Гаврилишин Богдан Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан-Володимир Гаврилишин
Богдан Гаврилишин у 2014 році
Богдан Гаврилишин у 2014 році
Народився 19 жовтня 1926(1926-10-19)
містечко Коропець, нині смт, Монастириський район, Тернопільська область
Помер 24 жовтня 2016(2016-10-24) (90 років)
м. Київ, Україна
Місце проживання Женева, Київ
Громадянство Канада Канада
Національність українець
Alma mater Університет Торонто, Університет Женеви
Галузь наукових інтересів Економіка
Заклад МІМ-Женева, МІМ-Київ
Науковий ступінь Ph. D.
Нагороди
Орден Свободи — 2016
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України — 1992
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Автограф Підпис Б. Гаврилишина.gif

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Гаврилишин Богдан Дмитрович у Вікісховищі?
Богдан Гаврилишин у Львові на святкуваннях 95-ліття Пласту. 15 квітня 2007 р.

Богда́н-Володимир Дми́трович Гаврили́шин (19 жовтня 1926, містечко (нині смт) Коропець — 24 жовтня 2016, м. Київ, Україна[1]) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, дійсний член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Був громадянином Канади.

Життєпис[ред.ред. код]

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня[2] 1926 року у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район, Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця[3]). У 1930 році батько Б. Д. Гаврилишина придбав близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де згодом збудував дім, який зберігся донині.

Три роки Богдан Гаврилишин навчався у початковій школі в с. Жизномирі[4]. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії[5] (у 1936/37 навчальному році закінчив 7 клас[6] у 1937/38 навчальному році закінчив 8 клас[7][8]), яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу[9]. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії,[10] а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії[11].

Під час ІІ Світової війни у 1944 року Гаврилишина вивозять до Німеччини. Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок.

1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році - магістра за спеціальністю «Інженер-механік» у Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.

З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Б. Д. Гаврилишин виступає радником декількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років свого життя Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). За час свого проживання у Женеві, викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року Б. Д. Гаврилишином засновано Міжнародний інститут менеджменту у місті Києві. У 1996—1997 роках — обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.

Протягом цього часу, активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

У 2010 році Б. Д. Гаврилишином було засновано Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.

Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня»[12][13].

Богдан Гаврилишин пішов з життя о 5-й ранку 24 жовтня 2016 року, знаходячись у родинному колі, у своїй квартирі в місті Києві[14][15].

Церква святого Миколая на Аскольдовій Могилі, Паркова дорога

Церемонія прощання відбулася 28 жовтня:

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений з Лені Гаврилишиною[17], з якою виховав трьох дітей — двох дочок Тіну[18] й Тусю[19] та сина Леся[20].

Наукові ступені[ред.ред. код]

Науковий доробок[ред.ред. код]

Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

  • Дійсний член Римського клубу
  • Іноземний член Національної академії наук України
  • Член Міжнародної академії менеджменту
  • Член Світової академії мистецтва та науки
  • Член Ради фонду Жана Моне для Європи, Лозанна
  • Член Наглядової ради української правничої фундації, Київ
  • Академік Міжнародної академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки
  • Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.)

Головування[ред.ред. код]

  • Голова Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень
  • Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту
  • Президент Тернопільської академії народного господарства, Україна;
  • Голова правління міжнародного фонду «Відродження».

Відзнаки і вшанування[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Статті Богдана Гаврилишина[ред.ред. код]

Інтерв'ю у ЗМІ[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Помер Богдан Гаврилишин // Українська правда.
  2. у деяких документах є дата 17 жовтня
  3. Маркевич В., Гаврилишин Д. Каледоскоп Минулого // Коропець / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 557.
  4. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 14.
  5. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 15.
  6. Sprawozdanie… za rok szkolny 1936/37… — S. 51.
  7. Sprawozdanie… za rok szkolny 1937/38… — S. 53.
  8. його однокласником був Лев Боцюрко
  9. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 20.
  10. Там само. — С. 26.
  11. Там само. — С. 28.
  12. Ініціатива «Першого грудня». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2017-03-09. 
  13. Все XX сторіччя український народ і влада були розділені - Сверстюк. Історична правда. Процитовано 2017-03-09. 
  14. Помер Богдан Гаврилишин. Телеканал новин 24. Процитовано 2017-03-09. 
  15. На 91 році пішов з життя відомий економіст Богдан Гаврилишин. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-24. 
  16. У Києві попрощалися з видатним економістом Богданом Гаврилишиним. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-28. 
  17. Повне ім'я: Гаврилишина Леоніда Петрівна.
  18. Крістін, повне ім'я: Христина Гаврилишин-Батруч (англ. Christine Hawrylyshyn-Batruch)
  19. Патриція, повне ім'я: Патріція Гаврилишин-Шморгун (англ. Patricia Hawrylyshyn-Shmorhun)
  20. Леслі, повне ім'я: Леслі Гаврилишин англ. Leslie Hawrylyshyn
  21. а б Дозвіл на публікацію на умовах CC BY-SA
  22. Указ Президента України від 21 жовтня 2016 року № 469/2016 «Про нагородження Б.Гаврилишина орденом Свободи»
  23. Президент нагородив орденом Свободи відомого українського економіста та мецената Богдана Гаврилишина // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 21 жовтня 2016
  24. http://dt.ua/UKRAINE/na-91-roci-zhittya-pomer-ukrayinskiy-ekonomist-ta-mecenat-bogdan-gavrilishin-222567_.html
  25. Указ Президента України від 19 травня 2005 року № 825/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ)»
  26. Указ Президента України від 16 жовтня 1996 року № 951/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  27. Гаврилишин Богдан Дмитрович // Сайт Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя
  28. Постанова КМУ від 17 листопада 2001 р. № 1542 «Про нагородження Гаврилишина Б. Д. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  29. Почесні громадяни м. Чорткова // Чортківська міська рада.

Джерела[ред.ред. код]