Гадюка перська
Гадюка перська | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Гадюка перська
| ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Pseudocerastes persicus Duméril, Bibron & Duméril, 1854 | ||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Cerastes persicus | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Гадюка перська (Pseudocerastes persicus) — отруйна змія з роду Несправжня рогата гадюка родини Гадюкові.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина сягає 80—90 см, врай рідко 100 см. Голова широка, спереду закруглена з чітким шийним перехопленням. Тулуб щільний, не дуже товстий. Над очима є по одному невеликому м'якому виросту. Ці вирости вкриті дрібною лускою й спрямовані вгору та трохи назад. Іноді самі «ріжки» не виражені, а тільки 1—2 лусочки над очима стоять вертикально. Ніздрі наділені внутрішнім клапаном, який захищає носову порожнину від попадання піску, коли змія заривається у ґрунт.
Забарвлення бурувато-сіре з поздовжніми рядками темних плям, які іноді утворюють поперечні смуги.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Полюбляє піщану місцину. При русі часто застосовує «бічний хід», розвиваючи швидкість до 37 см/сек. Нерідко риє пісок бічними рухами голови, розширюючи нори гризунів. Хоча вона і живе на піщаному ґрунті, але не вміє «потопати» у піску за допомогою бічних рухів тулуба. Активна вночі. Харчується гризунами, птахами та ящірками.
Це яйцекладна змія. Самиця відкладає 11—21 яєць. Через місяць з'являються молоді гадюки довжиною 15 см.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Мешкає від Пакистану до Туреччини, від Азербайджану до Ізраїлю та Йорданії. зустрічається у Саудівській Аравії, Омані та Об'єднаних Арабських Еміратах.
Джерела[ред. | ред. код]
- Nilson, G., Andren, C., & Flärdh, B. 1988. Die Vipern der Türkei. Salamandra 24 (4): 215-247.
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.