Гаврилишин Богдан Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Гаврилишин.
Богдан Гаврилишин
Hawrylyshyn Bohdan b&w.png
Портрет Богдана Гаврилишина з книги "До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє"
Народився 19 жовтня 1926(1926-10-19) (89 років)
м-ко Коропець, Бучацький повіт
Місце проживання Женева, Київ
Громадянство Канада Канада
Національність Українець
Alma mater Університет Торонто, Університет Женеви
Галузь наукових інтересів Економіка
Заклад МІМ-Женева, МІМ-Київ
Науковий ступінь Ph. D.
Нагороди Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975), Орден князя Ярослава Мудрого (2005)

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Богдан Гаврилишин у Львові на святкуваннях 95-ліття Пласту. 15 квітня 2007 р.

Богда́н Дми́трович Гаврили́шин (нар. 19 жовтня 1926, м-ко Коропець) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, дійсний член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина.

Біографія[ред. • ред. код]

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (тепер смт, Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, за польським адмінподілом - Тернопільське воєводство, Польська республіка). Його батько був сусідом Марка Каганця[1]).

Під час ІІ Світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 р. перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 р. виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

1952 р. здобуває ступінь бакалавра, 1954 р. магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті Торонто. У 1954–1960 рр. обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 р. — мешканець Швейцарії. 1976 р. здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.

З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності є радником кількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Очолював посади Директора з навчання (1960–1968 рр.), директора Інституту (1968–1986 рр.), почесного науковця (1986–1989 рр.). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами та ін.

1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту (Київ). У 1996–1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля (Женева).

Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях в більш, ніж 70 країнах, продовжує це робити.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 р. У 2006—2008 рр. — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.).

У 2010 р. заснував Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка критичної маси молодих українців, які на власному досвіді вивчили як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує Україну.

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[2][3]

Громадянин Канади. Одружений, дружина — Лені Гаврилишина[4]. Має двох дочок (Тіна[5] та Туся[6]) та сина (Лесь[7]).

Наукові ступені[ред. • ред. код]

Гаврилишин Богдан Дмитрович
у сестринських Вікіпроектах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
commons: Гаврилишин Богдан Дмитрович у Вікісховищі?

Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

  • «Навчання керівних кадрів — Методичні аспекти». «Петер Ланг», Берн — Франкфурт — Лас Вегас, 1977.
  • «Дороговкази в майбутнє — До ефективніших суспільств», Пергамон Пресс, Оксфорд, 1980 (англійською мовою). Також видана французькою, німецькою, японською, корейською, іспанською, польською та українською (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA))[8] мовами — загалом 12 мов. 26 травня 2009 в Українському домі у Києві відбулася презентація третього видання цієї праці українською мовою.
  • Залишаюсь українцем: спогади / Богдан Гаврилишин. — Київ : Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2011. — 288 сторінок: ілюстрації (Серія «Українці у світовій цивілізації»). Наклад 5000 примірників. ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-966-2171-98-3 (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA))[8].

Громадська діяльність[ред. • ред. код]

  • Дійсний член Римського клубу
  • Іноземний член Національної академії наук України
  • Член Міжнародної Академії Менеджменту
  • Член Світової Академії Мистецтва та Науки
  • Член Ради Фонду Жана Моне для Європи, Лозанна
  • Член Наглядової Ради Української Правничої Фундації, Київ
  • Академік Міжнародної Академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки
  • Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.)

Головування[ред. • ред. код]

  • Голова Наглядової Ради Міжнародного центру перспективних досліджень
  • Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту
  • Президент Тернопільської Академії Народного Господарства, Україна;
  • Голова правління Міжнародного Фонду «Відродження».

Відзнаки[ред. • ред. код]

Галерея[ред. • ред. код]

  • В Київському офісі, лютий 2012

  • Дозвіл на публікацію творів на умовах CC BY-SA

Статті Богдана Гаврилишина[ред. • ред. код]

Інтерв'ю у ЗМІ[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Маркевич В., Гаврилишин Д. Каледоскоп Минулого // Коропець / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 557.
  2. ↑ http://www.radiosvoboda.org/content/article/24422199.html
  3. ↑ http://www.istpravda.com.ua/short/2011/12/15/65403/
  4. ↑ повне ім'я: Гаврилишина Леоніда Петрівна
  5. ↑ Крістін, повне ім'я: Christine Hawrylyshyn-Batruch
  6. ↑ Патриція, повне ім'я: Patricia Hawrylyshyn-Shmorhun
  7. ↑ Леслі, повне ім'я: Leslie Hawrylyshyn
  8. ↑ а б Дозвіл на публікацію на умовах CC BY-SA

Джерела[ред. • ред. код]

Plast National Scout Organization (blue background).svg Національна скаутська оргазація України «Пласт» Plast National Scout Organization.svg
Ідейні засади, символіка
Plast National Scout Organization.svg
Пластові табори, акції, свята
Пластові пісні
Пластові улади
Пластові курені
УПЮ в Україні:
1 • 2 • 3 • 4 • 5 • 6 • 7 • 8 • 9 • 11 • 12 • 13 • 14 • 15 • 16 • 17 • 18 • 20 • 21 • 22 • 23 • 24 • 25 • 26 • 27 • 28 • 29 • 30 • 32 • 33 • 35 • 36 • 37 • 40 • 41 • 42 • 43 • 44 • 45 • 46 • 47 • 48 • 49 • 50 • 51 • 52 • 53 • 54 • 55 • 56 • 58 • 59 • 60 • 61 • 62 • 63 • 64 • 65 • 66 • 67 • 69 • 70 • 71 • 72 • 73 • 75 • 77 • 79 • 81 • 83 • 85 • 87 • 89 • 91 • 93 • 95 • 97 • 99 • 101 • Курінь імені Тарнавського • Курінь імені Захара Беркута • Курінь імені Ганни Барвінок • Курінь імені князя Острозького • Курінь імені Євгена Деслава
УПЮ в США:
1 • 2 • 3 • 4 • 5 • 6 • 7 • 10 • 12 • 13 • 17 • 19 • 20 • 28 • 31 • 45 • 50
УСП та УПС:
Австрія • Блискавки • Брати Моуглі • Буриверхи • Ватага Бурлаків • Велике плем'я Сіроманці • Верховинки • Вовкулаки • Гайдамаки • Дружинники • Дубова кора • Закарпатці • Карпатські Вовки • Княгині • Літавиці • Лісові Мавки • Лісові Чорти • Мандрівники • Непрості • Нові обрії • Одержимі • Орден Залізної Остроги • Орден Хрестоносців • Орликівці • Передові • Перелетні птиці • Перші стежі • Побратими • Рутенії • Спартанки • Степові відьми • Ті, що греблі рвуть • Характерники • Хмельниченки • Холодний яр • Хуртовина • Целібат Мурлики • Червона Калина • Червоні маки • Чорноморські хвилі • Чорноморці • Чортополохи • Чота Крилатих
Засновники Пласту
(осінь 1911 — перші гуртки;
12 квітня 1912 — перша присяга;
1913 — пластовий комітет)
Начальні Пластуни
Видатні Пластуни
Іван Андрух • Степан Бандера • Василь Білас • Володимир Бірчак • Роман Воронка • Євген Врецьона • Іван Гавдида • Богдан Гаврилишин • Іван Гриньох • Любомир Гузар • Борис Ґудзяк • Дмитро Данилишин • Микола Колесса • Василь Кук • Василь Кучабський • Юрій Логуш • Іван Равлик • Віталій Рафальський • Лев Ребет • Любомир Романків • Юрій Старосольський • Орест Субтельний • Гайдемарі Стефанишин-Пайпер • Олександр Тисовський • Атанас Фіґоль • Петро Франко • Микола Ценко • Федір Черник • Іван Чмола • Роман Шухевич • Василь Янішевський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаврилишин_Богдан_Дмитрович&oldid=18882467