ГаРмИдЕр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Театр «ГаРмИдЕр»

Країна Україна Україна
Місто
Адреса
вулиця Залізнична, 9, Луцьк, Волинська область, 43000
Статус незалежний театр
Керівництво художній керівник та режисер Руслана Порицька
garmyder.org
Ідентифікатори і посилання

Театр «ГаРмИдЕр» — це живий театр, що розвивається, рефлексуючи на поточний стан речей та виходячи за межі драматургії, класичної вистави і театральної зали.

Історія[ред. | ред. код]

Створено театр 2003 року в місті Луцьк вихідцями театр-студії «Синій птах» (Руслана і Павло Порицькі та Алла Доманська). 5 років «ГаРмИдЕр» діяв при Волинському державному університеті імені Лесі Українки (тепер – Східноєвропейський національний університет імені лесі українки) під керівництвом заслуженої артистки України Лариси Зеленової.

У 2008 році театр продовжив роботу при Луцькому районному будинку культури (нині – культурно-мистецький центр «Красне»). Із того часу художнім керівником та режисером стала Руслана Порицька. 2019 року «ГаРмИдЕр» у статусі громадської організації започаткував діяльність[1] сценічного простору «Гармидер ангар-stage». У червні 2020-го розпочав свою діяльність на цьому майданчику у статусі незалежного театру[2].

Колектив представляв Україну на фестивалях та культурних подіях у Литві, Латвії, Чехії, Естонії, Грузії, Білорусі та багатьох польських містах. Має чимало нагород (серед яких – Гран-прі) та є лауреатом мистецьких премій.

Logo-garmyder-2020.jpg

Від часу створення й донині театр перебуває у пошуку різних форм живого театру й експериментує з поняттям «театр за межами театру». Зокрема, «ГаРмИдЕр», спільно з Луцькою міською радою, організував шість міжнародних фестивалів «Мандрівний вішак», вистави яких відбувалися у вуличних, промислових, сакральних, торгових, розважальних та інших просторах.

На суспільні події та явища театр реагує документальними виставами та перформансами. Також у різних формах колектив втілює свої відчуття та дослідження історії та сьогодення міста – театралізовані екскурсії, розкриття імен Луцька у театральних дійствах та серії відео, театралізація фестивалів історичного духу тощо.

Майже усі актори та інші творчі й технічні працівники театру не мають відповідної професійної освіти. Левову частку творчої та технічної роботи протягом попередніх років учасники колективу виконували волонтерських засадах.

Знання і досвід учасники здобувають під час занять та тренінгів (як внутрішніх, так і з запрошеними майстрами) та в процесі практичної роботи. Для частини учасників театральна діяльність у процесі багаторічної практики стала єдиною, основною чи вагомою діяльністю, яку вони розцінюють радше як покликання та професію, аніж як хобі.

Вистави[ред. | ред. код]

  • 2003 — «У пошуках синього птаха» — казка для дітей і не тільки. П'єса написана учасниками студії. Мотив пошуку птиці щастя навіяно Морісом Метерлінком.
  • 2004 — «Цикута для Сократа» — сучасна драма. Автор — Віктор Герасимчук.
  • 2004 — «Морока» — водевіль. Автор — Олександр Олесь.
  • 2004 — «Новорічний детектив» — казка для дітей. Написана учасниками студії.
  • 2006 — «9-й місячний день» — сучасна напівмістична трагікомедія. Автор — Олександра Погребінська.
  • 2006 — «На перши гулі» — народна комедія. П'єсу Степана Васильченка учасниками театр студії перекладено на говірку с. Черче Камінь-Каширського району.
  • 2006 — «Гарольд і Мод» — трагікомічний фарс. Автори — Колін Хіггінс, Жан-Клод Карр'єр.
  • 2007 — «Івонна — принцеса Бургундська» — фарс або «кому гламурне шоу, а кому — сеанс психоаналізу». Автор — Вітольд Гомбрович.
  • 2008 — «Три знаки» — театро-відео-поетично-музично-пластичне дійство. Автор — Руслана Порицька.
  • 2008 — «У темряві» — містерія. За мотивами етюду Олександра Олеся «По дорозі в казку».
  • 2009 — «Телефонний довідник» — театральна мініатюра
  • 2009 — «На полі крові» — драма. Автор — Леся Українка.
  • 2010 — «Три ворони» — уривок із містерії «Великий льох»
  • 2010 — «Портрет» — драма. Автор — Славомір Мрожек.
  • 2010 — «Мазайло» — трагікомедія. Автор — Микола Куліш.
  • 2011 — «Містерія любові» — музично-пластичне дійство. Автор — Руслана Порицька.
  • 2011 — «Ау!!! Сказане мільйонам» — вербатім. Автор — документальна вистава за записами в інтернеті (форуми, твітер, інтернет-щоденники).
  • 2012 — «Крижем» — новела. Автор — Віктор Гребенюк.
  • 2012 — «Гра долі» — за мотивами п'єси Івана Вирипаєва «Валентинів день».
  • 2012 — «Сенат шаленців». Автор — Януш Корчак.
  • 2013 — «За 10%». Автор — Олег Чорногуз.
  • 2014 — «Таємниця країни сонячних зайчиків». Автор — Всеволод Нестайко.
  • 2014 — «Віткацій є/ Віткація немає». На основі документальних свідчень, інтерв'ю, статей про Станіслава Ігнація Віткевича, а також — цитат і уривків драматичних творів самого Віткація.
  • 2014 — «Дожити до...» — вербатім. Автор — документальна вистава за записами в інтернеті (форуми, твітер, інтернет-щоденники).
  • 2015 — «Мати» — театральний експеримент (спільно з театром «Арабески»). Автор — Станіслав Віткевич.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]