Гаврюшин Євген Володимирович
| Гаврюшин Євген Володимирович | ||
|---|---|---|
 Полковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 липня 1965 (58 років) Харківська область | |
| Смерть |
13 березня 2022 Яворівський військовий полігон, Яворівський район, Львівська область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Євге́н Володи́мирович Гаврю́шин (12 липня 1965, Харківщина—13 березня 2022, Яворівський військовий полігон, Львівська область)— полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 12 липня 1965 року на Харківщині в сім`ї військового. Випускник Самбірської школи №7 (тепер Самбірська гімназія №7) у 1980 році. Навчався у Самбірській музичній школі по класу фортепіано.
Продовжив навчання у профтехучилищі у м.Куп’янськ Харківської області [1].
Поступив на військову службу з 1983 із Самбірського військового комісаріату.
1983 по 1984 служив рядовим у 24 механізованій бригаді.
1984 — поступив в вище Хмельницьке артилерійське командне училище.
1988 — проходив службу у Прибалтійського військовому окрузі, м. Калінінград.
1989 — проходив службу у 144 мотострілковій дивізії в місті Таллін.
1992 — народився його перший син, Гаврюшин Олег Євгенович.
1991 — приходив службу у військовій частині А1108, місті Дрогобич.
1994 — служив у військовій частині А3974, місті Самбір.
1995—1997 навчався у Одеському інституті сухопутних військ.
1996 — одружився з Надією Михайлівною Хававчак.
1996 — народився його другий син, Гаврюшин Олександр Євгенович.
1998 по 2006 проходив службу на посадах Офіцера, Старшого офіцере в службі РАО, начальника відділу в управлінні логістики Західного оперативного командування, місто Львів. Був одним з найдосвідченіших фахівців у галузі ракетно-артилерійського озброєння.
2002 — народилась його дочка Гаврюшина Марія Євгенівна.
2006 по 2015 проходив службу центральному ракетному-артилерійському управлінні озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України. Брав активну участь у подіях Майдану. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції у 2014 році. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.02.2015).
По стану здоров’я був вимушений покинути лави ЗСУ, але став викладачем, доцентом кафедри наземної артилерії у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Загинув 13 березня 2022 року під час російського ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Яворівському військовому полігоні [2][1].
Нагороди[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |