Гаарец

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«га-Арец»
Haaretz en.svgЛоготип
Haaretz logo.svg
Тип щоденна (крім суботи)
Формат Берлінер

Видавець Амос Шокен
Редактор Алуф Бен[1]
Заснована 1919
Мова іврит, англійська
Головний офіс Тель-Авів,
Палестина / Ізраїль
Наклад 72000
(п'ятниця: 100000)[2]

Веб-сторінка:
haaretz.com
haaretz.co.il

«Га-Арец» (івр. הארץКраїна ) — найстаріша щоденна ізраїльська газета, виходить івритом та англійською. Початково «Hadashot Ha'aretz»[3] — «Новини Країни». Була заснована в Палестині британськими окупаційними властями в 1918 році. У 1919 стала виразником поглядів сіоністів — соціалістів, які емігрували з України, а в 1937 році куплена сім'єю Шокен.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Виходить паралельно на івриті та англійською мовою у форматі Берлінер. Англійське видання продається спільно з International Herald Tribune. Обидві версії представлені в інтернеті. В Північній Америці, га-Арец виходить як тижневик, комбінуючи статті п'ятничного випуску з оглядом новин решти частини тижня.

У порівнянні з іншими великими газетами в Ізраїлі, га-Арец використовує менші за розміром і довжиною заголовки і шрифти. Менше місця зайнято ілюстраціями, більше — аналітикою. Його редакційні статті, і головне, op-ed, розміщуються на другій сторінці, вважаються найбільш впливовими серед представників влади і верхніх соціальних верств суспільства[4]. Крім новин, «Гаарец» публікує тематичні статті з соціально-економічних та екологічних питань, а також книжкові та театральні огляди, журналістські розслідування та політичні коментарі.

Основна частина тиражу розповсюджується за передплатою, і в цьому теж відміна від решти ізраїльських газет. У видання на івриті 65000 передплатників, у англійського — 15000[5][6]. За звітами самої газети на основі оплати передплатників повідомляється, що її тираж становить 65 000, щодня продається 72000 примірників і по вихідних 100000 примірників газети[7]. Основну масу читачів становить інтелігенція і політичні та економічні еліти Ізраїлю[8][9][10]. Статистичні дослідження газетного ринку Ізраїлю показали, що «вірогідність того, що людина читає га-Арец, підвищується з доходом і суспільним становищем»[11]. Незважаючи на менший тираж в порівнянні з газетами Едіот Ахронот і Маарів, вважається, що га-Арец надає більший, ніж вони, вплив на політичне життя країни.[8]

Редакційна політика і думки[ред.ред. код]

«Га-Арец» позиціонує себе як «ліберальне» видання стосовно як внутрішніх, так і міжнародних справ[12]. Ряд джерел називають її «ліберальною»[13] [14][15][16], інші — «лівою»[17] і «вкрай лівою» .

Головні редактори газети[ред.ред. код]

Автори газети[ред.ред. код]

Критика газети[ред.ред. код]

У квітні 2002 року письменниця Ірит Лінор написала відкритий лист в «га-Арец», в якому писала, що антисіонізм газети став «тупим і злісним»[18]. Лінор прийшла до висновку, що Держава Ізраїль викликає у керівництва газети огиду. Вона вирішила скасувати підписку на газету, яка всіляко намагалася змусити її соромитися свого сіонізму, патріотизму та інтелекту[19]. Видавець газети Амос Шокен відповів на лист і заперечував, що «га-Арец» підтримує відмову від військової служби і є антисіоністської газетою .

У травні 2005 року Амос Шокен опублікував у своїй газеті статтю, в якій, серед іншого, стверджував, що Ізраїль став «державою апартеїду» . Шокену відповіли правознавець Амнон Рубінштейн, журналіст Дан Маргаліт [en] і багато інших. Професор Рубінштейн відзначив, що Шокен помиляється і, обмежуючи імміграцію, Ізраїль діє в рамках міжнародного права. Дан Маргаліт висловив думку, що Шокен не просто надає свободу діяльності журналістам Гідеону Леві і Аміра Хасс, а є лідером медіагрупи і «веде за собою тих, хто зневажає цінності сіонізму».

У статті, опублікованій в 2008 році в журналі «Ерец Ахерет», журналіст і письменник Гаді Тауб [en] описує той дух презирства до ізраїльтян, який, на його думку, панує в газеті «га-Арец». Він пише, що газета просуває «радикальні антисіоністські погляди, звані постсіонізмом», і відводить центральне місце «делігітимації … права євреїв на самовизначення». Тауб також піддає різкій критиці готовність видавця газети Амоса Шокена переглянути слова державного гімну «Хатіква», оскільки арабській меншині важко ідентифікувати себе з цими словами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. У газети «Гаарец» з'явився новий головний редактор. Сайт «IzRus.co.il». 01.08.2011. Процитовано 6 вересня 2011. 
  2. Dov Alfon named as new Haaretz editor-in-chief — Haaretz — Israel News
  3. O. Elyada, " Haaretz 1918—1937: From an Establishment-Sponsored Newspaper to a Commercial Newspaper, " in: Kesher, 29 (2001) (Heb.);
  4. Beckerman, Gal (September / October 2 005). Disengaged. Columbia Journalism Review. Процитовано 2009-03-14. 
  5. Haaretz (2007-10-26). Subscribe to Haaretz. Haaretz. 
  6. Stephen Glazin (2007-09-06). Ha'aretz, Israel's Liberal Beacon. The Nation. 
  7. Haaretz service. Dov Alfon named as new Haaretz editor-in-chief. Haaretz , Feb 13, 2008.
  8. а б Rebecca L. Torstrick. http://books.google.com/books?id=amvQP0MzxRwC&pg=PA71 Culture and Customs of Israel ]. Greenwood Publishing Group, 2006
  9. Idith Zertal, Chaya Galai. Israel's Holocaust and the Politics of Nationhood . Cambridge University Press, 2005.
  10. Elizabeth Poole, John E. Richardson. Muslims and the News Media . I.B.Tauris, 2006 /
  11. Dan Caspi, Yehiel Limor. The IN / Outsiders: Mass Media in Israel . Hampton Press, 1999. p. 79.
  12. Haaretz.com. About Haaretz.
  13. Dan Caspi: Media Decentralization: The Case of Israel's Local Newspapers . Transaction Publishers, 1986.
  14. Ira Sharkansky: The Politics of Religion and the Religion of Politics: Looking at Israel . Lexington Books, 2000.
  15. Rebecca L. Torstrick. Culture and Customs of Israel . Greenwood Publishing Group, 2006
  16. BBC NEWS|Middle East |Israeli media vents fury at Likud, 17 December, 2002
  17. Middle East &# 124; Sharon orders Gaza pullout plan. BBC News. 2004-02-02. Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 2010-03-05. 
  18. Максим Шевченко - рупор газети «Гаарец». Сайт «IzRus.co.il». 16.11. 2012. Процитовано 29 березня 2014. 
  19. Ірит Лінор. (25.04.2002). Повний лист Лінор (івр.). ynet. Процитовано 29 березня 2014. 

Посилання[ред.ред. код]