Гаванський шляхопровід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гаванський шляхопровід
Гаванський шляхопровід
Вигляд на Гаванський шляхопровід з південної сторони
50°27′33″ пн. ш. 30°24′56″ сх. д. / 50.45944444002777374° пн. ш. 30.41555556002778005° сх. д. / 50.45944444002777374; 30.41555556002778005Координати: 50°27′33″ пн. ш. 30°24′56″ сх. д. / 50.45944444002777374° пн. ш. 30.41555556002778005° сх. д. / 50.45944444002777374; 30.41555556002778005
Офіційна назва Гаванський шляхопровід[1]
Розташування Київ
Галузь застосування комбінований (метро/автомобільний)
Перетинає залізнічні колії
Кількість смуг руху 4+4
Початок будівництва 1910-ті роки
Відкрито початок 1970-х років (у нинішньому вигляді)
Картах Google
Гаванський шляхопровід у Вікісховищі?

Га́ванський шляхопрові́д — комбінований шляхопровід на проспекті Перемоги в Києві над залізницею Київ-Волинський — Почайна. Назва — від залізничної лінії від Київ-Волинського до гавані, яку почали будувати у 1910-х роках.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше шляхопровід був побудований у другій половині 1910-х років під час побудови північної залізничної гілки від Київ-Волинського до гавані. Шляхопровід був дерев’яним, по ньому здійснювалася автомобільний та трамвайний рух по Брест-Литовькому шосе у напрямку Святошина. Був зруйнований під час Другої світової війни, у нинішньому вигляді відновлений у 1950-х роках. Південну частину шляхопроводу, по якій наразі здійснюється автомобільний рух в сторону центру, було зведено на Брест-Литовському проспекті в безпосередній близькості від зупинного пункту Рубежівський. Там знаходилась і трамвайна лінія[2].

При продовженні у 1971 році Святошинсько-Броварської лінії метро до станції «Святошин», нова ділянка якої має неглибоке залягання, була відкрита друга черга шляхопроводу, що складалась з критого метромосту на перегоні між станціями «Жовтнева» та «Нивки», а також пішохідної ділянки на його даху.

З початку 1980-х років почалася ґрунтовна реконструкція проспекту: 1982 року було знято трамвайне сполучення[3], а пішохідну частину мосту перетворили в автомобільну.

Реконструкція шляхопроводу була проведена в 2001 році. Було ліквідовано аварійний стан опор, а конструкції шляхопроводу приведено до належного технічного стану конструкції[4].

Влітку 2016 року, у рамках реконструкції проспекту Перемоги, було проведено капітальний ремонт мостового полотна[5]. Під час ремонту було облаштовано проїжджу частину та тротуари, а також встановлено нові колесовідбійні і перильні огородження.

Особливості будови[ред. | ред. код]

Шляхопровід складається з двох частин — в сторону області та в бік центру. Шляхопровід в сторону області має нижній ярус, по якому проходить суміщений (в обидва напрямки) тунель Святошинсько-Броварської лінії метро. Цим пояснюється велика відстань між залізничними тунелями та автомобільною частиною шляхопроводу. Таким чином, північна частина Гаванського шляхопроводу є ще й критим метромостом.

Зображення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Про землю і про людей святошинських: Колективна монографія / Кер. проекту В. Мазепа. — К. : Еліт-прес, 2008. — 484 с.
  • Вакулишин Сергій. Тисяча років історії Ленінградського району Києва: Методичне видання. — К.: Український центр духовної культури, 1998. — 46 с.
  • Вакулишин Сергій. Святошинський район столиці: Посіб. з місцевої історії. — К. : Гамма-принт, 2004. — 95 с.
  • Вакулишин Сергій. Терени Святошинського аміністративного району Києва до 1973 року: Енциклопедичний довідник. — К. : УНП, 2011. — 28 с.