Газанфар Мусабеков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Газанфар Мусабеков
азерб. Qəzənfər Mahmud oğlu Musabəyov
Газанфар Мусабеков
Прапор
2-й Голова Президії ЦВК СРСР від ЗРФСР
21 травня 1925 — 12 січня 1938
Попередник: Наріман Наріманов
Наступник: Посаду скасовано
Прапор
2-й Голова Ради Народних Комісарів Азербайджанської РСР
6 травня 1922 — 14 березня 1930
Попередник: Наріман Наріманов
Наступник: Дадаш Буніатзаде
Прапор
3-й Голова ЦВК Азербайджанської РСР
14 березня 1930 — 15 грудня 1931
Попередник: Самед Ага Агамали огли
Султан Меджид Ефендієв (в.о.)
Наступник: Султан Меджид Ефендієв
Прапор
3-й Голова Ради Народних Комісарів ЗРФСР
28 січня 1932 — 5 грудня 1936
Попередник: Іван Орахєлашвілі
Наступник: Посаду скасовано
 
Партія: РКП(б)
Народження: 14 (26) липня 1888(1888-07-26)
с. Перебіділь, Кубинський повіт, Бакинська губернія, Російська імперія
Смерть: 9 лютого 1938(1938-02-09) (49 років)
Москва, РРФСР
Національність: Азербайджанець
Громадянство: СРСР
Нагороди: Орден Трудового Червоного Прапора

Медіафайли у Вікісховищі?

Газанфа́р Махму́д огли Мусабе́ков (азерб. Qəzənfər Mahmud oğlu Musabəyov, 14 (26) липня 1888(18880726)9 лютого 1938) — радянський та азербайджанський політичний діяч і революціонер, Голова РНК Азербайджанської РСР (1922-1930), Голова РНК ЗРФСР (1932-1936).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Газанфар Мусабеков народився 26 липня 1888 року у родині робітника у поселенні Перебіділь Кубинського повіту Бакинської губернії. Після початкової шкільної підготовки у місті Кубі вступив до 1-ї Бакинської гімназії, де й завершив повний курс у 1911 році. Смерть батька й догляд за малолітніми сестрами на рік перервали його подальшу освіту [1].

Мусабеков закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (Київ) у 1917 році. У березні 1917 року Мусабеков став головою Виконавчого комітету Кубинської Ради, а в грудні того ж року – заступником голови Бакинського губернського продовольчого комітету [2].

У серпні 1918 року Мусабеков відбув до Поволжя, де допоміг Наріманову в організації мусульманського військового лазарету в Астрахані. Того ж року він вступив до лав РКП(б) й був призначений головою мусульманської секції Астраханського комітету РКП(б) (серпень 1918 — квітень 1920). Також він очолив місцеве відділення азербайджанської соціал-демократичної організації "Гуммет".

Діяльність в Азербайджані[ред. | ред. код]

27 квітня 1920 року частини 11-ї Армії перетнули азербайджанський кордон і, не зустрівши опору, наступного дня увійшли до Баку. Азербайджан було проголошено Радянською Соціалістичною Республікою. Мусабеков повернувся на батьківщину. 28 квітня він став членом Тимчасового Воєнно-революційного комітету Азербайджану, залишаючись на посту до 19 травня 1921 року [2]. З травня 1921 до 1922 року він обіймав посаду Народного комісара продовольства Азербайджанської РСР [2]. Одночасно з липня 1921 до листопада 1922 — кандидат у члени Виконавчого Комітету Комуністичного Інтернаціоналу [2].

У квітні 1922 року Мусабеков тимчасово очолив уряд Азербайджану через відсутність Наріманова, який брав участь у Генуезькій конференції. Того ж року Мусабеков офіційно посів пост Голови РНК Азербайджанської РСР (1922-1938). 21 травня 1925 року постановою I-ї сесії ЦВК СРСР III-го скликання Мусабеков був призначений головою ЦВК СРСР [2]. 31 грудня того ж року XV з’їзд ВКП(б) обрав Мусабекова кандидатом у члени ЦК. У 1930 році Газанфар Мусабеков став головою ЦВК Азербайджанської РСР й пізніше зайняв пост Голови ЦВК ЗРФСР. 28 січня 1932 року постановою II-ї сесії ЦВК ЗРФСР VI-го скликання Мусабеков був звільнений від посади Голови ЦВК ЗРФСР й призначений головою РНК ЗРФСР [2].

25 червня 1937 року постановою пленуму ЦК ВКП(б) Мусабекова було виведено зі складу ЦК ВКП(б) [2]. Того ж місяця його заарештували й звинуватили в організації антирадянської змови. 9 лютого 1938 року Газанфар Мусабеков був розстріляний у внутрішній тюрмі НКВС за вироком воєнної колегії Верховного суду СРСР, який було винесено заочно. Тіло спалили у крематорії Донського монастиря.

Посмертно реабілітований у 1959 році.

Сестра Газанфара Мусабекова — Айна Султанова стала однією з перших азербайджанок-революціонерок, наркомом юстиції Азербайджанської РСР. Репресована 1938 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Трудового Червоного Прапора [2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Діячі СРСР та революційні рухи Росії: Енциклопедичний словник Гранат, ISBN 5-85270-028-2
  2. а б в г д е ж и Мусабеков Газанфар Махмуд огли (ru). Довідник з історії Комуністичної партії й Радянського Союзу 1898 - 1991. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Державна влада СРСР. Вищі органи влади й управління та їх керівники. 1923-1991 рр. Історико-біографічний довідник / Укл. В.І.Івкин. М.: РОССПЭН, 1999.