ГаРмИдЕр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Театр-студія «ГаРмИдЕр»
Новий логотип театр-студій 2010-
Новий логотип театр-студій 2010-

Країна Україна Україна
Місто
Адреса
43000 вул. Ковельська, 56
Статус народний аматорський
Репертуар твори українських та зарубіжних авторів
Керівництво

директор Степан Цика

художній керівник Руслана Порицька
garmyder.org

Театр-студія «ГаРмИдЕр» (повна назва: народний аматорський театр-студія «Гармидер» Луцького районного будинку культури) — самодіяльний колектив, створений у 2003 році у місті Луцьк.

Історія[ред. | ред. код]

Восени 2003 року 7 членів студентського театр-студії «Синій птах», який діяв на базі Волинського Державного Університету (ВДУ), серед яких Алла Доманська, Павло Порицький, Руслана Бранюк, Анна Булигіна, Світлана Макарук, Микола Ващук, Петро Дейнека залишають колектив в результаті творчих розбіжностей і створюють «альтернативну» театр-студію. Перші зібрання проводилися на квартирі, в якій деякі з учасників жили. В результаті була написана казка «У пошуках синього птаха». Заслужена артистка України Лариса Феодосівна Зеленова погоджується стати режисером і стає керівником театру. 3 листопада 2003 року відбувається перша репетиція, а в грудні — прем'єра вистави.

На початку 2004 року починається робота над п'єсою «Цикута для сократа», паралельно проводиться набір нових студійців і заняття з акторської майстерності, які проводить Лариса Зеленова.

У 2005 році театр-студія стає підрозділом палацу культури ВДУ, з'являється назва — «ГаРмИдЕр», логотип і символ — «Цапик».

У 2006 році паралельно починається робота над двома виставами: «На перші гулі» — режисер Лариса Зеленова, «9-й місячний день» — режисер Руслана Порицька (Бранюк). Театр-студія потрапляє до новітньої енциклопедії України.

У 2007 році у Рівному відбувається перша прем'єра вистави за межами Луцька (вистава «Гарольд і Мод»), також за запрошенням від Міністерства культури і туризму театр-студія їде на гастролі до Латвії. Цього ж року створюється громадська організація «Творча майстерня „Гармидер“». У народному домі «Просвіта» м. Луцьк відбувається прем'єра вистави «Івонна — принцеса бургундська», автор Вітольд Гомбрович. Ця вистава була представлена під час першої поїздка за кордон, на Міжнародний аматорський фестиваль сучасної драматургії «Spelesprieks» («Радість дії»). Цього ж року і з цією ж виставою «ГаРмИдЕр» пройшов відбір на міжнародний фестиваль «Драбина», а Соломія Бутейко (Сидун) отримує нагороду «Міс фесту». Під час проведення соціокультурного проекту «Увага люди» було зібрано 197 конкурсних соціальних плакатів з усієї області.

У вересні 2008 року керівником театру стає Руслана Порицька.

Весною 2009 року театр-студія «ГаРмИдЕр» стає одним із співорганізаторів театрального фестивалю «Блакитна троянда». Разом з асоціацією захисту прав молоді Волині організовуються покази вистав у Ковельській виховній колонії. Цього ж року, в результаті тривалих конфліктних ситуацій «ГаРмИдЕр», залишає університет і після перших же успішних переговорів з Степаном Тадейовичем Цикою переходить до Луцького районного будинку культури. Після обласного фестивалю в селі Локачі, на якому було показано найбільш демонстровану виставу «На перши гулі», яку раніше вже було перекладено на один з північно-волинських діалектів, театр-студії було присвоєно звання народного.

У 2013 році втілюється у життя ідея театру-студії «ГаРмИдЕр» про проведення міжнародного театрального фестивалю «Мандрівний вішак» у місті Луцьку.

1 грудня 2013 року «ГаРмИдЕром» була показана вистава «Ау! Сказане мільйонам» сценарій якої був побудований на дописах інтернет-користувачів, доповнений постами, які стосувалися силового розгону Майдану спеціальним підрозділом «Беркут» 30 листопада 2013 року. Одразу після цього управлінням культури Луцької райдержадміністрації розпочалася кампанія, метою якої було закриття театру.

У березні 2015 року відбувся спільний проект з театром «Арабески». Результатом якого стала вистава «Мати» — написана польським драматургом Станіславом Віткевичем. Головну роль у виставі виконав Місько Барбара.

Навесні 2015 стартував мистецький проект «Поетичний PLAYer» очолений Аллою Доманською. В рамках проекту актори театру-студії створили короткометражні відеофільми в жанрі відеопоезії на вірші сучасних українських поетів. А вже наприкінці цього ж року відзнаку отримала робота театру-студії «ГаРмИдЕр» під порядковим номером "один". В номінації "Дебют" V Фестивалю відеопоезії CYCLOP здобув перемогу вірш Ольги Перехрест «…поговори зі мною»[1][2].

Вистави[ред. | ред. код]

  • 2003 — «У пошуках синього птаха» — казка для дітей і не тільки. П'єса написана учасниками студії. Мотив пошуку птиці щастя навіяно Морісом Метерлінком.
  • 2004 — «Цикута для Сократа» — сучасна драма. Автор — Віктор Герасимчук.
  • 2004 — «Морока» — водевіль. Автор — Олександр Олесь.
  • 2004 — «Новорічний детектив» — казка для дітей. Написана учасниками студії.
  • 2006 — «9-й місячний день» — сучасна напівмістична трагікомедія. Автор — Олександра Погребінська.
  • 2006 — «На перши гулі» — народна комедія. П'єсу Степана Васильченка учасниками театр студії перекладено на говірку с. Черче Камінь-Каширського району.
  • 2006 — «Гарольд і Мод» — трагікомічний фарс. Автори — Колін Хіггінс, Жан-Клод Карр'єр.
  • 2007 — «Івонна — принцеса Бургундська» — фарс або «кому гламурне шоу, а кому — сеанс психоаналізу». Автор — Вітольд Гомбрович.
  • 2008 — «Три знаки» — театро-відео-поетично-музично-пластичне дійство. Автор — Руслана Порицька.
  • 2008 — «У темряві» — містерія. За мотивами етюду Олександра Олеся «По дорозі в казку».
  • 2009 — «Телефонний довідник» — театральна мініатюра
  • 2009 — «На полі крові» — драма. Автор — Леся Українка.
  • 2010 — «Три ворони» — уривок із містерії «Великий льох»
  • 2010 — «Портрет» — драма. Автор — Славомір Мрожек.
  • 2010 — «Мазайло» — трагікомедія. Автор — Микола Куліш.
  • 2011 — «Містерія любові» — музично-пластичне дійство. Автор — Руслана Порицька.
  • 2011 — «Ау!!! Сказане мільйонам» — вербатім. Автор — документальна вистава за записами в інтернеті (форуми, твітер, інтернет-щоденники).
  • 2012 — «Крижем» — новела. Автор — Віктор Гребенюк.
  • 2012 — «Гра долі» — за мотивами п'єси Івана Вирипаєва «Валентинів день».
  • 2012 — «Сенат шаленців». Автор — Януш Корчак.
  • 2013 — «За 10%». Автор — Олег Чорногуз.
  • 2014 — «Таємниця країни сонячних зайчиків». Автор — Всеволод Нестайко.
  • 2014 — «Віткацій є/ Віткація немає». На основі документальних свідчень, інтерв'ю, статей про Станіслава Ігнація Віткевича, а також — цитат і уривків драматичних творів самого Віткація.
  • 2014 — «Дожити до...» — вербатім. Автор — документальна вистава за записами в інтернеті (форуми, твітер, інтернет-щоденники).
  • 2015 — «Мати» — театральний експеримент (спільно з театром «Арабески»). Автор — Станіслав Віткевич.

Проекти[ред. | ред. код]

  • 2007 — «Увага, люди!» — соціокультурний проект (Луцьк)
  • 2009 — театральний фестиваль «Блакитна троянда»
  • 2010 — театральний фестиваль «Без кордонів»
  • 2013 — міжнародний театральний фестиваль «Мандрівний вішак»

Фестивалі[ред. | ред. код]

  • 2007, 2009 — «Spelesprieks» («Радість гри») — Латвія, м. Лімбажі
  • 2008 — «Драбина» — м. Львів (Вистава: «Івонна — принцеса Бургундська»; нагорода: «Міss фесту» (найкраща жіноча роль, Соломія Бутейко))
  • 2008 — «Mazoji Melpomene» («Мала Мельпомена») — Литва, м. Плунге
  • 2008 — «Дні Луцька в Ольштині» — Польща, м. Ольштин
  • 2008 — «Натхнення» — м. Донецьк
  • 2009 — «Vivus Fabula» — м. Київ
  • 2010 — «Шевченко-Фест» — м. Львів (Вистава: «Три ворони»; нагорода: 3-є місце в номінації «Театральна постановка»)
  • 2010 — «Pro-contra» — Польща, м. Щецин
  • 2011 — «Галицька Мельпомена» — м. Львів (Вистава: «Гарольд і Мод»; нагорода: «Приз глядацьких симпатій»)
  • 2011 — І Відкритий (міжнародний) театральний фестиваль на Київщині — м. Обухів (Вистава: «Містерія любові»; нагороди: «Найкраща вистава» (1-ше місце), «Найкраща режисерська робота» (Руслана Порицька))
  • 2011 — V Міжнародний дитячо-молодіжний театральний фестиваль аматорських колективів «ЛіхтArt» — м. Рівне (Вистава: «Портрет»; нагорода: спец-приз журі «Бронзовий ліхтар»)
  • 2012 — Фестиваль молодої української режисури — м. Біла Церква[3]
  • 2012 — «Тэатральны Куфар» — Білорусь, м. Мінськ[4]
  • 2012 — Обласний огляд-конкурс на приз народної артистки Наталії Ужвій «Талантами щедра земля» — м. Горохів (Вистава: «Мазайло»; нагороди: «Найкраща вистава» (1-ше місце), «Найкраща жіноча роль» (Оксана Бречко))
  • 2012 — Відкритий (міжнародний) театральний фестиваль на Київщині «Yellow fest» — м. Бориспіль (Вистава: «Ау!!! Сказане мільйонам»; нагороди: «Найкраща вистава» (гран-прі), «Найкраща жіноча роль другого плану» (Анжеліка Арутюнян), «Найкраща чоловіча роль другого плану» (Юрій Малунов), «Найкраще авторське втілення вистави».)
  • 2013 — ІІІ міжнародний театральний фестиваль «Любителивы?» — Естонія, м.Сілламяе
  • 2013 — «ЖИВИ!-2013» — Україна, с.Оленівка, АР Крим
  • 2014 — «Děčínská brána» — Чехія, м.Дечин
  • 2014 — «BARWY POGRANICZA» — Польща, м.Ряшів
  • 2015 — «BIESIADA TEATRALNA» — Польща, м.Горинець-Здруй
  • 2015 — «Polska Wiosna Teatralna» — Україна, м.Львів

Склад[ред. | ред. код]

  • Руслана Порицька
  • Павло Порицький
  • Алла Доманська
  • Лілія Шевчук
  • Володимир Ліпич
  • Олексій Стаднюк
  • Вікторія Стаднюк
  • Соломія Бутейко
  • Яна Романюк
  • Сашко Зінчук
  • Юрій Бутейко
  • Serge Fridd
  • Тетяна Должко
  • Оля Михайлова
  • Ірина Оласюк
  • Анжеліка Арутюнян
  • Олена Пшенична
  • Юрій Малунов
  • Діана Шишкова
  • Юрій Моклиця
  • Вова Тищук
  • Марія Доманська
  • Андрій Фаткулін
  • Лєра Семенюк
  • Ярослав Пшеничний
  • Дмитро Безвербний
  • Оксана Бречко
  • Петро Дмитрук
  • Юлія Яцун
  • Анатолій Слободенюк
  • Марія Марченкова
  • Анастасія Горобець
  • Тетяна Бондарук



Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]