Гаврилишин Богдан Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Богдан-Володимир Гаврилишин

Hawrylyshyn Bohdan b&w.png

Богдан Гаврилишин у 2014 році
Народився 19 жовтня 1926(1926-10-19)
містечко Коропець, нині смт, Монастириський район, Тернопільська область
Помер 24 жовтня 2016(2016-10-24) (90 років)
м. Київ, Україна
Поховання Коропець[1]
Місце проживання Женева, Київ
Громадянство Канада Канада
Національність українець
Діяльність економіст, дипломат
Alma mater Університет Торонто, Університет Женеви
Сфера інтересів Економіка
Заклад МІМ-Женева, МІМ-Київ
Науковий ступінь Ph. D.
Член НАН України і Римський клуб
Нагороди
Орден Свободи — 2016
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України — 1992
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесний громадянин міста Чорткова
Автограф Підпис Б. Гаврилишина.gif

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Гаврилишин Богдан Дмитрович у Вікісховищі?
Богдан Гаврилишин у Львові на святкуваннях 95-ліття Пласту. 15 квітня 2007 р.

Богда́н-Володимир Дми́трович Гаврили́шин (19 жовтня 1926, містечко (нині смт) Коропець — 24 жовтня 2016, м. Київ, Україна[2]) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Був громадянином Канади.

Життєпис[ред. | ред. код]

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня[3] 1926 року у містечку Коропець, Бучацького повіту, Тернопільського воєводства, Польської Республіки. Його батько був сусідом Марка Каганця[4]. 1930 року батько Б. Гаврилишина придбав близько 10 га землі між м. Бучачем і с. Жизномиром, де згодом збудував дім, який зберігся донині.

Три роки Богдан навчався у початковій школі в с. Жизномирі[5]. Потім — у польськомовній Бучацькій державній гімназії,[6] яку після приходу радянської влади перетворили на середню школу[7]. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії,[8] а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії[9].

Під час Другої світової війни у 1944 року Гаврилишина вивозять до Третього Рейху. Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок.

1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році — магістра за спеціальністю «Інженер-механік» у Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.

З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Б. Д. Гаврилишин виступає радником декількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років свого життя Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). За час свого проживання у Женеві, викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року Б. Д. Гаврилишином засновано Міжнародний інститут менеджменту у місті Києві. У 1996—1997 роках — обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.

Протягом цього часу, активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1937 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

У 2010 році Б. Д. Гаврилишином було засновано Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.

Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня»[10][11].

Богдан Гаврилишин пішов з життя о 5-й ранку 24 жовтня 2016 року, знаходячись у родинному колі, у своїй квартирі в місті Києві[12][13].

Церква святого Миколая на Аскольдовій Могилі, Паркова дорога

Церемонія прощання відбулася 28 жовтня:

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина, Лені Гаврилишина[15], з якою виховав трьох дітей — двох дочок Тіну[16] й Тусю[17] та сина Леся[18].

Наукові ступені[ред. | ред. код]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

Для Prometheus записав курс відеолекцій, в яких містяться поради та відповіді на питання сьогодення[20].

Світогляд[ред. | ред. код]

Богдан Дмитрович не раз публічно казав, що проголошення незалежності України він вважав найщасливішою миттю у житті. Він акцентує на тому, що в Україні дуже високий рівень науки. Він аргументовано заперечує всі закиди про відтік наукової сили:

«Я можу це порівняти, бо бував у різних країнах. Виходить навіть такий парадокс. Приїздять сюди фахівці з США начебто допомагати Україні робити реформу освіти, а у тій самій країні, цебто в США, 30 відсотків випускників середніх шкіл є дуже слабенькими. Вони не вміють добре читати і писати по-англійськи, не кажучи вже про інші мови. В Україні такого нема. Випускники середньої школи, я не раз зустрічався з ними — це вже освічені люди», — цитату взято з книжки Ігоря Шарова.

Однією з найважливіших умов настання кращого життя Богдан Гаврилишин вважав якнайшвидше впровадження новітніх технологій і прискорення ринкових реформ.

На ідею, так званого, єднання України у слов'янському союзі, то Гаврилишин мав глибоке переконання, ще на початку 2000-х, що Росія і Білорусь не допоможуть Україні вийти на вищий рівень життя і розвитку Та ж Росія і надалі покладатиметься на свої природні ресурси, на експорт нафти і газу, а не на інтенсивні фактори економічного зростання, як це здійснюють приміром Японія чи Південна Корея — країни, що не мають енергоносіїв.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Головування[ред. | ред. код]

  • Голова Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень;
  • Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту;
  • Президент Тернопільської академії народного господарства, Україна;
  • Голова правління міжнародного фонду «Відродження».

Відзнаки і вшанування[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Статті Богдана Гаврилишина[ред. | ред. код]

Інтерв'ю у ЗМІ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://bhfamily.org/gavrylyshyn/
  2. Помер Богдан Гаврилишин // Українська правда.
  3. У деяких документах є інша дата — 17 жовтня
  4. Маркевич В., Гаврилишин Д. Калейдоскоп Минулого. Коропець // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 557.
  5. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 14.
  6. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 15.
  7. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 20.
  8. Там само. — С. 26.
  9. Там само. — С. 28.
  10. Ініціатива «Першого грудня». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2017-03-09. 
  11. Все XX сторіччя український народ і влада були розділені - Сверстюк. Історична правда. Процитовано 2017-03-09. 
  12. Помер Богдан Гаврилишин. Телеканал новин 24. Процитовано 2017-03-09. 
  13. На 91 році пішов з життя відомий економіст Богдан Гаврилишин. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-24. 
  14. У Києві попрощалися з видатним економістом Богданом Гаврилишиним. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-28. 
  15. Повне ім'я: Гаврилишина Леоніда Петрівна.
  16. Крістін, повне ім'я: Христина Гаврилишин-Батруч (англ. Christine Hawrylyshyn-Batruch)
  17. Патрисія, повне ім'я: Патрісія Гаврилишина-Шморгун (англ. Patricia Hawrylyshyn-Shmorhun)
  18. Леслі, повне ім'я: Леслі Гаврилишин англ. Leslie Hawrylyshyn
  19. а б Дозвіл на публікацію на умовах CC BY-SA
  20. Курс лекцій Богдана Гаврилишина prometheus.org.ua
  21. Указ Президента України від 21 жовтня 2016 року № 469/2016 «Про нагородження Б.Гаврилишина орденом Свободи»
  22. Президент нагородив орденом Свободи відомого українського економіста та мецената Богдана Гаврилишина // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 21 жовтня 2016
  23. http://dt.ua/UKRAINE/na-91-roci-zhittya-pomer-ukrayinskiy-ekonomist-ta-mecenat-bogdan-gavrilishin-222567_.html
  24. Указ Президента України від 19 травня 2005 року № 825/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ)»
  25. Указ Президента України від 16 жовтня 1996 року № 951/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  26. Гаврилишин Богдан Дмитрович // Сайт Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя
  27. Постанова КМУ від 17 листопада 2001 р. № 1542 «Про нагородження Гаврилишина Б. Д. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  28. Рішення Чортківської міської ради від від 6 червня 2016 року № 255 Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чорткова»
  29. Почесні громадяни м. Чорткова Архівовано 5 October 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. // Чортківська міська рада.

Джерела[ред. | ред. код]