Гаврилишин Богдан Дмитрович
Богдан-Володимир Гаврилишин | |
---|---|
Богдан Гаврилишин у 2014 році | |
Народився |
19 жовтня 1926 містечко Коропець, нині смт, Монастириський район, Тернопільська область |
Помер |
24 жовтня 2016 (90 років) м. Київ, Україна |
Поховання | Коропець[1] |
Місце проживання | Женева, Київ |
Громадянство |
![]() |
Національність | українець |
Діяльність | економіст, дипломат |
Alma mater | Університет Торонто, Університет Женеви |
Сфера інтересів | Економіка |
Заклад | МІМ-Женева, МІМ-Київ |
Науковий ступінь | Ph. D. |
Член | НАН України і Римський клуб |
Нагороди | |
Автограф |
![]() |
![]() ![]() Гаврилишин Богдан Дмитрович у Вікісховищі? |
Богда́н-Володимир Дми́трович Гаврили́шин (19 жовтня 1926, містечко (нині смт) Коропець — 24 жовтня 2016, м. Київ, Україна[2]) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Був громадянином Канади.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня[3] 1926 року у містечку Коропець, Бучацького повіту, Тернопільського воєводства, Польської Республіки. Його батько був сусідом Марка Каганця[4]. 1930 року батько Б. Гаврилишина придбав близько 10 га землі між м. Бучачем і с. Жизномиром, де згодом збудував дім, який зберігся донині.
Три роки Богдан навчався у початковій школі в с. Жизномирі[5]. Потім — у польськомовній Бучацькій державній гімназії,[6] яку після приходу радянської влади перетворили на середню школу[7]. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії,[8] а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії[9].
Під час Другої світової війни у 1944 року Гаврилишина вивозять до Третього Рейху. Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок.
1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році — магістра за спеціальністю «Інженер-механік» у Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.
З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Б. Д. Гаврилишин виступає радником декількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.
Майже тридцять років свого життя Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). За час свого проживання у Женеві, викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
1990 року Б. Д. Гаврилишином засновано Міжнародний інститут менеджменту у місті Києві. У 1996—1997 роках — обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.
Протягом цього часу, активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1937 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.
У 2010 році Б. Д. Гаврилишином було засновано Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.
Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня»[10][11].
Богдан Гаврилишин пішов з життя о 5-й ранку 24 жовтня 2016 року, знаходячись у родинному колі, у своїй квартирі в місті Києві[12][13].
Церемонія прощання відбулася 28 жовтня:
- з 8:00 ранку до 14:00 у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ), що на вул. Шулявська, 10/12-В[14].
- з 16:00 до 22:00 у церкві Святого Миколая на Аскольдовій Могилі, яку Богдан Гаврилишин відвідував у неділю.
Сорт соняшника[ред. | ред. код]
З ініціативи Бізнес-школи МІМ-Київ спеціально до 90-річного ювілею Богдана Дмитровича у 2016 році було виведено сорт соняха «Богдан Гаврилишин». У 2017 році за сприяння Фонду Богдана Гаврилишина було розпочато «Марафон відповідальності». Метою флешмоб-акції є «привернення уваги українців до позитивних змін, які роблять активні та відповідальні люди у всіх куточках України. Символізм марафону полягає у невеликому завданні: висадити і зростити соняшник вищевказаного сорту. Причому учаснику акції варто не просто посадити насіння, а й розповісти у соціальних мережах про власний внесок у позитивні зміни, про ініціативи, у яких він бере участь. А за 100 днів — це приблизний час дозрівання соняшника — можна зробити чимало корисних справ.[15][16][17][18]
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина, Лені Гаврилишина[19], з якою виховав трьох дітей — двох дочок Тіну[20] й Тусю[21] та сина Леся[22].
Наукові ступені[ред. | ред. код]
- Ph. D. (Доктор філософії в економіці) у Женевському університеті (1976 р.)
- Почесний ступінь доктора права, Йоркський університет, Торонто, Канада (1984 р.);
- Почесний ступінь доктора права, Альбертський університет, Канада (1986 р.);
- Почесний ступінь доктора права, Тернопільська академія народного господарства, Україна;
- Почесний ступінь доктора права, Прикарпатський Університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
- Почесний ступінь доктора права, Чернівецький Університет ім. Ю. Федьковича;
- Почесний професор НаУКМА (2008 р.);
- Почесний професор Київський університет імені Бориса Грінченка (2012);
- Почесний професор Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України (2014);
- Почесний професор Університет державної фіскальної служби України (2016).
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.
- «Навчання керівних кадрів — Методичні аспекти». «Петер Ланг», Берн — Франкфурт — Лас-Вегас, 1977.
- Гаврилишин Б. Україна: 20 минулих і 20 майбутніх років державотворення // Той, хто відродив Могилянку: зб. до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. — К. : Києво-Могилянська академія, 2007. — С. 245—257.
- «Дороговкази в майбутнє — До ефективніших суспільств», Пергамон Прес, Оксфорд, 1980 (англійською мовою). Також видана французькою, німецькою, японською, корейською, іспанською, польською та українською (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA))[23] мовами — загалом 12 мов. 26 травня 2009 в Українському домі в Києві відбулася презентація третього видання цієї праці українською мовою.
- Залишаюсь українцем: спогади / Богдан Гаврилишин. — Київ: Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2011. — 288 сторінок: ілюстрації (Серія «Українці у світовій цивілізації»). Наклад 5000 примірників. ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-966-2171-98-3 (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA))[23].
Для Prometheus записав курс відеолекцій, в яких містяться поради та відповіді на питання сьогодення[24].
Світогляд[ред. | ред. код]
Богдан Дмитрович не раз публічно казав, що проголошення незалежності України він вважав найщасливішою миттю у житті. Він акцентує на тому, що в Україні дуже високий рівень науки. Він аргументовано заперечує всі закиди про відтік наукової сили:
«Я можу це порівняти, бо бував у різних країнах. Виходить навіть такий парадокс. Приїздять сюди фахівці з США начебто допомагати Україні робити реформу освіти, а у тій самій країні, цебто в США, 30 відсотків випускників середніх шкіл є дуже слабенькими. Вони не вміють добре читати і писати по-англійськи, не кажучи вже про інші мови. В Україні такого нема. Випускники середньої школи, я не раз зустрічався з ними — це вже освічені люди», — цитату взято з книжки Ігоря Шарова.
Однією з найважливіших умов настання кращого життя Богдан Гаврилишин вважав якнайшвидше впровадження новітніх технологій і прискорення ринкових реформ.
На ідею, так званого, єднання України у слов'янському союзі, то Гаврилишин мав глибоке переконання, ще на початку 2000-х, що Росія і Білорусь не допоможуть Україні вийти на вищий рівень життя і розвитку Та ж Росія і надалі покладатиметься на свої природні ресурси, на експорт нафти і газу, а не на інтенсивні фактори економічного зростання, як це здійснюють приміром Японія чи Південна Корея — країни, що не мають енергоносіїв.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
- Дійсний член Римського клубу;
- Іноземний член Національної академії наук України;
- Член Міжнародної академії менеджменту;
- Член Світової академії мистецтва та науки;
- Член Ради фонду Жана Моне для Європи, Лозанна;
- Член наглядової ради Української правничої фундації, Київ;
- Академік Міжнародної академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки;
- Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.).
Головування[ред. | ред. код]
- Голова Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень;
- Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту;
- Президент Тернопільської академії народного господарства, Україна;
- Голова правління міжнародного фонду «Відродження».
Відзнаки і вшанування[ред. | ред. код]
- Орден Свободи (21 жовтня 2016) — за визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність[25][26]
- Орден святого Миколая Чудотворця від Патріархату УПЦ (КП) (19 жовтня 2016)[27]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 травня 2005) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної економічної освіти, плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм[28]
- Орден «За заслуги» III ст. (16 жовтня 1996) — за особистий внесок у зміцнення української державності, піднесення авторитету України у світі[29]
- Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.)[30]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (17 листопада 2001) — за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти і науки[31]
- Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975 р.)
- Відзнака Видатного Інженера, Почесний зал, Університет Торонто, Канада (1986 р.)
- 19 жовтня 2016 у Національному палаці мистецтв «Україна» в Києві відбувся святковий ювілейний концерт «Мистецтво життя» з нагоди 90-річчя Богдана Гаврилишина.
- «Почесний громадянин міста Чорткова» (2016)[32][33]
- У Києві існує вулиця Богдана Гаврилишина (з 2018 р.)
Галерея[ред. | ред. код]
Статті Богдана Гаврилишина[ред. | ред. код]
- Богдан Гаврилишин. Национальная идея, утопия или реальная возможность? // Зеркало недели. — 2006. — 11–17 лют. рос.
- Богдан Гаврилишин. Національна ідея, утопія чи реальна можливість? // Тренінги перемовин та продажу // Дзеркало тижня. — 2006. — 11 лют.
- Менеджер світу українського походження // Україна молода. — 2011. — 19 жовт.
- Богдан Гаврилишин. (Чи не) Забагато критики // Українська правда. — 2016. — 28 лип.
Інтерв'ю у ЗМІ[ред. | ред. код]
- Сергій Лещенко. Член Римського клубу Богдан Гаврилишин: Через 30 років Україна могла б розраховувати на повноцінне членство в ЄС // Часопис «Ї» / передрук з «Української правди». — 2004. — 23 січ.
- Україна у світовому контексті // Схід. — 2005. — Травень.
- Сергій Грабовський. Дороговкази у майбутнє: 25 років потому // Українська правда. — 2005. — 14 листоп.
- Украина и Европа — безответная любовь? // Наша Газета.ch. — 2014. — 13 лют. рос.
- Євгенія Мазур. За два роки в Україні почнеться економічне диво // Телеканал 24. — 2015. — 4 лют.
- Богдан Гаврилишин: Починайте з великих мрій! // Телеканал UΛ:Перший. — 2015. — 16 лип.
- Марія Щур. Якби Україна мала півмільйона пластунів, за її майбутнє можна було б не турбуватися — Богдан Гаврилишин // Радіо Свобода. — 2016. — 13 черв.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://bhfamily.org/gavrylyshyn/
- ↑ Помер Богдан Гаврилишин // Українська правда.
- ↑ У деяких документах є інша дата — 17 жовтня
- ↑ Маркевич В., Гаврилишин Д. Калейдоскоп Минулого. Коропець // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 557.
- ↑ Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 14.
- ↑ Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 15.
- ↑ Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем… — С. 20.
- ↑ Там само. — С. 26.
- ↑ Там само. — С. 28.
- ↑ Ініціатива «Першого грудня». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2017-03-09.
- ↑ Все XX сторіччя український народ і влада були розділені - Сверстюк. Історична правда. Процитовано 2017-03-09.
- ↑ Помер Богдан Гаврилишин. Телеканал новин 24. Процитовано 2017-03-09.
- ↑ На 91 році пішов з життя відомий економіст Богдан Гаврилишин. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-24.
- ↑ У Києві попрощалися з видатним економістом Богданом Гаврилишиним. ukranews.com. Українські новини. 2016-10-28.
- ↑ Проект #BH15, Марафон відповідальності // Фонд Родини Богдана Гаврилишина
- ↑ «Марафон відповідальності» Українців закликають висадити і зростити соняшник сорту «Богдан Гаврилишин» // Ольга Харченко, «День» №96, 7 червня 2017 - 18:56
- ↑ У львівському сквері висадять клумбу соняшників імені Богдана Гаврилишина // zaxid.net, 15 червня 2017
- ↑ На території Полтавської аграрної академії висадили соняшник сорту імені Богдана Гаврилишина // Новини Полтавщини, 4 червня 2019
- ↑ Повне ім'я: Гаврилишина Леоніда Петрівна.
- ↑ Крістін, повне ім'я: Христина Гаврилишин-Батруч (англ. Christine Hawrylyshyn-Batruch)
- ↑ Патрисія, повне ім'я: Патрісія Гаврилишина-Шморгун (англ. Patricia Hawrylyshyn-Shmorhun)
- ↑ Леслі, повне ім'я: Леслі Гаврилишин англ. Leslie Hawrylyshyn
- ↑ а б Дозвіл на публікацію на умовах CC BY-SA
- ↑ Курс лекцій Богдана Гаврилишина prometheus.org.ua
- ↑ Указ Президента України від 21 жовтня 2016 року № 469/2016 «Про нагородження Б.Гаврилишина орденом Свободи»
- ↑ Президент нагородив орденом Свободи відомого українського економіста та мецената Богдана Гаврилишина // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 21 жовтня 2016
- ↑ http://dt.ua/UKRAINE/na-91-roci-zhittya-pomer-ukrayinskiy-ekonomist-ta-mecenat-bogdan-gavrilishin-222567_.html
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2005 року № 825/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ)»
- ↑ Указ Президента України від 16 жовтня 1996 року № 951/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- ↑ Гаврилишин Богдан Дмитрович // Сайт Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя
- ↑ Постанова КМУ від 17 листопада 2001 р. № 1542 «Про нагородження Гаврилишина Б. Д. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
- ↑ Рішення Чортківської міської ради від від 6 червня 2016 року № 255 Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чорткова»
- ↑ Почесні громадяни м. Чорткова Архівовано 5 жовтень 2016 у Wayback Machine. // Чортківська міська рада.
Джерела[ред. | ред. код]
Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем: спогади. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2011. — 288 с.: іл. — (Серія «Українці у світовій цивілізації»). — ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-966-2171-98-3.
- Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем: спогади. — Видання 2-е, без змін. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2012. — 288 с.: іл. — ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-617-615-012-1.
- Мельничук Б. Гаврилишин Богдан-Володимир Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 315—316. — ISBN 966-528-197-6.
|
|
- Народились 19 жовтня
- Народились 1926
- Померли 24 жовтня
- Померли 2016
- Кавалери ордена Свободи
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Почесні громадяни Чорткова
- Уродженці Коропця
- Українські економісти
- Пластуни
- Іноземні члени Національної академії наук України
- Лауреати премії Антоновичів
- Кавалери ордена «За інтелектуальну відвагу»
- Українські благодійники
- Ініціативна група «Першого грудня»
- Члени Римського клубу
- Учні Бучацької державної гімназії
- Учні Бучацької середньої школи № 1
- Учні Чортківської гімназії «Рідна Школа»
- Навчалися у Дрогобичі
- Померли в Києві
- Люди, на честь яких названі вулиці