Газогін Ямал — Європа
Газогін Ямал — Європа — російський магістральний експортний газогін завдовжки 4196 км, побудований підприємством Ленгазспецстрой. Поєднує газові родовища півночі Західного Сибіру з кінцевими споживачами в Західній Європі.
Історія[ред. | ред. код]
Планування газогону Ямал-Європа розпочато у 1992, підписання міжурядової угоди між Росією, Білоруссю і Польщею відбулося у 1993 році. У 1994 році Wingas, спільне підприємство Газпрому і Wintershall, дочірнього підприємства BASF, розпочало будівництво німецької секції газогону. Перший газ був доставлений в Німеччину білорусько-польським коридором у 1997 році. Білоруська та польська секції були завершені у вересні 1999 року. У 2005 постачання газу газогоном досягло проектних позначок — 33 млрд м³ природного газу, після завершення будівництва всіх компресорних станцій.
У серпні 2021 року вартість природного газу у Європі сягнула історичного рекорду, перевищивши 540 доларів за тисячу кубометрів на тлі потужного вибуху 5 серпня на заводі «Газпромпереробки» в місті Уренгой (найбільшому газопереробному підприємстві в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, там видобувається 80 % експортного російського газу)[1]. Одразу після інциденту було зафіксовано зниження обсягів транзиту газу по газопроводу «Ямал — Європа»: поставки палива до Німеччини скоротилися вдвічі — з 2 до 1 мільйона кубометрів. Великих збитків завдано довкіллю, зафіксовані великі викиди продуктів згоряння газового конденсату, газу і нафти.
У ніч на 30 березня 2022 року перекачування газу газогоном було зупинено[2][3][4].
Маршрут[ред. | ред. код]
Починається в газотранспортному вузлі у місті Торжок (Тверська область). Проходить через територію Росії (402 км), Білорусі (575 км), Польщі (683 км) та Німеччини[5]. Кінцева західна точка газогону «Ямал-Європа» — компресорна станція «Малнів» (в районі м Франкфурт-на-Одері) поблизу німецько-польського кордону, де його підключено до газогону JAGAL[6]
Незважаючи на назву, газогоном постачається газ з газових родовищ в Надим-Пур Тазовського району Тюменської області, а не з півострова Ямал. Газ буде постачатися з Бованенковського родовища на півострові Ямал після будівництва газогону завдовжки 1100 км Бованенково-Ухта, частини проекту Ямал[7]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
Загальна довжина газопроводу Ямал — Європа перевищує 2000 км, діаметр — 1420 мм. Проектна потужність — 32,9 млрд м³ газу на рік. Кількість компресорних станцій на газопроводі — 14 (3 — у Росії, 5 — у Білорусі, 5 — у Польщі та 1 — у Німеччині)[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Цена на газ в Европе обновила исторический рекорд. www.kommersant.ru (рос.). 6 серпня 2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
- ↑ РФ зупинила прокачування газу трубопроводом «Ямал-Європа». Finbalance. 30 березня 2022.
- ↑ У РФ захотіли відновити постачання газу до ЄС газопроводом «Ямал-Європа». Еспресо TV. 26 грудня 2022.
- ↑ У Росії вже відкрито визнають шантаж Європи газом, але виношують надію повернути європейців на газову голку. Дзеркало тижня. 26 грудня 2022.
- ↑ Yamal – Europe. Gazprom. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ {http://www.oilcapital.ru/transport/context/yamal_evropa.html}[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Gazprom starts developing the Yamal gas fields. East Week. The Centre for Eastern Studies (150). 17 грудня 2008. Процитовано 31 грудня 2008.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ {http://www.gazprom.ru/about/production/projects/pipelines/yamal-evropa/}[недоступне посилання з липня 2019]