Гаврилишин Богдан Дмитрович

Богдан-Володимир Гаврилишин
Богдан Гаврилишин у 2014 році
Народився	19 жовтня 1926(1926-10-19) містечко Коропець, нині смт, Монастириський район, Тернопільська область
Помер	24 жовтня 2016(2016-10-24) (90 років) м. Київ, Україна
Місце проживання	Женева, Київ
Громадянство	Канада
Національність	українець
Alma mater	Університет Торонто, Університет Женеви
Галузь наукових інтересів	Економіка
Заклад	МІМ-Женева, МІМ-Київ
Науковий ступінь	Ph. D.
Нагороди
Автограф
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Гаврилишин Богдан Дмитрович на Вікісховищі

Богдан Гаврилишин у Львові на святкуваннях 95-ліття Пласту. 15 квітня 2007 р.

Богда́н-Володимир Дми́трович Гаврили́шин (19 жовтня 1926, містечко (нині смт) Коропець — 24 жовтня 2016, м. Київ, Україна) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, дійсний член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Був громадянином Канади.

Життєпис

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район, Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця). У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім, який зберігся донині.

Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії (у 1936/37 навчальному році закінчив 7 клас у 1937/38 навчальному році закінчив 8 клас), яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії.

Під час ІІ Світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

1952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.

З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності був радником кількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996—1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля в Женеві.

Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш, ніж 70 країнах.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

У 2010 році заснував Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка критичної маси молодих українців, які на власному досвіді вивчили як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує Україну.

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

24 жовтня 2016 року о 5-й ранку п. Богдан помер у родинному колі у своїй квартирі у Києві.

Церква святого Миколая на Аскольдовій Могилі, Паркова дорога

Церемонія прощання відбулася 28 жовтня:

• з 8:00 ранку до 14:00 у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ), що на вул. Шулявська, 10/12-В.
• з 16:00 до 22:00 у церкві Святого Миколая на Аскольдовій Могилі, яку особисто відвідував Богдан Гаврилишин у неділі.

Сім'я

Був одружений з Лені Гаврилишиною, з якою виховав трьох дітей — двох дочок Тіну й Тусю та сина Леся.

Наукові ступені

• Ph. D. (Доктор філософії-економіки) у Женевському університеті (1976 р.)
• Почесний ступінь доктора права, Йоркський університет, Торонто, Канада (1984 р.);
• Почесний ступінь доктора права, Альбертський університет, Канада (1986 р.);
• Почесний ступінь доктора права, Тернопільська академія народного господарства, Україна;
• Почесний ступінь доктора права, Прикарпатський Університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
• Почесний ступінь доктора права, Чернівецький Університет ім. Ю. Федьковича;
• Почесний професор НаУКМА (2008 р.);
• Почесний професор Київський університет імені Бориса Грінченка (2012);
• Почесний професор Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України (2014);
• Почесний професор Університет державної фіскальної служби України (2016).

Науковий доробок

Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

• «Навчання керівних кадрів — Методичні аспекти». «Петер Ланг», Берн — Франкфурт — Лас-Вегас, 1977.
• Гаврилишин Б. Україна: 20 минулих і 20 майбутніх років державотворення // Той, хто відродив Могилянку: зб. до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. — К. : Києво-Могилянська академія, 2007. — С. 245—257.
• «Дороговкази в майбутнє — До ефективніших суспільств», Пергамон Прес, Оксфорд, 1980 (англійською мовою). Також видана французькою, німецькою, японською, корейською, іспанською, польською та українською (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA)) мовами — загалом 12 мов. 26 травня 2009 в Українському домі в Києві відбулася презентація третього видання цієї праці українською мовою.
• Залишаюсь українцем: спогади / Богдан Гаврилишин. — Київ: Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2011. — 288 сторінок: ілюстрації (Серія «Українці у світовій цивілізації»). Наклад 5000 примірників. ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-966-2171-98-3 (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA)).

Громадська діяльність

• Дійсний член Римського клубу
• Іноземний член Національної академії наук України
• Член Міжнародної академії менеджменту
• Член Світової академії мистецтва та науки
• Член Ради фонду Жана Моне для Європи, Лозанна
• Член Наглядової ради української правничої фундації, Київ
• Академік Міжнародної академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки
• Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.)

Головування

• Голова Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень
• Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту
• Президент Тернопільської академії народного господарства, Україна;
• Голова правління міжнародного фонду «Відродження».

Відзнаки і вшанування

• Орден Свободи (21 жовтня 2016) — за визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність
• Орден святого Миколая Чудотворця від Патріархату УПЦ (КП) (19 жовтня 2016)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 травня 2005) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної економічної освіти, плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм
• Орден «За заслуги» III ст. (16 жовтня 1996) — за особистий внесок у зміцнення української державності, піднесення авторитету України у світі
• Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (17 листопада 2001) — за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти і науки
• Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975 р.)
• Відзнака Видатного Інженера, Почесний зал, Університет Торонто, Канада (1986 р.)
• 19 жовтня 2016 у Національному палаці мистецтв «Україна» в Києві відбувся святковий ювілейний концерт «Мистецтво життя» з нагоди 90-річчя Богдана Гаврилишина.
• «Почесний громадянин міста Чорткова»

Галерея

• 

  У Київському офісі, лютий 2012

• 

  Дозвіл на публікацію творів на умовах CC BY-SA

Статті Богдана Гаврилишина

• Богдан Гаврилишин. Национальная идея, утопия или реальная возможность? // Зеркало недели. — 2006. — 11–17 лют. рос. 
• Богдан Гаврилишин. Національна ідея, утопія чи реальна можливість? // Тренінги перемовин та продажу // Дзеркало тижня. — 2006. — 11 лют.
• Менеджер світу українського походження // Україна молода. — 2011. — 19 жовт.
• Богдан Гаврилишин. (Чи не) Забагато критики // Українська правда. — 2016. — 28 лип.

Інтерв'ю у ЗМІ

• Сергій Лещенко. Член Римського клубу Богдан Гаврилишин: Через 30 років Україна могла б розраховувати на повноцінне членство в ЄС // Часопис «Ї» / передрук з «Української правди». — 2004. — 23 січ.
• Україна у світовому контексті // Схід. — 2005. — Травень.
• Сергій Грабовський. Дороговкази у майбутнє: 25 років потому // Українська правда. — 2005. — 14 листоп.
• Украина и Европа — безответная любовь? // Наша Газета.ch. — 2014. — 13 лют. рос. 
• Євгенія Мазур. За два роки в Україні почнеться економічне диво // Телеканал 24. — 2015. — 4 лют.
• Богдан Гаврилишин: Починайте з великих мрій! // Телеканал UΛ:Перший. — 2015. — 16 лип.
• Марія Щур. Якби Україна мала півмільйона пластунів, за її майбутнє можна було б не турбуватися — Богдан Гаврилишин // Радіо Свобода. — 2016. — 13 черв.

Джерела

• Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем: спогади. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2011. — 288 с.: іл. — (Серія «Українці у світовій цивілізації»). — ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-966-2171-98-3.
• Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем: спогади. — Видання 2-е, без змін. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2012. — 288 с.: іл. — ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-617-615-012-1.
• Железняк М. Г. Гаврилишин Богдан Дмитрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. : іл. — ISBN 966-02-3355-8.
• Мельничук Б. Гаврилишин Богдан-Володимир Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 315—316. — ISBN 966-528-197-6.