Газова промисловість України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Га́зова промисло́вість (рос. газовая промышленность, англ. gas industry, нім. Gasindustrie f) – галузь паливної промисловості, підприємства якої займаються видобуванням природного і попутного (нафтового) газу з надр землі, виробництвом зрідженого газу, штучних горючих газів з твердого і рідкого палива, зберіганням, транспортуванням газу по газопроводах для постачання населенню і промисловості. На території України розвивається на базі родовищ Передкарпатської нафтогазоносної області, Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області та Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції.

Історія газової промисловості України[ред.ред. код]

Історія газової промисловості в Україні нараховує близько 100 років. У Прикарпатті супутний нафтовий газ почали застосовувати у промислових масштабах на початку ХХ ст.

Перший газопровід Борислав-Дрогобич збудований у 1912 р.

Початок масштабного видобутку та використання природного газу в Україні пов'язаний з відкриттям у 1920 р. Дашавського газового родовища (експлуатується з 1924 р.).

Відкриття низки великих родовищ - Опарського, Угерського, Більче-Волицького зумовило будівництво в 1948 р. газопроводу Дашава-Київ (діаметром труби 500 мм і довжиною 509 км), найпотужнішого на той час у Європі (бл. 2 млрд м3 на рік).

В 1950 р. відкрите унікальне Шебелинське родовище (Харківщина) з початковими запасами 650 млрд м3 газу (введене в експлуатацію в 1956 р.). В 1960-і роки побудовані газопроводи Шебелинка-Харків, Шебелинка-Кривий Ріг-Одеса, Шебелинка-Київ.

Після відкриття в 1960-х роках великих і середніх родовищ: Хрестищенського, Єфремівського, Кегичівського, Пролетарського, Гадяцького та ін. було збудовано газопровід Єфремівка-Диканька-Київ (1968-70 рр.), який об’єднав два найбільших газоносних регіони України - Дніпровсько-Донецький та Передкарпатський  в єдину газотранспортну систему.

В 1975-76 рр. видобуток газу досяг максимуму - 68,7 млрд м3 на рік.

До 1977 р. Україна забезпечувала свої потреби в газі і була його експортером (за 1945-1977 рр. експорт становив 130 млрд м3 газу). Головні країни-імпортери українського газу: Росія, Білорусь, Литва, Латвія, Молдова, Чехословаччина. Споживання газу в Україні сягнуло максимуму в 1990 р. — 118,8 млрд м3.

В 1998 р. воно становило бл. 75 млрд м3 і, за експертними оцінками, в найближчі роки буде утримуватися на рівні 65-70 млрд м3 на рік. Частка газу у використанні первинних енергоресурсів становить 45 %, що, за оцінками експертів, є невиправдано високою. Крім того, енергоємкість валового продукту в Україні сягає 2,4 т нафтового еквівалента на 1000 дол. США проти 0,4 в розвинутих країнах Заходу, що показує великий невикористаний потенціал енергозбереження.

Станом на 2017 р. найдохіднішими підприємствами галузі залишаються державні монополії - ПАТ «Укргазвидобування» (УГВ), ПАТ «Укртрансгаз» (УТГ) і ПАТ «Укртранснафта» (УТН). В той же час нарощують видобуток швидше, ніж державних: у 2016 році приватники видобули близько 4,1 млрд куб. м (плюс 5,8%), за 9 місяців 2017 року – 2,6 млрд куб. м (плюс 1,3%). “Чорноморнафтогаз” повернувся до когорти газовидобувників, оскільки в 2017 році взяв під контроль видобуток на Генічеському родовищі і до жовтня добув 6,7 млн ​​куб. м газу. А ось напівдержавне ПАТ “Укрнафта” продовжує знижувати видобуток: у 2016 році видобуто 1,29 млрд куб. м газу (мінус 13,7%) і 1,44 млн тонн нафти, за 9 місяців 2017-го – 591 млн куб. м газу (мінус 13%).[1]

Динаміка видобутку[ред.ред. код]

Динаміка видобутку газу в Україні 1924—2016 роки в млрд. м³[2][3][4][5][6]
Рік 1920 1921 1922 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929
Газ, млрд. м³ 0 0 0 0 0,038 н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1930 1931 1932 1933 1934 1935 1936 1937 1938 1939
Газ, млрд. м³ н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. 0,198 н.д.
Рік 1940 1941 1942 1943 1944 1945 1946 1947 1948 1949
Газ, млрд. м³ 0,341 0,530 н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1950 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959
Газ, млрд. м³ 1,411 н.д. н.д. н.д. н.д. 4,000 н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 1968 1969
Газ, млрд. м³ 14,000 н.д. н.д. н.д. н.д. 39,362 н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979
Газ, млрд. м³ 60,877 н.д. н.д. 68,000 н.д. 68,703 н.д. н.д. н.д. н.д.
Рік 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989
Газ, млрд. м³ 56,654 н.д. н.д. 45,000 н.д. 42,878 39,693 35,576 н.д. н.д.
Рік 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Газ, млрд. м³ 25,400 22,100 19,000 17,400 16,500 16,500 16,700 16,900 16,300 16,400
Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Газ, млрд. м³ 18,100 18,400 18,800 19,500 20,100 20,600 20,800 20,650 21,050 20,300
Рік 2010 2011 2012 2013 2014* 2015* 2016* 2017 2018 2019
Газ, млрд. м³ 19,100 20,100 20,180 21,500 20,500 19,900 20,100
  • 2014, 2015, 2016 роки не враховані видобутки на окупованій Росією територією України.

Газзаводи[ред.ред. код]

Газова промисловість України сьогодні[ред.ред. код]

Газова промисловість України розвивається на базі родовищ Передкарпатської і Дніпровсько-Донецької нафтогазових областей та Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції. Споживання газу в Україні становить 65–70 млрд м3 на рік.

Видобуток газу в Україні за останні 10 років стабільно скорочувався і стабілізувався на рівні 18 млрд м3 на рік (1997). Таким чином самозабезпечення України газом на сьогодні становить бл. 22 %. Решта задовольняється імпортом з Росії та Туркменистану. Розвідані власні запаси газу становлять бл. 1 трлн м3, що за нинішніх темпів видобутку вистачить на 60 років. Згідно з національною програмою «Нафта і газ України до 2010 року» видобуток газу за певних умов може бути збільшено до 35 млрд м3 на рік. У 2010-х базовим регіоном з видобутку газу була Полтавщина, а власність родовищ, на відміну від розкладу до революційних подій, на позаконкурсній основі була перерозподілена[7].

На 2020 р. заплановано досягти 28 млрд м3 видобутку природного газу, з них майже 50 % мають видобуватись завдяки новим інвестиціям та сучасним технологіям.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]