Гавкіт (звук)
Гавкіт — звук, що видається, як правило, собаками, хоча іноді цим же словом називають схожі звуки, що видаються вовками, лисицями, куницями та ластоногими[1]. В одному з досліджень гавкіт позначений як уривчастий звук або серія звуків, що повторюються, що тривають в середньому 40-140 мс[2] .
Дослідник Софія Ін у своїй роботі, заснованій на вивченні 4672 записів гавкання, виділила як мінімум три різні типи даного звуку у собак, що відрізняються як частотою, так і причиною: попередження про небезпеку (390—1156 Гц); комунікація один з одним (476—1502 Гц); гавкіт, викликаний ізоляцією (частоти різні, гавкіт найчастіше уривчастий)[3] . При цьому в дослідженні інших авторів виділяється до 12 різних типів гавкоту[4] .
У вовків даний тип вокалізації також зустрічається, проте дослідженнями встановлено, що гавкіт у цих тварин короткий і вживається ними досить рідко, тоді як гавкіт собак довгий, ритмічний і використовується набагато частіше і в різних ситуаціях[5] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lord, Kathryn., Feinstein, Mark., Coppinger, Raymond. Barking and mobbing. [Архівовано 2011-06-29 у Wayback Machine.] Behavioral Processes. 2009.
- ↑ Acoustic parameters of dog barks carry emotional information for humans; Peter Pongracz, Csaba Molnar, Adam Miklosi Applied Animal Behaviour Science(2006) [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Barking in domestic dogs: context specificity and individual identification SOPHIA YIN & BRENDA MCCOWAN, ANIMAL BEHAVIOUR, 2004, 68, 343 [Архівовано 2017-09-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Human listeners are able to classify dog (Canis familiaris) barks recorded in different situations.Pongrácz P, Molnár C, Miklósi A, Csányi V. J Comp Psychol. 2005 May;119(2):136-44
- ↑ Coppinger, R.; M. Feinstein. 'Hark! Hark! The dogs do bark...' and bark and hark. // Smithsonian. — 1991. — Т. 21 (21 April). — С. 119—128.
