Гагуа Григорій Афанасійович
 | |||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 4 (17) грудня 1915 | ||||||||||
| Поті, Російська імперія | |||||||||||
| Смерть | 7 серпня 2001 (85 років) | ||||||||||
| Кобулеті, Грузія | |||||||||||
| Громадянство |  СРСР
| ||||||||||
| Позиція | півзахисник, захисник | ||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||
| |||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||
| |||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||
| Звання |
 | ||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||
Григорій Афанасійович Гагуа (нар. 4 грудня (17 грудня) 1915, Поті, Російська імперія — 7 серпня 2001, Кобулеті, Аджарія, Грузія) — радянський футболіст, півзахисник і захисник. Заслужений майстер спорту.
Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]
На початку футбольної кар'єри виступав за команди з рідного міста Поті — «Водник» (1930—1932) і «Динамо» (1933—1934). Один сезон захищав кольори футбольного колективу тбіліського університету.
Своєю грою привернув увагу керівництва тбіліського «Динамо», у складі якого виступав до 1950 року. У першій першості серед клубних команд «динамівці» стали переможцями групи «Б» і здобули путівку до еліти радянського футболу.
1937 року грав у фіналі кубка СРСР (поразка від московських «одноклубників» з рахунком 2:5). У липні брав участь у двох матчах проти збірної Країни Басків: у складі «Динамо» (0:2) і збірної Грузії (1:3). У суперників тричі відзначився Ісідро Лангара, учасник чемпіонату світу 1934 року.
Наступного сезону виконав норматив на звання «Майстер спорту». Віце-чемпіон країни 1939 і 1940 років. Вдруге грав у фіналі кубка СРСР 1946 року, але знову його команда поступилася московському клубові. Цього разу, у додатковий час, сильнішим виявився «Спартак» (2:3). Третій призер чемпіонатів 1946 і 1947 років.
1948 року отримав почесне спортивне звання «Заслуженний майстер спорту» (разом з одноклубниками Віктором Панюковим, Арчілом Кікнадзе і Сергієм Шудрою). За 11 сезонів провів 155 матчів в елітному дивізіоні, відзначився забитими м'ячами у ворота ленінградського «Зеніта» і команди «Крила Рад» з Куйбишева. У кубку СРСР провів 23 матчі.
З 1951 року — на тренерськй роботі. У серпні 1954 року змінив на посаді керманича тбіліського «Динамо» Бориса Пайчадзе. Сезон команда завершила на восьмій позиції (серед 12 учасників). На початку 1958 року, вдруге очолив «динамівців», але вже в квітні передав свої повноваження Василю Соколову. В наступні роки працював з молодими футболістами в столиці Грузії.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Другий призер чемпіонату СРСР (2): 1940, 1939
- Третій призер чемпіонату СРСР (2): 1946, 1947
- Фіналіст кубка СРСР (2): 1937, 1946
Статистика[ред. | ред. код]
Статистика виступів в офіційних матчах:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1936 | «Динамо» Тб | Д-2 | 6 | 0 | 1 | 0 |
| «Динамо» Тб | Д-1 | 3 | 0 | |||
| 1937 | «Динамо» Тб | Д-1 | 11 | 0 | 7 | 0 |
| 1938 | «Динамо» Тб | Д-1 | 9 | 0 | — | — |
| 1939 | «Динамо» Тб | Д-1 | 22 | 0 | 3 | 0 |
| 1940 | «Динамо» Тб | Д-1 | 18 | 1 | — | — |
| 1944 | «Динамо» Тб | — | — | — | 1 | 0 |
| 1945 | «Динамо» Тб | Д-1 | 11 | 0 | 1 | 0 |
| 1946 | «Динамо» Тб | Д-1 | 18 | 0 | 5 | 0 |
| 1947 | «Динамо» Тб | Д-1 | 20 | 1 | 2 | 0 |
| 1948 | «Динамо» Тб | Д-1 | 25 | 0 | 3 | 0 |
| 1949 | «Динамо» Тб | Д-1 | 16 | 0 | — | — |
| 1950 | «Динамо» Тб | Д-1 | 2 | 0 | — | — |
| Усього за кар'єру | Д-1 | 155 | 2 | 23 | 0 | |
| Д-2 | 6 | 0 | ||||
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль (рос.) . FootballFacts. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 17 квітня 2016.
- Профіль (рос.) . AllFutbolist. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 17 квітня 2016.
- Головні тренери (рос.) . «Динамо» Тбилиси: история команды. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 17 квітня 2016.
- Профіль (анг.) . FC Dinamo Tbilisi. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
| |||||