Газовий інфрачервоний обігрівач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Газовий інфрачервоний обігрівач — опалювальний прилад, що використовується для опалення приміщень та територій, за допомогою інфрачервоного випромінювання. Інфрачервоне випромінювання є засобом прямого нагріву поверхонь, предметів і людей, але не віддає тепло повітрю. Газовий інфрачервоний обігрівач характеризується високим рівнем енергозбереження, рівень енергозбереження газових інфрачервоних обігрівачів найвищій серед будь-яких газових обігрівачів, саме тому такі обігрівачі розглядаються як елемент енергозбереження, та ощадливого використання енергоносіїв.

Найголовнішим показником, що визначає енергоефективність газового інфрачервоного обігрівача, є ККД випромінювання в інфрачервоному світловому діапазоні.  Показник  ККД випромінювання відображає відсоток теплової енергії, що перетворилась на теплове випромінювання обігрівача і при цьому досягла об'єктів на які спрямоване випромвнювання.  Сучасні газові інфрачервоні обігрівачі видають у роботі ККД - 80%.

Принцип дії[ред. | ред. код]

 Газовий інфрачервоний обігрівач працює за таким же принципом як сонце обігріває землю. Тобто обігрівач при спалюванні газу проецює світло яке випромінюється на поверхні і предмети які знаходяться на його шляху. Інфрачервоні промені нагрівають поверхні і предмети, та не нагрівають при цьому повітря. Тому після початку нагрівання, поверхні і предмети віддають тепло повітрю.  В цьому полягає принцип роботи інфрачервоних обігрівачів і сама суть інфрачервоного опалення.

Саме тому інфрачервоний газовий обігрівач з однаковою ефективністю може використовуватися і в приміщенні, і як вуличний обігрівач – у будь-якому випадку теплова енергія буде витрачатися виключно на обігрів предметів та людей, а не навколишнє повітря.[1] При цьому методі опалення поверхні і предмети набувають температури що на 7-10°С. більша за навколишнє повітря.

Конструкція[ред. | ред. код]

Головними елементами конструкції газового інфрачервоного обігрівача є:

Одним із конструктивних різновидів газових інфрачервоних обігрівачів, що використовує той же принцип променистого нагріву, є інфрачервоні трубчасті газові обігрівачі, основними елементами конструкції якого є:

  • Дутовий пальник, в якому змішується газ і повітря, утворюючи газо-повітряну суміш;
  • Випромінювальні металічні труби всередині яких відбувається спалювання отриманої суміші.

Плюси і мінуси[ред. | ред. код]

До переваг газових інфрачервоних обігрівачів відноситься їх надійність і компактність. А також їх перевагою є зручність під час транспортування. Газові інфрачервоні обігрівачі мають високий ККД. Відповідні обігрівачі є досить безпечними, звичайно, при дотриманні всіх правил експлуатації. [2] МІНУСИ До недоліків можна віднести наявність відкритого вогню, згоряння кисню, виділення продуктів горіння. Саме тому до приміщення в якому буде працювати інфрачервоний газовий обігрівач висуваються значні вимоги.

Історія створення[ред. | ред. код]

Патент № 1 інфрачервоного газового пальника

Перший газовий інфрачервоний обігрівач був винайдений і запатентований в 1938  році німецьким конструктором Гюнтером Шванком[3] (сьогодні його ім'я носить найбільший світовий виробник інфрачервоного газового обладнання - компанія Schwank).

Див також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Що являє собою інфрачервоний газовий обігрівач?. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021. 
  2. ЯК ПРАЦЮЄ ГАЗОВИЙ ІНФРАКРАСНИЙ ОБІГРІВАЧ. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021. 
  3. Винахідник та ініціатор розвитку галузі промисловості. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 8 червня 2022.