Газовий сепаратор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сепараційна установка.

Газовий сепаратор (рос.газовый сепаратор, англ. gas separator; нім. Gasabscheider m, Gasseparator m, Gasabtrenapparat m) — апарат для очищення продукції газових і газоконденсатних свердловин від води, вуглеводневого конденсату і механіч. домішок.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Входить до складу установок комплексної підготовки газу (УКПГ). Г.с. встановлюється на компресорних станціях, збірних і газорозподільних пунктах, газопереробних заводах.

Г.с. комплектується приладами для контролю тиску, температури газу і рівня рідини. За принципом дії Г.с. розділяють на гравітаційні, інерційні, відцентрові і змішаного типу; за геом. формою і положенням у просторі — на циліндричні (вертикальні, горизонтальні, похилі) і сферичні; за робочим тиском — низького (до 0,6 МПа), середнього (0,6-2,5 МПа) і високого (понад 2,5 МПа) тиску. Ефективність гравітац. Г.с. 75-90 %, інерційних — до 95…99 %. Найбільш довершені прямоточні відцентові Г.с. однопоточного і мультициклонного типів. Вони забезпечують ефективність сепарації твердих частинок 98-99,5 %. При цьому їх габарити та металоємність менші, ніж у гравітаційних й інерційних Г.с. Пропускна здатність Г.с. 0,5-15 млн м³/добу (при тиску 0,6-16 МПа, т-рі газу від 40 до 100 °C, початковому вмісті рідини 1-200 см³/м³ і гідравлічному опорі 0,01–0,05 МПа). Швидкість газу: в гравітаційних Г.с. 0,05–0,2 м/с, інерційних 0,2–1 м/с, відцентрових 1–5 м/с.

Основні напрямки підвищення ефективності сепарації і зниження металомісткості Г.с.: коагуляція аерозолю у фільтрах, сітчастій насадці та ін.; вдосконалення аеродинаміки потоку в камері сепарації, застосування апаратів колонного типу багатофункціонального призначення.

Класифікація[ред. | ред. код]

Г.с. бувають автономного і секційного виконання.

Г.с., як правило, мають секції:

  • попередньої сепарації (для видалення домішок);
  • відстійна (для збору і відстою рідини);
  • краплевловлювальна.

На промислах природного газу застосовують сепаратори різних конструкцій: вертикальні, горизонтальні і кульові з різними внутрішніми і зовнішніми пристроями.

Природний газ очищується в сепараторах від крапельок рідини (вуглеводневий конденсат, вода) і часток породи, що виносяться разом з газом зі свердловин.

За принципом дії сепаратори діляться на:

1) гравітаційні, в яких крапельки рідини і частинки породи осідають за рахунок сили ваги;

2) інерційні, в яких зазначені частинки осідають за рахунок сил інерції;

3) насадочні, в яких використовуються сили адгезії (прилипання);

4) сепаратори змішаного типу, в яких для відділення частинок і крапельок рідини використовуються всі перераховані в попередніх пунктах сили.

Окремі різновиди[ред. | ред. код]

1. Гравітаційні газові сепаратори. Використання в сепараторах лише сили тяжіння осідаючих частинок призводить до того, що розміри апаратів виходять дуже великими, а тому потрібна значна витрата металу. У зв'язку з цим гравітаційні сепаратори практично не випускаються без спеціальних відбійників.

2. Інерційні газові сепаратори. У інерційних сепараторах ефект осадження із газу крапельок рідини і часток породи досягається за рахунок використання відцентрових сил. Такі сепаратори називають циклонними.

3. Насадочні газові сепаратори. Основним елементом сепараторів цього типу є насадка. На газових промислах широко поширені насадки жалюзійного типу.

4. Сепаратори змішаного типу, в яких для відділення частинок і крапельок рідини використовуються названі в попередніх пунктах сили.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Білецький В. С. Основи нафтогазової справи / В. С. Білецький, В. М. Орловський, В. І. Дмитренко, А. М. Похилко. — Полтава: ПолтНТУ, Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2017. — 312 с.
  • Пилипів, Л. Д. Основи нафтогазової справи: навч. посіб. / Л. Д. Пилипів. — Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2012. — 312 с.
  • Коршак А. А., Шаммазов А. М. Основы нефтегазового дела. / Учебник для вузов. — 3-е изд., испр. и доп. — Уфа.: ООО
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.
  • В. Г. Крец, А. В. Шадрина. Основы нефтегазового дела. Учебное пособие. Томск: Томский политехнический институт. 2011. 200 с.
  • Бойко В. С. Довідник з нафтогазової справи / Бойко В. С., Кондрат Р. М., Яремійчук Р. С. — Львів: Світ, 1996. — 620.