомобільного транспорту (ЦУДОРТРАНС).

На місцях у складі НКВС Української РСР, ЗРФСР, Білоруської РСР, УНКВС по Московській і Ленінградській областях, Далекосхідного краю були організовані управління шосейних доріг (УШОСДОР), а в решті УНКВС республік, країв і областей - відділи шосейних доріг (ОШОСДОРи).
При організації в ГУШОСДОРі було зосереджено все автодорожнє господарство країни: будівництво, ремонт та експлуатація доріг загальносоюзного, республіканського, крайового і обласного значення (за списком, що затверджується РНК СРСР), контроль за дорожнім будівництвом райвиконкомів.

Історія[ред.ред. код]

Щоб вирішити транспортну проблему в найкоротші терміни, до дорожнього будівництва вирішили залучити систему щойно утвореного ГУЛАГу НКВС СРСР. До початку війни загальна чисельність ув'язнених в «автодорожних» таборах зросла з 5 до 25 тисяч чоловік.

Крім ув'язнених, ГУШОСДОРу постановою ЦВК і РНК СРСР від 3 березня 1936 дозволялося залучати сільське населення «на умовах безпосередньої безкоштовної особистої праці» протягом шести днів на рік в два терміни - навесні і восени (у вільний від сільгоспробіт час).

В лютому 1936 року відповідно до наказу НКВС №0050 почалося створення нових підрозділів уздовж ліній двох майбутній автомагістралей: Москва-Київ і Москва-Мінськ. Основними з них тоді стали Калузький і Вяземський ВТТ. Начальник будівництва був і начальником ВТТ; з виробничих питань він підпорядковувався ГУШОСДОРу, по табірним - ГУЛАГу. Ця структура управління виявилася неефективною.

Проблеми неефективної роботи автодорожного главку керівництво НКВД вирішувало цілком у дусі свого часу. У травні 1937 року за звинуваченням у контрреволюційній діяльності був заарештований і незабаром розстріляний начальник ГУШОСДОР комісар 1-го рангу ГБ Георгій Благонравов. У серпні така ж доля спіткала і його заступника Яна Зірніса. Михайлу Волкову після чотирьох місяців керівництва «пощастило» : він був відсторонений від посади і «всього лише» переведений на Далекий Схід. А новий начальник підрозділу Дмитро Дмитрієв протримався на своїй посаді лише один місяць (з травня по червень 1938), після чого теж був заарештований і розстріляний.

Починаючи з 1948, відповідно до наказу МВС № 0545 від 8 вересня 1947, на частині будівництв ГУШОСДОР військовополонених стали замінювати ув'язненими. Навесні 1949 для робіт на нових будівництвах у складі ГУШОСДОР знову організовуються ВТТ. Остаточна заміна військовополонених у зв'язку з їх репатріацією на ув'язнених на автодорожних будівництвах МВС відбулася, згідно з наказом МВС № 00950 від 12 жовтня 1949 року в кінці 1949 г. Для цього при Управліннях будівництв ГУШОСДОР було організовано вісім ВТТ. Така організація робіт в ГУШОСДОР зберігалася аж до реорганізації МВС СРСР в 1953 році.

У жовтні 1949 середньомісячна чисельність ув'язнених у таборах ГУШОСДОР становила 37 120 , в 1950 середньорічна - близько 24 000.

Постановою РМ СРСР № 832-370сс від 18 березня 1953 ГУШОСДОР МВС СРСР був переданий до Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг СРСР. Його табори перейшли у підпорядкування ГУЛАГу МЮ СРСР (пр. МЮ № 0013 від 02.04.53), а менш ніж через місяць закриті (пр. МЮ № 0038 від 29.04.53).

Посилання[ред.ред. код]